Рішення

від 30.12.2013 по справі 917/2056/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2013 р. Справа № 917/2056/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбастеплоелектромонтаж", 83048, м. Донецьк, пр. Титова, 8-Б, оф. 800

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектбудкомплекс", 38522, Полтавська область, Диканський район, с. Писаривщина, вул. Лугова, 6

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" в особі структурної одиниці "Слов'янська теплова електрична станція", 83048, м. Донецьк, пр-т Тітова, 8-б

про стягнення 101274,10 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

В судовому засіданні 30.12.2013 року після виходу з нарадчої кімнати згідно ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 101274,10 грн., у т.ч. 100000,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 1274,10 грн. 3% річних.

Сторони та третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача своїх уповноважених представників у судове засідання не направили, однак ухвалою суду від 24.12.2013 року (т. 2, а.с. 38) їх явку в судове засідання не було визнано обов'язковою. У попередніх судових засіданнях представник позивача підтримував позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість.

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, суд встановив:

У квітні 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донбастеплоелектромонтаж" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектбудкомплекс" (відповідач) велись переговори з приводу укладення договору субпідряду на виконання робіт по улаштуванню фундаменту із застосуванням паль (код 4.03.00 відповідно до Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури).

22.04.2012 року відповідачем за допомогою електронного зв'язку було надіслано позивачеві копію рахунку № 18 (т. 1, а.с. 9) на суму 100000,00 грн. з приміткою: "Попередня оплата на виконання робіт на об'єкті: "Монтаж додаткових колон на свайному фундаменті корпусу 7а Слов'янського ТЕС ПАО "Донбасенерго" м. Миколаїв Донецької області".

За результатами проведених між сторонами переговорів позивачем було вирішено не укладати з відповідачем договору субпідряду на виконання робіт по улаштуванню фундаменту із застосуванням паль через відсутність у останнього ліцензії, необхідної для виконання даного типу робіт. Разом із тим, 23.04.2013 року позивачем із посиланням на рахунок № 18 від 22.04.2013 року платіжним дорученням № 1402 (т. 1, а.с. 10) помилково було перераховано відповідачеві грошові кошти в сумі 100000,00 грн.

Враховуючи відсутність між сторонами належним чином оформлених договірних відносин щодо виконання субпідрядних робіт, 21.05.2013 року позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу № 05-21-02 (т. 1, а.с. 11) про повернення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 100000,00 грн. Факт направлення вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку та опису вкладення (т. 1, а.с. 13). Вказана вимога була залишена відповідачем без реагування, що і стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача отримані ним без достатньої правової підстави грошові кошти в розмірі 100000,00 грн., а також 3% річних в розмірі 1274,10 грн., нараховані за період з 29.04.2013 року по 30.09.2013 року.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

У відповідності до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до п. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

У відповідності до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом встановлено, що жодною зі сторін іншій стороні пропозиції укласти договір (оферти), так само як і відповіді на неї (акцепту), в порядку ст. ст. 641, 642 ЦК України не направлялось. Як було вказано вище, 22.04.2012 року відповідачем за допомогою електронного зв'язку на адресу позивача було надіслано копію рахунку № 18 на оплату робіт на суму 100000,00 грн. Разом із тим, вказаний рахунок з урахуванням положень ст. ст. 207, 208 ЦК України в даному випадку не може свідчити про вчинення сторонами правочину в письмовій формі. Так само вказаний рахунок не може бути визнаний офертою в розумінні ч. 1 ст. 641 ЦК України, оскільки всупереч приписам зазначеної норми та вимогам ст. 638 ЦК України, ст. ст. 180, 318 ГК України, а також п. 5 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 року, не містить усіх істотних умов договору будівельного підряду (субпідряду).

Крім того, сторонами не було дотримано низку інших умов для укладення договору будівельного підряду (субпідряду): позивачем не надавалась відповідачеві інформація про обставини, що необхідні для підготування проекту договору (п. 9 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві); жодною зі сторін у формі єдиного документа не складався, не направлявся іншій стороні та не отримувався проект договору (п. п. 8, 10 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві); договір не підписувався сторонами та не скріплювався печатками сторін (п. 11 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві); позивачем не надавався відповідачеві будівельний майданчик (ст. 875 ЦК України); сторонами не складалась та не підписувалась проектно-кошторисна документація на субпідрядні роботи (ст. 877 ЦК України) тощо.

Приймаючи до уваги наведене, у суду відсутні підстави вважати договір субпідряду на виконання робіт по улаштуванню фундаменту із застосуванням паль укладеним.

Викладені у відзиві на позовну заяву б/н від 05.12.2013 року (т. 1, а.с. 87) доводи відповідача не спростовують вищевказаних висновків та не підтверджуються матеріалами справи. Наявні у справі копії документів - договору б/н від 22.04.2013 року, договірних цін, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, локальних кошторисів, актів приймання виконаних будівельних робіт тощо (т. 1, а.с. 94-114, 122-135) сторонами не підписані, належних і допустимих доказів направлення даних документів на адресу позивача відповідачем всупереч ст. 34 ГПК України до суду не надано. Слід зазначити, що відповідно до наданих Фізичною особою - підприємцем Маркевичем Іваном Івановичем письмових пояснень б/н від 19.12.2013 року (т. 2, а.с. 11) жодних монтажних та будівельних робіт на території СО "Слов'янська ТЕС" ПАТ "Донбасенерго", в т.ч. згідно договору підряду № 5 від 26.04.2013 року (т. 1, а.с. 143-144), на який, зокрема, посилається відповідач в обгрунтування заперечень проти позову, ним не проводилось. Даний договір у первісній редакції не було повернуто відповідачем, жодних оплат за цим договором Фізична особа - підприємець Маркевич Іван Іванович не отримував.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (глава 83) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У відповідності до положень ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про правомірність та обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 100000,00 грн., в зв'язку з чим дані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, позивач звертався до відповідача з вимогою № 05-21-02 від 21.05.2013 року про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 100000,00 грн. В силу положень ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач мав виконати свій обов'язок щодо повернення вказаної суми у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги. Отже, на підставі вимоги позивача про повернення безпідставно отриманих грошових коштів у відповідача виникло відповідне грошове зобов'язання.

Згідно наведеного в позовній заяві розрахунку сума нарахованих позивачем 3% річних становить 1274,10 грн. за період з 29.04.2013 року по 30.09.2013 року. В обгрунтування періоду їх нарахування позивач посилається, зокрема, на п. 6 Указу Президента України № 227/95 від 16.03.1995 року "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України", у відповідності до якого підприємства, незалежно від форм власності, мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. Разом із тим, суд вважає за необхідне зауважити, що даною нормою не визначено, з якого моменту повинен відліковуватись 5-денний строк для повернення коштів. Так, Національний банк України у своєму листі № 25-113/635 від 23.04.2002 року зазначив, що в разі помилкового перерахування коштів не з вини банку неналежний отримувач має повернути кошти з моменту, коли він дізнався про безпідставність їх отримання. Дана позиція є цілком обгрунтованою та відповідає загальним правовим принципам.

Отже, враховуючи, що позивачем в ході розгляду справи не було надано доказів на підтвердження того, що відповідач дізнався про безпідставність отримання грошових коштів до моменту пред'явлення вимоги № 05-21-02 від 21.05.2013 року, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок 3% річних за період з 05.06.2013 року по 30.09.2013 року. При цьому, визначаючи початок періоду нарахування, суд виходить з того, що пред'явлення вимоги у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України має співпадати з моментом її фактичного отримання боржником, оскільки саме в такому випадку не буде порушене право боржника на добровільне виконання свого обов'язку протягом встановленого даною нормою строку. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем вимоги № 05-21-02 від 21.05.2013 року, суд вважає моментом її фактичного пред'явлення день, коли відповідач за всіма об'єктивними обставинами мав реальну можливість отримати вимогу за умови вчинення ним необхідних для цього дій, та виходить з вимог Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку № 1149 від 12.12.2007 року.

За результатами здійсненого судом за допомогою ІАЦ "Ліга" перерахунку розмір 3% річних склав 969,86 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектбудкомплекс" (38522, Полтавська область, Диканський район, с. Писаривщина, вул. Лугова, 6, код за ЄДРПОУ 37650744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбастеплоелектромонтаж" (83048, м. Донецьк, пр. Титова, 8-Б, оф. 800, код за ЄДРПОУ 38144072) - 100000,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 969,86 грн. 3% річних та 2019,40 грн. судового збору .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 08.01.2014 року.

Суддя Гетя Н.Г.