Рішення

від 23.12.2013 по справі 908/3461/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 4/102/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

23.12.2013 справа № 908/3461/13

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінал», (69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 154-Б, кв. 77)

про стягнення 11318,81 грн. заборгованості

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Лайков А.В., довіреність № 19/0021 від 01.10.2013 р.;

від відповідача - не з'явився;

24.10.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя (далі за текстом скорочено - ПАТ «Запоріжгаз» ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінал», м. Запоріжжя (ТОВ «Дінал») про стягнення 11318,81 грн. заборгованості, в тому числі 4845,94 грн. основного боргу за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 120340 від 22.12.2011 р., 1385,77 грн. пені, 42,19 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 281,19 грн. 3 % річних, а також 4404,37 грн. основного боргу за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-12220 від 10.12.2012 р., 296,36 грн. пені та 62,99 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.12.2013 р. порушено провадження у справі № 908/3461/13, справі № 908/3461/13 присвоєно номер провадження справи 4/102/13, справа № 908/3461/13 призначена до розгляду на 28.11.2013 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

З метою надання відповідачу можливості ознайомити з матеріалами справи, а також у зв'язку із необхідністю витребування у сторін додаткових документів і доказів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті, в судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 18.12.2013 р.

У зв'язку із неявкою відповідача розгляд справи, на підставі ст.. 77 ГПК України, відкладався до 23.12.2013 р.

В судовому засіданні 23.12.2013 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін від 28.11.2013 р. та письмовими клопотаннями представника позивача від 18.12.2013 р. і від 23.12.2013 р. розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засідання 23.12.2013 р. повторно не з'явився, про визнання позову не заявив, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд завчасно не повідомляв.

Про дату, час та місце розгляду справи № 908/3461/13 представник відповідача, що був присутній в судовому засіданні 28.11.2013 р. (Подорожко В.В., довіреність б/н від 28.11.2013 р.), був повідомлений належним чином у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України. Крім того, на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві, направлялися ухвала суду від 18.12.2013 р. про відкладення розгляду справи № 908/3461/13, яка станом на час вирішення спору судом на адресу суду відділенням підприємства поштового зв'язку не поверталася.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до відомостей Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ №, № 281883 - 281884 станом на 20.11.2013 р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінал» (код ЄДРПОУ 30719961) значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 154-Б, кв. 77.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається безпосередньо на юридичну особу, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/3461/13.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стосовно заяви представника ТОВ «Дінал» Подорожка В.В. від 20.12.2013 р., яка надійшла на адресу господарського суду Запорізької області 23.12.2013 р., про повідомлення ТОВ «Дінал» та Подорожка В.В. особисто про дату, час та місце наступного судового засідання у справі № 908/3461/13, з цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що про проведення судового засідання 23.12.2013 р. у справі № 908/3461/13 ТОВ «Дінал», як сторона по справі (відповідач), було повідомлено належним чином у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, а повідомляти окремо представників сторін про дату, час та місце розгляду справи не є обов'язком суду.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що 23.12.2013 р. є передостаннім днем процесуального строку, встановленого ст. 69 ГПК України, для вирішення спору у справі № 908/3461/13, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

В судовому засіданні 23.12.2013 р. до початку вирішення судом спору по суті позивач звернувся до суду із письмовим клопотанням, яким просить суд провадження у справі № 908/3461/13 в частині стягнення 4845,94 грн. основного боргу за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 120340 від 22.12.2011 р. і 4404,37 грн. основного боргу за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 12220 від 10.12.2012 р., а всього 9250,31 грн. заборгованості, припинити у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог. Клопотанням обґрунтовано тим, що після порушення провадження у справі № 908/3461/13 відповідачем в листопаді та грудні 2013 року здійснено оплату за спожитий природний газ, при цьому оплату здійснено у більшому розмірі, чим це було необхідно, що підтверджується відповідними виписками банку, які надані позивачем до матеріалів справи. Таким чином, у відповідача утворилася переплата, яка в сумі 9250,31 грн. була зарахована позивачем в рахунок погашення існуючої заборгованості ТОВ «Дінал» по основному боргу за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 120340 від 22.12.2011 р. і за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 12220 від 10.12.2012 р.

