Ухвала

від 12.12.2013 по справі 2а-1870/5311/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/39245/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 12.12.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Регата" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012

у справі № 2а-1870/5311/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Регата"

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської

області,

Головного управління Державного казначейства України в Сумській

області

про стягнення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Регата" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області про стягнення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість стягнути з Державного бюджету України бюджетне відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 654930 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Регата" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 653729 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 скасовано, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було подано до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області податкові декларації з податку на додану вартість, розрахунки сум бюджетного відшкодування та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування з грудня 2009 по червень 2010 року, січень 2011 року.

Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області проведено позапланові виїзні перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок з грудня 2009 по червень 2010 року, січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість та складено довідки.

Підставою для не відшкодування позивачу податку на додану вартість є постанова про накладення арешту на суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яка не повернута з державного бюджету ТОВ „Регата" станом на 06.08.2010 по сумам, які заявлені до відшкодування і які можливо будуть заявлені в майбутньому.

Вищезазначена постанова винесена слідчим в ході розслідування кримінальної справи № 10800008 по обвинуваченню колишнього директора ТОВ „Регата" ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 191 ч.2, 212 ч. 1, 366 ч. 2 КК України.

Також, постановою слідчого від 06.08.2010 накладено арешт на майно та майнові права позивача на суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість які не повернуті з бюджету ТОВ „Регата" станом на 06.08.2010 і які можливо будуть заявлені в майбутньому. Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У відповідності до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд апеляційної інстанції правильно не погодився з висновком суду першої інстанції, що сама лише наявність податкової накладної є достатньою підставою для включення платником податку на додану вартість сум цього податку до податкового кредиту.

Визначення законодавцем податкової накладної як звітного і одночасно розрахункового документа (абзац третій підпункту 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону N 168/97-ВР) та як підстави для нарахування податкового кредиту (абзац перший підпункту 7.2.6 цього пункту) не означає нівелювання факту придбання або виготовлення платником податку товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, придбання (будівництва, спорудження) основних фондів з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності як юридичного факту, що разом із податковою накладною входить до юридичного складу, з наявністю якого у платника податку виникає право на податковий кредит.

Доказами факту придбання платником податку товарів (послуг) в оподатковуваних операціях відповідно до частини першої ст. 69 КАС України можуть бути будь-які фактичні дані, які б підтверджували, зокрема обставини щодо поставки (доставки, передачі тощо) покупцю товарів (надання послуг), оплати покупцем товарів (послуг), їх зберігання чи використання у власній господарській діяльності тощо. Скасування установчих документів, припинення юридичної особи постачальника судовим рішенням з підстав державної реєстрації з порушенням закону саме по собі не виключає можливість здійснення цією юридичною особою господарських операцій до дати її припинення та не у всіх випадках позбавляє її контрагента в господарських відносинах на відтворення в податковому обліку результатів цих операцій. Згідно з частиною другою ст. 18 Закону N 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до пункту 9.8 ст. 9 Закону N 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку діє до дати її анулювання. Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суди не взяли до уваги і не перевірили доводи позивача про те, що він просить повернути бюджетно відшкодування за інший період по взаємовідносинам з іншими суб'єктами господарювання ніж ті, що зазначають слідчі (грудень 2009 по червень 2010 року, січень 2011 року), що взяв до уваги суд другої інстанції.

Крім того, висновки суду апеляційної інстанції, зазначені в постанові суду про те, що дії Державної податкової інспекції в частині не відшкодування податку на додану вартість ТОВ „Регата" з посиланням на норми КПК України, що суперечать вимогам ч. 3 ст. 17 КАС України.

Не встановлення в судовому процесі вище зазначених обставин як таких, що мають суттєве значення у справі з огляду на неможливість правильно вирішити спір без їх з'ясування, відповідно до частини другої ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень у зв'язку з їх не відповідністю вимогам частин 4 та 5 ст. 11, частині 1 ст. 138 та ст. 159 цього Кодексу з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Регата" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 у справі № 2а-1870/5311/11 задовольнити частково, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 скасувати, а справу № 2а-1870/5311/11 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Регата" задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 скасувати.

Справу № 2а-1870/5311/11 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко