Рішення

від 26.12.2013 по справі 916/2824/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2013 р.Справа № 916/2824/13

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: Матвійчук С.Ю. за довіреністю від 16.12.2013р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Візара" до приватного підприємства „Ріон" про стягнення 10 500,39 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Візара" (далі по тексту - ТОВ „Візара") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства „Ріон" (далі по тексту - ПП „Ріон") про стягнення заборгованості в сумі 10 500,39 грн., обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором поставки товару № 36 від 02.07.2012р. зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного товару. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати, до складу яких включити витрати на правову допомогу адвоката в сумі 3 500,00 грн.

26.12.2013р. до суду надійшло клопотання ТОВ „Візара" про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

Відповідач повністю заперечує проти позову, наголошуючи на тому, що спірне грошове зобов'язання ПП „Ріон" перед позивачем було припинено в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог.

Крім того, під час розгляду даної справи відповідачем було заявлене клопотання про залучення фізичної особи - підприємця Петрової Тамари Василівни (далі по тексту - Петрова Т.В,) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в порядку ст. 27 ГПК України. Вказане клопотання обґрунтоване фактом укладення між ПП „Ріон" (Новий кредитор) та Петровою Т.В. (Первісний кредитор) договору про відступлення права вимоги № 1 від 09.11.2013р., за умовами якого до відповідача перейшло належне Первісному кредиторові право вимоги до ТОВ „Візара" за договором № 11/06/12 від 11.06.2012р. в сумі 10 548,64 грн., а також наступним зверненням відповідача до ТОВ „Візара" із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, наслідком чого, за переконанням ПП „Ріон", є припинення його грошового зобов'язання перед позивачем, яке є предметом спору в межах даної справи. У задоволенні даного клопотання судом було відмовлено з огляду на обставини, які будуть наведені нижче по тексту даного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

02.07.2012р. між ТОВ „Візара" (Постачальник) та ПП „Ріон" (Покупець) було укладено договір поставки товару № 36, у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, по цінам, спеціально встановленим для Покупця, а Покупець прийняти товар та оплатити його на умовах і в порядку, визначених даним договором. Місцезнаходження товару після постачання: Одеська область, м. Одеса, вул. М.Жукова, д. 101.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 2.3, 2.4 договору поставки товару № 36 від 02.07.2012р. моментом здійснення поставки товарів Постачальником є їх отримання Покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна або видаткова накладна, тощо). Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару переходять до Покупця в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової (або товарно-транспортної) накладної.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з видатковими накладними № В00000048 від 18.07.2012р., № В-00000052 від 19.07.2012р. позивачем на виконання умов договору поставки товару № 36 від 02.07.2012р. було передано у власність ПП „Ріон" товар, який є предметом названої угоди на загальну суму 15 900,39 грн., а відповідачем вказаний товар було прийнято, що підтверджується підписами його представника, які скріплені печаткою ПП „Ріон". Факт прийняття вказаного товару під час розгляду даної справи був визнаний відповідачем.

В свою чергу, частина придбаного відповідачем товару на суму 2 829,38 грн. була повернута на користь ТОВ „Візара", що підтверджується наявною у матеріалах справи прибуткової накладною від покупця (повернення) № В-00000030 від 26.11.2012р.

Таким чином, загальна вартість товару, придбаного відповідачем на виконання умов договору поставки товару № 36 від 02.07.2012р. протягом спірного періоду, складає 13 071,01 грн.

Згідно з п.п. 4.1, 4.3 договору поставки товару № 36 від 02.07.2012р. загальна сума поставленої партії товару за цим договором складається з сум вартості товару, вказаних в накладних, що, в свою чергу, складають невід'ємну складову частину даного договору. Покупець розраховується з Постачальником за поставлений товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту набуття права власності на поставлений товар.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За твердженнями ТОВ „Візара", які були визнані відповідачем, вартість придбаного на виконання умов договору поставки товару № 36 від 02.07.2012р. протягом спірного періоду товару була оплачена з боку ПП „Ріон" лише частково, в результаті чого, станом на момент пред'явлення даного позову у відповідача наявна прострочена заборгованість перед ТОВ „Візара" в сумі 10 500,39 грн.