Судом клопотання позивач про припинення провадження у справі № 908/3461/13 прийнято до розгляду.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 525, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України і полягають в тому, що 22.12.2011 р. сторонами у справі укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 120340 з відповідними додатками до нього, за умовами якого позивач зобов'язався здійснювати постачання природного газу відповідачу в обсягах і у порядку, передбачених договором, а відповідач зобов'язався оплачувати позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках і порядку та на умовах, передбачених договором. На виконання умов договору № 120340 позивач поставив, а відповідач прийняв в січні - квітні та грудні 2012 року природний газ на загальну суму 23581,77 грн. За спожитий природний газ поставлений на підставі договору № 120340 станом на час порушення провадження у справі № 908/3461/13 відповідач розрахувався частково в сумі 18735,83 грн. Умовами договору № 120340 передбачено, що договір набуває чинності за дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012 р. 10.12.2012 р. сторонами у справі укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-12220 з відповідними додатками до нього, за умовами якого позивач зобов'язався здійснювати постачання природного газу відповідачу в обсягах і у порядку, передбачених договором, а відповідач зобов'язався оплачувати позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках і порядку та на умовах, передбачених договором. На виконання умов договору № ТП-ПР-12220 позивач поставив, а відповідач прийняв в січні - березні 2013 року природний газ на загальну суму 23990,92 грн. За спожитий природний газ поставлений на підставі договору № ТП-ПР-12220 станом на час порушення провадження у справі № 908/3461/13 відповідач розрахувався частково в сумі 19586,55 грн. Умовами договору № ТП-ПР-12220 передбачено, що договір набуває чинності за дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2013 р. Умовами п. 4.9 договорів передбачено, що звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого природного газу споживачем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з дати пред'явлення вимоги однією із сторін. 25.07.2013 р. позивачем на адресу відповідача були направлені для розгляду і підписання акти звірки розрахунків по договорам № 120340 і № ТП-ПР-12220. Однак, в порушення умов п. 4.9 договорів відповідачем зазначені акти звірки розрахунків проігноровані. Крім того, 22.07.2013 р. позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 1 з вимогою про погашення заборгованості за спожитий природний газ за договорам № 120340 і № ТП-ПР-12220, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення. Згідно з п. 6.2.2 договорів у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договорів, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Крім того, статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З урахуванням викладеного та поданого суду клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ «Дінал» по договору № 120340 - 1385,77 грн. пені, 42,19 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 281,19 грн. 3 % річних та по договору № ТП-ПР-12220 - 296,36 грн. пені та 62,99 грн. 3 % річних.

Відповідач проти позову не заперечив, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

22.12.2011 р. ПАТ «Запоріжгаз» (позивачем у справі) та ТОВ «Дінал» (відповідачем у справі) був укладений Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 120340, з відповідними додатками до нього (далі за текстом - Договір № 120340).

За умовами Договору № 120340 позивач (Постачальник) зобов'язався постачати природний газ відповідачу (Споживачу) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач зобов'язався оплачувати позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором. (пункт 1.1 Договору № 120340).

Пунктом 10.1 Договору № 120340 сторони передбачили, що Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.20212 р.

Таким чином, з умов Договору № 120340 вбачається, що строк його дії сторонами був обмежений часовим проміжком в один рік, тобто діяв він протягом 2012 року.

З матеріалів справи судом встановлено, що 10.12.2012 р. позивачем та відповідачем був укладений Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Пр-12220, з відповідними додатками до нього (далі за текстом - Договір № 12220), за умовами якого позивач (Постачальник) зобов'язався постачати природний газ відповідачу (Споживачу) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач зобов'язався оплачувати позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором. (пункт 1.1 Договору № 12220).

Згідно з умовами п. 10.1 Договору № 12220 строк його дії сторонами встановлений до 31.12.2013 р.

Приписами ст. 58 ГПК України позивачу надано право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

При цьому, в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Приймаючи до уваги, що Договори № 120340 і № 12220 за своїм змістом є ідентичними (розрізняється лише строк їх дії), предметом цих Договорів є газопостачання на один і той же об'єкт, Договори укладені одними і тими ж сторонами, суд визнав за доцільне спір про стягнення заборгованості за Договорами № 120340 і № 12220розглядати в межах даної справи.

