Ухвала

від 08.01.2014 по справі 902/14/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

08 січня 2014 р. Справа № 902/14/14

Суддя господарського суду Вінницької області Банасько О.О. , розглянувши заяву Семенівської селищної ради №2-19/523 від 25.12.2013 року про забезпечення позову по справі

за позовом : Семенівської селищної ради, смт.Семенівка, Семенівський район, Полтавська область

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямі-Лімітед", смт.Турбів, Вінницька область

про повернення майна переданого на зберігання вартістю 312 000 грн.

В С Т А Н О В И В :

Семенівська селищна рада, смт.Семенівка звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямі-Лімітед", смт.Турбів про повернення майна переданого на зберігання вартість 312 000 грн.

Разом з поданою позовною заявою позивачем в порядку ст.ст.66, 67 ГПК України подано заяву № 2-19/523 від 25.12.2013 року про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача - ТОВ "Ямі-Лімітед", що знаходиться за адресою: вул.Миру, 147, смт.Турбів, Вінницька область, 22513 та на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку 26003060335254 в ПАТ "КБ"Приват-Банк" в м.Вінниця, МФО 302689.

Ухвалою суду від 08.01.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/14/14 та призначено до розгляду на 30.01.2014 року.

Враховуючи, що за вказаним позовом ухвалою від 08.01.2014 року порушено провадження у справі судом розглянуто заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів до забезпечення позову в своїй заяві позивач посилається на наступні обставини: відповідач знаходиться в скрутному матеріальному становищі; відповідач не бажає повертати майно; відповідач може використовувати майно на власні потреби, відчужувати його; згідно повідомлення начальника Липовецького РВ УМВС України у Вінницькій області Фіногенова В.В. слідчим відділенням Липовецького РВ УМВС України у Вінницькій області зареєстровано кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань по ч.4 ст.191 КК України з приводу непередання до Семенівської селищної ради сміттєвоза КО-433-01 на суму 312 000 грн.; до відповідача будуть подаватись до суду позови щодо стягнення майна (транспортні засоби) та на суми, які в два рази більші за вартість майна по даному позову.

За твердженням заявника вказані обставини свідчать про те, що дане майно може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд враховує наступне.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначається в п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин , з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги , зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу .

В п.3 вказаної постанови зазначається, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення , що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин , з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається . Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову ; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Дослідивши та надавши оцінку доданим до заяви документам, а також матеріалам позовної заяви в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, суд дійшов висновку про відхилення поданої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову виходячи з наступних міркувань.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви та заяви про забезпечення позову позивачем не надано жодного доказу в підтвердження наведених ним обставин, а саме стосовно: того, що відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі; того, що майно по позову - сміттєвоз КО-433-01 може бути реалізований чи переданий відповідачем третім особам; того, що відповідачем вживаються заходи (вчиняються дії) спрямовані на реалізацію майна по позову чи його передання іншим особам, що в подальшому може призвести до неможливості виконання рішення по справі; того, що третіми особами до відповідача подано позовні заяви про стягнення значних грошових коштів, що в майбутньому може зробити неможливим виконання рішення суду про повернення майна.

Факт реєстрації кримінального провадження за ч.4 ст.191 КК України "Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем" за відсутності вироку чи інших доказів щодо відсутності майна не є обставиною яка може переконливо свідчити про неможливість виконання рішення по справі чи утруднити таке виконання.

Відхиляючи заяву позивача про забезпечення позову суд також виходив із неадекватності заходу до забезпечення позову, який просить застосувати позивач заявленим позовним вимогам.

Так, позивач просить накласти арешт на все майно та на всі грошові кошти належні відповідачу в той час, як предметом заявленого позову є повернення автомобіля вантажного (сміттєвоза КО-433-01 з заднім завантаженням відходів) в кількості 1 одиниця загальною вартістю 312 000 грн. переданого відповідачу на відповідальне зберігання.

Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що відповідно до п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 66, 67, 86, 115 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Заяву Семенівської селищної ради № 2-19/523 від 25.12.2013 року про вжиття заходів до забезпечення позову відхилити.

2. Ухвалу надіслати сторонам по справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул.Леніна, 44а, смт.Семенівка, Семенівський район, Полтавська область, 38200.

3 - відповідачу - вул. Миру, 147,смт.Турбів, Вінницька область, 22513.