При цьому, суд визнає необґрунтованими твердження ПП „Ріон" про припинення спірного грошового зобов'язання у зв'язку із здійсненим за заявою відповідача зарахуванням зустрічних однорідних вимог із ТОВ „Візара" з огляду на наступне. Як вбачається із матеріалів справи, 09.11.2013р. між ПП „Ріон" (Новий кредитор) та Петровою Т.В. (Первісний кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1, за умовами якого до відповідача перейшло належне Первісному кредиторові право вимоги до ТОВ „Візара" за договором № 11/06/12 від 11.06.2012р. в сумі 10 548,64 грн. В подальшому, листом від 12.11.2013р. за вих. № 13, який було адресовано позивачу, ПП „Ріон" просило ТОВ „Візара" надати згоду на зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку на та умовах, передбачених актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 12.11.2013р. В свою чергу, відповідно до вказаного акту зарахування зустрічних однорідних вимог, який було підписано лише з боку відповідача, керуючись ст. 601 ЦК України сторони дійшли згоди про зарахування між собою наступних зустрічних однорідних вимог: зобов'язання ПП „Ріон" перед ТОВ „Візара" в сумі 10 500,39 грн., що виникло на підставі договору поставки товару № 36 від 02.07.2012р., укладеного між названими особами, а також зобов'язання ТОВ „Візара" перед ПП „Ріон" на вказану суму, що виникло із договору поставки № 11/06/12 від 11.06.2012р., укладеного між ТОВ „Візара" та Петровою Т.В., та договору про відступлення права вимоги від 09.11.2013р., укладеного між Петровою Т.В. та ПП „Ріон".

Як свідчать наявні у матеріалах справи описи вкладень до цінних листів, а також повідомлення про вручення поштового відправлення під розписку, вищезазначені заява та акт зарахування зустрічних однорідних вимог були вручені ТОВ „Візара". За результатами розгляду даної пропозиції, листом від 09.12.2013р. за вих. № 96, копія якого була надіслана Петровій Т.В. та ПП „Ріон", позивач висловив заперечення проти нового кредитора - відповідача у зобов'язаннях, що виникли із договору поставки № 11/06/12 від 11.06.2012р., укладеного між ТОВ „Візара" та Петровою Т.В., через неузгодженість та спірність власної суми заборгованості перед Петровою Т.В.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У п. 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 12.03.2009р. № 01-08/163 наголошено наступне. Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін. За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається. Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду. Відповідач може також звернутися із зустрічним позовом до позивача в порядку статті 60 ГПК. Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

За переконанням господарського суду, зарахування зустрічних однорідних вимог згідно з ч. 1 ст. 601 ЦК України є одним із способів припинення зобов'язання, яке може бути здійснено за заявою однієї зі сторін, зокрема, у разі настання строку виконання однорідних безспірних вимог. Тобто, безспірність зустрічних вимог є однією із істотних умов, наявність якої є необхідною для здійснення їх зарахування відповідно до ст. 601 ЦК України. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2013р. по справі № 5011-59/13155-2012.

Приймаючи до уваги, що між ТОВ „Візара" та Петровою Т.В. існує спір щодо розміру заборгованості позивача за договором поставки № 11/06/12 від 11.06.2012р., укладеним між даними особами, тобто за зобов'язанням, права кредитора за яким були відступлені на користь ПП „Ріон", господарський суд дійшов висновку, що в даному випадку зарахування зустрічних однорідних вимог між ПП „Ріон" та позивачем не є можливим. У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що грошове зобов'язання відповідача перед ТОВ „Візара", яке є предметом спору по даній справі, не може вважатись припиненим в порядку ст. 601 ЦК України. Крім того, з викладених обставин судом було відмовлено ПП „Ріон" у задоволенні клопотання про залучення Петрової Т.В. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, оскільки вирішення даного спору не потребує дослідження та вивчення порядку виконання позивачем та Петровою Т.В. зобов'язань, що виникли за договором поставки № 11/06/12 від 11.06.2012р., укладеним між даними особами.

Підсумовуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Візара" в частині стягнення з ПП „Ріон" заборгованості за придбаний товар в сумі 10 500,39 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ПП „Ріон" перед ТОВ „Візара" в сумі 10 500,39 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ПП „Ріон" на користь ТОВ „Візара" суми основного боргу в розмірі 10 500,39 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, суд виходить із наступного.

14.01.2013р. між адвокатом Норик Миколою Володимировичем (Виконавець) та ТОВ „Візара" (Замовник/Товариство) було укладено договір на юридичне обслуговування № 05/13, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець здійснює юридичне консультаційне обслуговування з питань статутної діяльності Товариства з метою захисту законних прав та інтересів Товариства. Під юридичним консультаційним обслуговуванням в цьому договорі розуміється представництво інтересів Замовника у ділових, комерційних, корпоративних та інших відносинах, а також перед органами державної влади та управління, в тому числі в господарських, адміністративних судах та в судах загальної юрисдикції з питань діяльності товариства. Обслуговування здійснюється у формі: усних консультацій по мірі надходжень запитань від Замовника; підготовки відповідних документів, в тому числі їх нотаріальне посвідчення; прямої представницької участі у відносинах Товариства з іншими юридичними та фізичними особами, органами державної влади та управління з питань статутної діяльності товариства. За надані послуги Замовник сплачує Виконавцю плату у розмірі, визначеному в акті виконаних робіт.

Як свідчить зміст акту про надання консультаційних послуг № 8-2013 від 15.08.2013р., на виконання умов договору на юридичне обслуговування № 05/13 від 14.01.2013р. Виконавцем було надано, а Замовником було прийнято юридичні послуги на загальну суму 24 600,00 грн., до складу яких увійшли послуги в сумі 3800,00 грн. за представництво інтересів Замовника в господарському суді Одеської області з питань стягнення дебіторської заборгованості в сумі 10 500,39 грн. із ПП „Ріон". В свою чергу, відповідно до виписки із особового рахунку СПД Норик Миколи Володимировича, 15.08.2013р. на виконання умов договору на юридичне обслуговування № 05/13 від 14.01.2013р. ТОВ „Візара" було сплачено вартість послуг адвоката в загальній сумі 24 600,00 грн.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами та доповненнями) вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При вирішенні питання про розумний розмір витрат щодо оплати послуг адвоката, які підлягають включенню до складу судових витрат по даній справі, господарський суд, враховуючи ціну даного позову та кількість судових засідань, у яких приймав участь адвокат Норик М.В. як представник позивача, вважає за правомірне визначити розумними витрати відповідача на оплату правової допомоги адвоката в сумі 2 000 грн. та включити вказану суму до складу судових витрат по справі.

Згідно з положеннями ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача.

Таким чином, судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору в сумі 1 720,50 грн. та витрат на правову допомогу адвоката в сумі 2 000,00 грн. відповідно до положень ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на ПП „Ріон" у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 601, 610, 612, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства „Ріон" /67806, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 21, код ЄДРПОУ 34203652/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Візара" /04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 11/2, код ЄДРПОУ 37923810, п/р 26002115596 в ПАТ АБ „Укргазбанк", МФО 320478/ суму основного боргу в розмірі 10 500 грн. 39 коп. /десять тисяч п'ятсот грн. 39 коп./, судовий збір в сумі 1 720 грн. 50 коп. /одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп./, витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2 000 грн. 50 коп. /дві тисячі грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 31.12.2013р.

Суддя С.П. Желєзна