Відповідно до пунктів 2.1 Договорів № 120340 і № 12220 договірні обсяги постачання газу відповідачу наводяться в Додатку № 2 до Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами був підписаний Додаток № 2 «Договірні обсяги постачання природного газу на 2012 рік», який є невід'ємною частиною Договору № 120340, а також Додаток № 2 «Договірні обсяги постачання природного газу на 2013 рік», який є невід'ємною частиною Договору № 12220.

Умовами пунктів 2.6 - 2.9 Договорів № 120340 і № 12220 сторони обумовили, що послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених в Додатку № Договору. Позивач до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє відповідачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою позивача. Відповідач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язаний повернути позивачу один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою відповідача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу розбіжності підлягають регулюванню відповідно до Договору або у судовому порядку. До прийняття рішення судом обсяг та вартість послуг з постачання газу встановлюються відповідно до даних позивача. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків відповідача з позивачем.

Згідно з п. 3.3 Договорів № 120340 і № 12220 кількість реалізованого газу відповідачу визначається на межі балансової належності об'єктів відповідача за допомогою вузлів обліку, визначених у додатку № 1 до Договору.

На підставі результатів вимірювання обсягу газу вузлами обліку складаються щомісячно акти приймання-передачі газу. (п. 3.5 Договорів № 120340 і № 12220).

Розділом 4 «Визначення вартості послуг за Договором та порядок розрахунків» Договорів № 120340 і № 12220 сторони встановили, що розрахунки за реалізований відповідачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. У випадках, передбачених законодавством, до ціни на природний газ додається: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ; податок на додану вартість за ставкою; тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами; тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами; тариф на постачання природного газу. Сторони домовилися, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 і 4.2 Договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватися сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ, згідно умов Договору. Розрахунковий період за Договором становить один місяць. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 Договору. Загальна сума вартості Договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу відповідачу. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється відповідачем авансовими платежами до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання, із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка № 2 до Договору . Відповідач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим . Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється відповідачем виключно грошовими кошами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача. (п., п. 4.1 - 4.7 Договорів № 120340 і № 12220).

До матеріалів справи позивачем надані відповідні постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, якими були встановлені граничні рівні ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання, які діяли протягом спірного періоду.

20.02.2013 р. позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода до Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-Пр-12220 від 10.12.2012 р., яким сторони п. 4.6 Договору виклали в наступній редакції: у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим .

Як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання умов Договору № 120340 в період з січня по квітень 2012 року включно та в грудні 2012 року позивач поставив відповідачу природний газ загальним обсягом 5032,0 куб.м. на загальну суму 23581,77 грн. з ПДВ, що підтверджується Актами передачі-приймання природного газу за вказаний період, а саме:

- Акт № 183507/01-12 від 31.01.2012 р. поставки 0,498 тис.куб.м. природного газу в січні 2012 року на суму 2338,52 грн. з ПДВ;

- Акт № 183507/02-12 від 29.02.2012 р. поставки 2,527 тис.куб.м. природного газу в лютому 2012 року на суму 11866,33 грн. з ПДВ;

- Акт № 183507/03-12 від 31.03.2012 р. поставки 0,425 тис.куб.м. природного газу в березні 2012 року на суму 1995,72 грн. з ПДВ;

- Акт № 183507/04-12 від 30.04.2011 р. поставки 0,027 тис.куб.м. природного газу в квітні 2012 року на суму 126,79 грн. з ПДВ;

- Акт № 183507/12-12 від 31.12.2012 р. поставки 1,555 тис.куб.м. природного газу в грудні 2012 року на суму 7254,41 грн. з ПДВ.

Крім того, на виконання умов Договору № 12220 в період з січня по березень 2013 року включно позивач поставив відповідачу природний газ загальним обсягом 5109,0 куб.м. на загальну суму 23990,92 грн. з ПДВ, що підтверджується Актами передачі-приймання природного газу за вказаний період, а саме:

- Акт № ЗП000000409 від 31.01.2013 р. поставки 1,41 тис.куб.м. природного газу в січні 2013 року на суму 6621,09 грн. з ПДВ;

- Акт № ЗП000001460 від 28.02.2013 р. поставки 1,331 тис.куб.м. природного газу в лютому 2013 року на суму 6250,14 грн. з ПДВ;

- Акт № ЗП000002975 від 31.03.2013 р. поставки 2,368 тис.куб.м. природного газу в березні 2013 року на суму 11119,69 грн. з ПДВ.

