Рішення

від 10.12.2013 по справі 906/1635/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" грудня 2013 р. Справа № 906/1635/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Шатило Л.К. - довір. №1 від 02.01.2013;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (м.Радомишль Житомирська область)

до Приватного підприємства "Тінар" (м.Житомир)

про стягнення 29878,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті поставленого товару за період 11-14.09.2009 згідно договору №96 від 10.09.2009 в сумі 29878,93грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема зазначив, що заборгованість виникла у відповідача внаслідок неналежного виконання ним умов договору №96 від 10.09.2009; що поставка товару було здійснена позивачем в межах та на виконання укладеного між сторонами договору; що інших договірних правовідносин між сторонами спору не існує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, доказом чого є Реєстр Ф103 на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції за 28.11.2013 (а.с.30).

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного між Державним підприємством "Радомишльське лісомисливське господарство" (позивач/продавець) та Приватним підприємством "Тінар" (відповідач/покупець) договору №96 від 10.09.2009 (далі - договір, а.с.6), продавець зобов'язується продати, а покупець сплатити за пиловник дубовий, товщиною 14-24 мм, довжиною 2, 4 м, ІІІ сорту в кількості 100 м3 та техсировина дубова, товщиною 14-24 мм, довжиною 2, 4 м, ІІІ сорту в кількості 100 м3. Загальний об'єм товару становить 200 м3 (п.1).

Згідно п.2 договору поставка лісопродукції проводиться за ціною, що становить за пиловник дубовий, товщиною 14-24 мм, довжиною 2, 4 м, ІІІ сорту становить 415 грн. за м3 та техсировина дубова, товщиною 14-24 мм, довжиною 2, 4 м, ІІІ сорту становить 252 грн за м3. Загальна ціна договору становить 70000 грн.

Продукція поставляється автомобільним транспортом покупця. Всі транспортні витрати несе покупець за власний рахунок. Документом підтверджуючим виконання поставки по кількості і якості, є накладна, підписана обома сторонами. Датою поставки вважається дата надання продукції продавцем покупцю (п.3 договору).

Так, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд прийшов до висновку те, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору №96 від 10.09.2009 згідно товаро-транспортних накладних №2686 від 12.09.2009, №2703 від 14.09.2009 та №2677 від 11.09.2009 (а.с.10-12), позивачем було передано відповідачу, а останнім через представника Веремейчика О.А. за довіреностю серії ЯМД №448227 від 10.09.2009 (а.с.13) отримано продукції на загальну суму 29878,93грн.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6 договору сторони погодили, що покупець розраховується з продавцем за товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Покупець перераховує кошти продавцю протягом 30 днів з дня отримання товару.

Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий ним товар не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача за отриману згідно договору №96 від 10.09.2009 продукцію склала 29878,93грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 08.06.2013 було направлено на адресу відповідача претензію №1 з вимогою щодо погашення боргу у 10-ти денний термін (а.с.9, 27), однак остання була залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем на суму 29878,93грн.

У відповідності до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів проведення розрахунків в повному обсязі не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на суму 29878,93грн. основного боргу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33,34,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Тінар" (10005, Житомирська обл., м.Житомир, Богунський р-н, вул. Черняховського, буд.106, кв.154, ідент. код 33128276)

на користь Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (12201, Житомирська обл., м.Радомишль, вул. Київська, буд.6, ідент. код 13568251):

- 29878,93грн основного боргу;

- 1720,50грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.12.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу - рек. з повід.