Рішення

від 09.01.2014 по справі 909/1465/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2014 р. Справа № 909/1465/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк",

вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133

адреса для листування:

04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 39

до відповідача: Приватного підприємства "Хутротис"

вул. Вишневсього, буд. 19,м. Тисмениця,

Івано-Франківська область,77400

про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 23 680 грн. 06 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача: Піцьків В.Я. - представник, (довіреність № 48.2-08д/130/13 від 30.10.2013р.)

Від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовною вимогою до приватного підприємства "Хутротис" про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 23 680 грн. 06 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 09.12.2013 року порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 24.12.2013 року. Ухвалою суду від 24.12.2013 року відкладено розгляд справи на 09.01.2014 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, хочу був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. З приводу цього варто вказати таке. Відповідно до підпункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. В спірному випадку, підтвердженням про те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання є поштові повідомлення (вх.№13676/13 від 13.12.13 та вх.№15076/13 від 30.12.13) з відміткою про вручення відповідних процесуальних документів за довіреністю представнику відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив наступне. У своїй позовній заяві вих.№31.3-08/10045/13 від 14.11.2013 року (вх. № 13287/13 від 06.12.13) позивач вказує на те, що 29.11.2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (правонаступник АТ "УкрСиббанк") та приватним підприємством "Хутротис" був укладений кредитний договір №11084855000 (далі - договір) згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 37 320 грн. 00 коп. з розрахунку 17,5 % річних з 29.11.2006 року до 05.11.2011 року, 35 % річних починаючи з 05.11.2011 року до повного погашення кредиту.

Згідно позовної заяви 08.12.2011 року між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах визначених даним договором, АТ "УкрСиббанк" передає (відступає) АТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ "Дельта Банк" замінює АТ "УкрСиббанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ "УкрСиббанк" до АТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до АТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимагати (замість АТ "УкрСиббанк") від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Посилаючись на п.1.2.2 кредитного договору позивач вказав, що відповідач зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до договору. Відповідно до п. п. 1.3.1, 1.3.3, 1.3.4 договору нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця в останній робочий день поточного місяця, методом факт/360 відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України.

За словами позивача, відповідач умови кредитного договору належним чином не виконував, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Внаслідок невиконання зобов'язань за договором утворилася заборгованість, яка станом на 22.07.2013 року складає 23 680 грн. 06 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом - 10 829 грн. 66 коп.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 813 грн. 13 коп.; сума заборгованості за відсотками - 11 284 грн. 89 коп.; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 752 грн. 38 коп.

Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 23 680 грн. 06 коп.

Відповідач відзиву на позов та будь-яких пояснень стосовно обставин справи суду не подав, в судове засідання не з'явився.

Таким чином, виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

Судом встановлено, що 08.12.2011 року між публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах визначених даним договором, АТ "УкрСиббанк" передає (відступає) АТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ "Дельта Банк" замінює АТ "УкрСиббанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ "УкрСиббанк" до АТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до АТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимагати (замість АТ "УкрСиббанк") від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року, а також витягом з додатку №1 до вказаного договору.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено кредитний договір №11084855000 від 29.11.2006 року. Договір підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до п.1.1. договору банк зобов'язується надати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти у національній валюті України в сумі 37 320, 00 гривень в порядку і на умовах, визначених цим договором. Згідно п. п. 3.1. та 3.2. банк зобов'язується відкрити позичковий рахунок № 3739211084855 для видачі кредиту, а також надати кредит позичальнику відповідно до умов цього договору. У свою чергу, позичальник зобов'язується, як передбачено п.4.1. договору, використовувати кредит на зазначені в цьому договорі цілі і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором терміни.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п. п. 1.2.1. та 1.2.2. договору надання кредиту здійснюється у наступний термін: з 29.11.2006 року по 05.11.2011 року. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток №1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 05 листопада 2011 року. Пунктом 1.3.5. договору передбачено, що позичальник зобов'язується сплачувати проценти за договором у строк - з 01 по 05 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом.

Відповідно до п.1.5. договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № 26006059358900 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням. Відповідно до меморіального ордеру №0000144652/06 від 29.11.2006 року банк, в силу п. п. 1.1. та 1.5. договору, надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 37 320 грн. 00коп.

Проте, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору кредитні кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 23 680 грн. 06 коп., з яких: 10 829 грн. 66 коп. - сума заборгованості за кредитом; 813 грн. 13 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 11 284 грн. 89 коп. - сума заборгованості за відсотками; 752 грн. 38 коп. - пеня за несвоєчасне повернення відсотків. Це підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №11084855000 від 29.11.2006 року. Докази протилежного в суду відсутні.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пунктом 7.1. договору передбачено, що за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених договором, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник при цьому зобов'язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку 17% (процентів) річних від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості за методом "факт/360"(метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

В силу зазначеного, позивач нарахував пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 813 грн. 13 коп. та пеню несвоєчасне повернення відсотків в сумі 752 грн. 38 коп.

Крім того, варто зазначити, що в силу ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, адже жодного разу не з'явився в судове засідання і не подав суду будь-яких пояснень та доказів, які б свідчили про належне виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором №11084855000 від 29.11.2006 року.

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу статті 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, ч.1, 3 ст. 549, ч.1 ст. 611, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 32, 43, 44, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з відповідача приватного підприємства "Хутротис" / 77400, Івано-Франківська область, м. Тисмениця, вул. Вишневського, 19, р/р № 26006059358900 у Івано-Франківському відділенні №493 АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005, ідентифікаційний код 33071843 / на користь позивача публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" / 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020 / заборгованість за кредитним договором в сумі 23 680 грн. 06 коп. (двадцять три тисячі шістсот вісімдесят гривень шість копійок) , з яких: 10 829 грн. 66 коп. (десять тисяч вісімсот двадцять дев'ять гривень шістдесят шість копійок) - заборгованість за кредитом; 813 грн. 13 коп. (вісімсот тринадцять гривень тринадцять копійок) - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 11 284 грн. 89 коп. (одинадцять тисяч двісті вісімдесят чотири гривні вісімдесят дев'ять копійок) - заборгованість за відсотками; 752 грн. 38 коп. (сімсот п'ятдесят дві гривні тридцять вісім копійок) - пеня за несвоєчасне повернення відсотків

та судовий збір в розмірі 1 720 грн. 50 коп. (одна тисяча сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) .

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.01.14

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"