При цьому, вказані Акти передачі-приймання природного газу підписані та скріплені печатками позивача і відповідача без жодних претензій та зауважень. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

У відповідності до п. 5.1.2 Договорів № 120340 і № 12220 позивач зобов'язався забезпечити постачання газу до пунктів призначення на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.3.3 Договорів № 120340 і № 12220 відповідач прийняв на себе зобов'язання оплачувати позивачу вартість поставленого газу, визначену в розділі 4, на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ за умовами Договорів № 120340 і № 12220 виконав не належним чином, а саме: за отриманий протягом спірного періоду газ по Договору № 120340 розрахувався частково в сумі 18735,83 грн., а за отриманий протягом спірного періоду газ по Договору № 12220 також розрахувався частково в сумі 19586,55 грн.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договорів № 120340 і № 12220 належним чином та в повному обсязі не виконав.

Умовами п. 4.9 Договорів № 120340 і № 12220 передбачено, що звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого природного газу споживачем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з дати пред'явлення вимоги однією із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2013 р. позивачем на адресу відповідача були направлені для розгляду і підписання акти звірки розрахунків по Договорам № 120340 і № ТП-ПР-12220.

Проте, в порушення умов п. 4.9 зазначених Договорів відповідачем зазначені акти звірки розрахунків проігноровані.

Крім того, 22.07.2013 р. позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 1 з вимогою про погашення заборгованості за спожитий природний газ за Договорам № 120340 і № ТП-ПР-12220.

Відповідачем вказана претензія була отримана 26.07.2013 р., про що свідчить відмітка уповноваженої особи ТОВ «Дінал» на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код 6900515549768), однак залишена без відповіді та задоволення.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

В судовому засіданні 23.12.2013 р. позивач пояснив суду, а відповідач проти цього не заперечив, що на час вирішення спору судом основна заборгованість ТОВ «Дінал» перед ПАТ «Запоріжгаз» за Договором № 120340 від 22.12.2011 р. в сумі 4845,94 грн. та за Договором № ТП-ПР-12220 від 10.12.2012 р. в сумі 4404,37 погашена. Зазначений факт позивач підтвердив тим, що після порушення провадження у справі № 908/3461/13 відповідачем в листопаді та грудні 2013 року здійснено оплату за спожитий природний газ у більшому розмірі, чим це було необхідно. У зв'язку із цим, переплата яка утворилася у відповідача по розрахункам, була зарахована позивачем в сумі 9250,31 грн. в рахунок погашення існуючої заборгованості ТОВ «Дінал» по основному боргу за Договором № 120340 від 22.12.2011 р. і за Договором № ТП-ПР-12220 від 10.12.2012 р. від 10.12.2012 р.

Таким чином, оплата заборгованості в загальній сумі 9250,31 грн. була здійснена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у зв'язку із погашенням відповідачем основного боргу за Договором № 120340 від 22.12.2011 р. за поставлений природний газ в сумі 4845,94 грн. і за Договором № ТП-ПР-12220 від 10.12.2012 р. від 10.12.2012 р. за поставлений природний газ в сумі 4404,37 грн. після звернення позивача до суду з позовною заявою у справі № 908/3461/13, провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу за Договором № 120340 від 22.12.2011 р. в сумі 4845,94 грн. і за Договором № ТП-ПР-12220 від 10.12.2012 р. від 10.12.2012 р. в сумі 4404,37 грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України «"Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 6.2.2 Договорів № 120340 і № 12220, який передбачає, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, з відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем за прострочку оплати поставленого природного газу за Договором № 120340 пред'явлена до стягнення пеня в сумі 1385,77 грн. Згідно розрахунку позивача пеня нараховувалася ним починаючи з 11.02.2012 р. по 26.09.2013 р. з урахуванням часткових оплат, що здійснювалися відповідачем у цей період.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок пені по Договору № 120340, судом встановлено, що розрахунок пені за неналежне виконання грошових зобов'язань позивачем виконаний не вірно, оскільки при розрахунку пені по останній сумі заборгованості за Договором № 120340 в розмірі 4845,94 грн. позивач в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України розраховує пеню за період, що перевищує шість місяців. (з 11.01.2013 р. по 26.09.2013, тобто за 259 днів, замість правильного з 11.01.2013 р. по 11.07.2013 р., тобто за 182 дні).

