Постанова

від 16.12.2013 по справі 807/4051/13-а

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 рокум. Ужгород№ 807/4051/13-а

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Ващилін Р. О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтелі" про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та нарахованих фінансових санкцій в загальній сумі 303,71 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтелі" про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та нарахованих фінансових санкцій в загальній сумі 303,71 грн.

16.12.2013 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, за наявними у справі матеріалами, в якій також зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач заперечення проти позову не подав, у судове засідання повторно не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

У відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи вищезазначене та згідно ч. 6 ст. 128 КАС України оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 31.03.2005 товариство з обмеженою відповідальністю "Сінтелі" (далі - відповідач) зареєстроване Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради Закарпатської області як юридична особа за місцезнаходженням: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гранітна, буд. 1 Б, ідентифікаційний код 33485015, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 384689.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV відповідач являється страхувальником для осіб, які працюють у нього на умовах трудового найму (або інших умовах згідно законодавства).

Прикінцевими положеннями Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV до 01.01.2011 передбачалось, що страхові внески, що перераховуються до солідарної системи сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР для відповідних платників збору.

Ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у період виникнення спірних правовідносин - у 2007 році, встановлювались у розмірах згідно абз.2 п.1 ст. 4 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР. Для платників збору, визначених п.1 та п.2 ст. 1 цього Закону (а саме: суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, юридичних та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників), у зазначений період діяла ставка у розмірі 32,3 % від об'єкту оподаткування.

Об'єктом оподаткування згідно п.1 ст. 2 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР є суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплати винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб, а також суми сплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Частина 6 ст. 19 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV передбачала, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до вимог ч. 15 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

У спірному періоді - у вересні 2007 року, відповідачем самостійно було обчислено та нараховано страхові внески за базові звітні періоди в розрахунках сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (звітності), що подавались ним до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області. Сума нарахованих страхових внесків, які відповідач зобов'язаний був сплатити до Пенсійного фонду не пізніше 20 календарних днів місяця наступного за звітним періодом, однак у повній мірі не сплатив, складає 304,19 грн.

Згідно ч. 2 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків, або недоїмкою. Недоїмка відповідача по цим платежам складає 301,66 грн., що підтверджується даними картки особового рахунку вказаного страхувальника.

Крім того, за порушення, що передбачались ч. 9 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV, в тому числі за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків, рішеннями № 819 від 18.03.2011 та № 1638 від 26.05.2011 управлінням Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області до відповідача були застосовані фінансові санкції на загальну суму 0,71 грн. та нараховано пеню в розмірі 1,48 грн.

Частиною 13 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV визначено, що суми пені та штрафів, передбачених ч.ч. 9 і 10 цієї статті, підлягають сплаті страхувальником протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. Залишок несплаченої заборгованості по застосованих до відповідача штрафних санкціях та пені за наведеними вище рішеннями становить 2,05 грн.

Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області, керуючись п.8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, надсилало на останню відому (офіційну) адресу страхувальника (відповідача) вимоги про сплату вказаної недоїмки з метою її узгодження та подальшого направлення до підрозділів Державної виконавчої служби для примусового стягнення. Направлялись на адресу боржника також і вищезазначені рішення про застосування фінансових санкцій.

Однак, вказана кореспонденція страхувальником не отримувалася з причин, що пов'язані в основному з відсутністю адресата за своїм місцезнаходженням, про що свідчать відповідні відмітки зроблені установою зв'язку на поштових конвертах, переданих управлінням для відправки.

У зв'язку з неможливістю вручення вимог та рішень про застосування фінансових санкцій відповідачу, узгодження таких з останнім не відбувається, а відтак, і виключається можливість передати їх, як виконавчі документи, до підрозділів Державної виконавчої служби для подальшого примусового стягнення (ч. 3 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV).

На час розгляду даної адміністративної справи відповідач заборгованість не сплатив.

Ненадходження обов'язкових страхових внесків до бюджету Пенсійного фонду перешкоджає виконанню одного з основних завдань Фонду - забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для повного та своєчасного фінансування виплати пенсій.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення.

Судові витрати по справі у відповідності до ч. 4 ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтелі" про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та нарахованих фінансових санкцій в загальній сумі 303,71 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтелі" (вул. Гранітна, буд. 1 Б, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ідентифікаційний код 33485015) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області (вул. Швабська, буд. 12 Б, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20449653) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та нарахованих фінансових санкцій в загальній сумі 303,71 (триста три гривні сімдесят одна копійка) грн.

3.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд, який ухвалив постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Р.О. Ващилін