Постанова

від 26.12.2013 по справі 826/18062/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2013 року № 826/18062/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Григоровича П.О., суддів: Смолія І.В., Каракашьяна С.К. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НОБУС» до Міністерства доходів і зборів України провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОБУС» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства доходів і зборів України (надалі - відповідач, Міністерство) про визнання незаконними дій по відмові у реєстрації податкової накладної №36 від 21.10.2013 та зобов'язання зареєструвати податкову накладну №36 від 21.10.2013

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.11.2013 відкрито провадження та призначено справу до розгляду в попередньому судовому засіданні на 10.12.2013.

Ухвалою суду від 10.12.2013 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 18.12.2013.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням усних пояснень щодо допущеної ним помилки у прохальній частині адміністративного позову, в повному обсязі та зазначив, що твердження відповідача про відсутність Товариства за місцезнаходженням є помилковим та базуються виключно на суб'єктивних припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що при заповненні графи «місцезнаходження» (податкова адреса платника) позивачем вказано адресу, яке є недостовірною, не відповідає даним ЄДР та фактичному місцезнаходженню Товариства.

Справа розглянута в порядку письмового провадження, з огляду на положення ч.4 ст. 122 КАС України, за поданим сторонами письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності в поряду письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 04.11.2013 позивач надіслав на Центральний портал прийому звітності МДЗ України, за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення, у вигляді електронного файлу на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, наступну податкову накладну, а саме: ПН№36 від 21.10.2013.

Проте, вказана податкова накладна не була прийнята у зв'язку з виявленою помилкою: «місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг (позивача у даній справі), вказане у документі, не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Згідно тверджень позивача, станом на грудень 2013 він не має змоги зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних вказану податкову накладну.

Зазначене стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до адміністративного суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб, під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: a) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: a) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п.201.4. ст.201 Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ст.201 Кодексу).

Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді 13 зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Під час розгляду справи встановлено, що позивач у наведений строк надсилав відповідачу 6 податкових накладних для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.11 Підрозділу 2 Розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Згідно пп.14.1.60 п.14.1 ст.14 Кодексу, Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Отже, Кодексом визначено обов'язок з реєстрації податкових накладних та, в той же час, не визначено можливих підстав для відмови у реєстрації податкової накладної в Реєстрі, натомість передбачено певні негативні наслідки для учасників господарських правовідносин у випадку невиконання такого обов'язку.

При цьому, встановлення порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, нормами Кодексу, делеговано Кабінету Міністрів України.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 p. № 1246 (далі-Порядок).

Згідно п.2 Порядку, внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру (далі - реєстрація) здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години.

Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі (п.8 Порядку).

Причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є, зокрема, наявність помилок (пп.1 п.9 Порядку).

Однак ані Кодексом, ані Порядком, ані будь - яким іншим нормативно-правовим актом не конкретизуються помилки (не наводиться перелік), виявлення яких унеможливлює реєстрацію податкової накладної.

Слід зазначити, що зазначена відсутність законодавчого регулювання підстав можливого повернення податкової накладної суттєво порушує права платника податку.

Так, судом встановлено, що для відмови у прийнятті податкових накладних позивача є виявлення помилки, а саме: «місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг (позивача у даній справі), вказане у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі-Закон).

За визначенням ч.1 ст.1 Закону, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно п.45.2. ст.45 Кодексу, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується оригіналом витягу з ЄДР від 17.12.2013 №360205, місцезнаходження позивача визначено за адресою: 03039, м.Київ, Голосіївський район, ПРОСПЕКТ 40-РІЧЧЯ ЖОВТНЯ, будинок 26.

Вказана адреса була зазначена позивачем у надісланій до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних - податковій накладній від 21.10.2013 №36.

Таким чином, судом встановлено, що місцезнаходження (податкова адреса), вказана позивачем в зазначеній податковій накладній та інформація про його місцезнаходження, внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повністю співпадають, що свідчить про помилковість висновків відповідача щодо невідповідності інформації про місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг (позивача у даній справі), вказаної у податковій накладній інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також про відсутність у податкового органу підстав для відмови у їх прийнятті та реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної.

При чому, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що направлення податкової накладної та прийняття її до Реєстру охоплюється поняттям реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до положень п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

З аналізу викладених законодавчих норм та обставин справи, суд дійшов висновку, що суб'єктом владних повноважень, що має нести відповідальність за неприйняття до реєстрації податкових накладних позивача, є Державна податкова служба України, як адміністратор Реєстру, згідно пп.14.1.60 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

В той же час, згідно п.2 Указу Президента України від 18.03.2013 №141/2013 «Про Міністерство доходів і зборів України», Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізовуються.

Таким чином, в даному випадку, саме Міністерство доходів і зборів України є суб'єктом владних повноважень, що має нести відповідальність за відмову у реєстрації податкових накладних позивача.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і щодо виходу за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними дій Міністерства доходів і зборів України щодо не прийняття до реєстрації податкової накладної ТОВ «НОБУС» від 21.10.2013 №36 та вважати зареєстрованою податкову накладну позивача від 21.10.2013 №36 в ту дати та в той час, які вказані у відповідній Квитанції.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1) Адміністративний позов задовольнити повністю.

2) Визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо неприйняття до реєстрації податкової накладної Товариства з обмеженою відповідальністю «Нобус» від 21.10.2013 №36 до Єдиного реєстру податкових накладних.

3) Вважати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Нобус» від 21.10.2013 №36 зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних 04.11.2013 в 10:21:23 год.;

4) Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НОБУС" (ідентифікаційний код 37558379, адреса: 03039, м.Київ, Голосіївський район, ПРОСПЕКТ 40-РІЧЧЯ ЖОВТНЯ, будинок 26) судові витрати в сумі 68 (шістдесят вісім)грн. 82коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Міністерства доходів і зборів України (адреса: 04655, м. Київ, Львівська площа, 8).

Головуючий суддя П.О. Григорович

Судді: І.В. Смолій

С.К. Каракашьян

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.