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату поставленого природного газу за Договором № 120340 від 22.12.2011 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково в сумі 1248,62 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені за несвоєчасну оплату поставленого природного газу судом відмовляється в задоволенні позову.

Крім того, позивачем за прострочку оплати поставленого природного газу за Договором № 12220 пред'явлена до стягнення пеня в сумі 296,36 грн. Згідно розрахунку позивача пеня нараховувалася ним починаючи з 06.04.2013 р. по 26.09.2013 р. Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок пені по Договору № 12220, судом встановлено, що розрахунок пені за неналежне виконання грошових зобов'язань позивачем виконаний вірно.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 296,36 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого природного газу за Договором № 12220 від 10.12.2012 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочку оплати поставленого природного газу за Договором № 120340 пред'явлені до стягнення 3 % річних в сумі 281,19 грн. Згідно розрахунку позивача 3 % річних розраховувалися ним починаючи з 11.02.2012 р. по 26.09.2013 р. з урахуванням часткових оплат, що здійснювалися відповідачем у цей період. Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок 3 % річних по Договору № 120340, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконаний вірно.

Отже, вимога про стягнення з відповідача 281,19 грн. 3 % річних за несвоєчасну оплату поставленого природного газу за Договором № 120340 від 22.12.2011 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Також позивачем за прострочку оплати поставленого природного газу за Договором № 12220 пред'явлені до стягнення 3 % річних в сумі 62,99 грн. Згідно розрахунку позивача 3 % річних розраховувалися ним починаючи з 06.04.2013 р. по 26.09.2013 р. Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок 3 % річних по Договору № 12220, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконаний вірно.

З таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 62,99 грн. 3 % річних за несвоєчасну оплату поставленого природного газу за Договором № 12220 від 10.12.2012 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 42,19 грн. втрат від інфляції грошових коштів за Договором № 120340.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок позивачем виконаний не вірно, оскільки позивачем не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97Р від 03.04.1997 р. «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищи господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права». Зокрема, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як вбачається з розрахунку позивача ним не визначений сукупний індекс інфляції за весь період прострочення платежу, а розрахунок здійснювався за кожний місць окремо.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат за порушення строків оплати за Договором № 120340 від 22.12.2011 р. задоволенню не підлягає, оскілки у спірний період ця сума має від'ємне значення.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Враховуючи все вище викладене у сукупності, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 120340 від 22.12.2011 р. і за Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-12220 від 10.12.2012 р. доведеними, заснованими на законі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом частково в частині стягнення з ТОВ «Дінал» на користь ПАТ «Запоріжгаз» загалом 1319,21 грн. пені та 344,18 грн. 3 % річних. В частині стягнення 137,15 грн. пені та 42,19 грн. втрат від інфляції грошових коштів суд відмовляє в задоволені позову. В частині стягнення 9250,31 грн. основної заборгованості за Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 120340 від 22.12.2011 р. і за Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-12220 від 10.12.2012 р. провадження у справі припиняється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог.

При розподілі судових витрат судом враховано, що відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України» припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст., ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінал», м. Запоріжжя про стягнення 11318,81 грн. заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 120340 від 22.12.2011 р. і за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-12220 від 10.12.2012 р. задовольнити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінал», (69095, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 154-Б, кв. 77, код ЄДРПОУ 30719961) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716) 1319 (одну тисячу триста дев'ятнадцять) грн. 21 коп. пені, 344 (триста сорок чотири) грн. 18 коп. 3 % річних та 1658 (одну тисячу шістсот п'ятдесят вісім) грн. 92 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В частині стягнення 137,15 грн. пені та 42,19 грн. втрат від інфляції грошових коштів за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 120340 від 22.12.2011 р. в задоволенні позову відмовити.

4. В частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінал», м. Запоріжжя на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя 4845,94 грн. основного боргу за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 120340 від 22.12.2011 р. і 4404,37 грн. основного боргу за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-12220 від 10.12.2012 р. провадження у справі припинити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "25" грудня 2013 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.