Постанова

від 28.11.2013 по справі 808/7360/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року о/об 13 год. 27 хв.Справа № 808/7360/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Шаповаловій К.І., за участю представника позивача Іванова С.Ф., представників відповідача Страхова В.О., Ульченко Л.П., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Приазов'я»

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (надалі - позивач або Пологівська ОДПІ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Приазов'я» (надалі - відповідач або ТОВ «Надра Приазов'я»), в якому позивач просить суд: позов позивача до ТОВ «Надра Приазов'я» про зобов'язання сплатити нараховані із застосування звичайних цін податкові зобов'язання з ПДВ згідно рішення №0001412201 від 12.08.2013 по звичайним цінам на суму 298076 грн.75 коп. за основним платежем 243756 грн. 00 коп. та штрафні санкції 54320 грн. 75 коп. задовольнити; позов позивача до ТОВ «Надра Приазов'я» про зобов'язання сплатити нараховані із застосування звичайних цін податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств №0001422201 від 12.08.2013 по звичайним цінам на суму 339627 грн. 00 коп. за основним платежем 284260 грн. 00 коп. та штрафні санкції 55367 грн. 00 коп. задовольнити; зобов'язати ТОВ «Надра Приазов'я» сплатити нараховані із застосуванням звичайних цін податкові зобов'язання згідно рішень від 12.08.2013 №0001422201 та №0001412201.

В адміністративному позові (т.1, а.с.87-94) позивачем зазначено, що Пологівською ОДПІ проведено планову перевірку ТОВ «Надра Приазов'я» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт №129/2201/35007607 від 24.07.2013. В ході проведення перевірки проведено аналіз собівартості реалізованої продукції, яка склалася в періоді, що підлягав перевірці, а саме з 01.01.2010 по 31.12.2012. З наведеного аналізу собівартості реалізованої продукції встановлено, що реалізація крихти бентонітової ПБК1 суб'єктам господарювання проводилась за ціною, нижчою від собівартості. Під час перевірки не встановлено наявність розумних економічних вигод щодо заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток від реалізації продукції нижче ніж звичайні ціни. Перевіркою встановлено, що продукція, яку виробляє ТОВ «Надра Приазов'я», не є біржовим товаром, прилюдно до продажу не пропонується. Крихта бентонітова (0,9- 5 ПБК1) не відноситься до переліку товарів, на які Урядом встановлюються ідентифікаційні ціни. Для встановлення рівня звичайної ціни на реалізовану продукцію Пологівською ОДПІ направлено запити до організацій, уповноважених здійснювати моніторинг цін на товари на внутрішньому та зовнішньому ринках: до ДП «Держзовнішінформ» - №1450/10/22-116 від 03.06.2013, до Головного управління статистики у Запорізькій області - №1265/10/22-116 від 10.09.2012, Листами від 4,3/2480 від 03.12.2012, №14-08/666 від 17.09.2012 інформації про ціни на крихту бентонітову не отримано. Для встановлення рівня звичайних цін на крихту бентонітову на внутрішньому ринку використано інформацію, отриману засобами «Інтернет- зв'язку» (джерело - tdkxeativ.com; pricereview.com.ua). У зазначеній інформації значиться, що середньозважена ціна на крихту бентонітову (фракція 0,9-6,0мм) в упаковці Біг-бег (1000кг) складає 1400 грн. 00 коп. (з урахуванням ПДВ). Крім того, досліджено реалізацію даної продукції ТОВ «Надра Приазов'я» на ринку України, в рівних умовах (обсяги поставки, регіон поставки, вид транспорту та ін.). Пологівська ОДПІ звернулась до Головного управління регіональної статистики із запитом від 11.07.2013 за №247/140/08-15-22 щодо середніх реалізаційних цін у 2010-2012 роках глини (крихти) бентонітової ПБК. Отримано відповідь від 12.07.2013 за №43-01-07/192 (показники середніх реалізаційних цін на глину у відділі статистики відсутні). За таких обставин самостійне визначення звичайної ціни податковим органом здійснювалося в межах наданої йому компетенції. За таких обставин, для визначення звичайної ціни були використані ціни, які склалися у відповідні періоди на товари, ідентичні/однорідні тим, що продавалися ТОВ «Надра Приазов'я» у співставних умовах (тобто на ринку України з максимально наближеними умовами поставки). При цьому з метою уникнення випадків неврахування окремих відмінностей умов поставки, звичайною була визнана ціна реалізації ТОВ «ТВФ Торгресурс» (код ЄДРПОУ 23231149) згідно з протоколами погодження цін у відповідних періодах. Через реалізацію виготовленої продукції по заниженим цінам покупцям - суб'єктам господарювання - фізичним особам підприємцям підприємство занизило свій валовий дохід (з 01.04.2011 - дохід, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування) на 1218784 грн. 97 коп., у тому числі по періодах: 1 квартал 2010 року на суму 139178 грн. 75 коп., 2 квартал 2010 року на суму 89041 грн. 50 коп., 3 квартал 2010 року на суму 145512 грн. 00 коп., 4 квартал 2010 року на суму 120037 грн. 50 коп.; 1 квартал 2011 року на суму 77595 грн. 03 коп., 2 квартал 2011 року на суму 54787 грн. 50 коп., 3 квартал 2011 року на суму 100404 грн. 72 коп., 4 квартал 2011 року на суму 117813 грн. 37 коп.; 1 квартал 2012 року на суму 124113 грн. 55 коп., 2 квартал 2012 року на суму 59822 грн. 62 коп., 3 квартал 2012 року на суму 96287 грн. 76 коп., 4 квартал 2012 року на суму 94187 грн. 69 коп. Позивач, посилаючись на приписи п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України прийняв податкове повідомлення-рішення про нарахування ПДВ №0001412201 від 12.08.2013 та податкове повідомлення-рішення про нарахування податку на прибуток приватних підприємств №0001422201 від 12.08.2013. ТОВ «Надра Приазов'я» оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення винесені із врахуванням звичайних цін до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в рамках ст.56 Податкового кодексу України, що підтверджується скаргою від 22.08.2013. Виходячи з викладеного звернення керівника органу ДПС з наведеним позовом є завершенням законодавчо встановленої послідовності дій податкового органу із застосування звичайних цін.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення (т.4, а.с.1-6), в яких зазначено, що в ході проведеної позивачем планової перевірки відповідача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, результати якої оформлено Актом №129/2201/35007606 від 24.07.2013 позивачем встановлено факти реалізації відповідачем продукції власного виробництва (крихти бентонітової) певним суб'єктам господарювання за цінами, які позивач вважає нижчими за звичайні. На підставі висновків Акту перевірки позивачем 12.08.2013 прийнято: податкове повідомлення-рішення №0001422201 про збільшення відповідачу розміру грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на суму 339627 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем 284260 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 55367 грн. 00 коп.; податкове повідомлення-рішення №0001412201 про збільшення відповідачу розміру грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 298076 грн. 75 коп., у тому числі за основним платежем 243756 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 54320 грн. 75 коп. Оскільки відповідач оскаржив вищезазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, позивач, виконуючи приписи п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України, звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просить суд зобов'язати відповідача сплатити нараховані із застосуванням звичайних цін податкові зобов'язання згідно рішень від 12.01.2013 року №0001422201 та № 0001412201. Відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є незаконними та такими, що базуються на помилкових і необґрунтованих висновках Акту перевірки. Висновок про відхилення відповідачем від рівня звичайних цін у відносинах з фізичними особами-підриємцями зроблено позивачем на підставі порівняння цін, за якими відповідач проводив реалізацію продукції таким особам, з цінами, за якими така ж сама продукція постачалася у той самий пункт призначення та тим самим видом транспорту юридичній особі, що є платником податку на прибуток, і які (ціни) позивач вважає звичайними. Відповідач з таким висновком позивача не погоджується оскільки, дійсно, протягом 2010-2012 років відповідач здійснював поставки продукції - крихти бентонітової ПБК1 та ПБК2 на адресу наступних фізичних осіб-підприємців: ОСОБА_4 (договори поставки №01 від 11.01.2010, №0701 від 01.07.2011, №28 від 01.02.2012); ОСОБА_5 (договори поставки №02 від 11.01.2010, №0601 від 01.06.2011); ОСОБА_6 (договори поставки №03 від 11.01.2010, №0425 від 25.04.2011, №27 від 01.02.2012); ОСОБА_7 (договори поставки №04 від 11.01.2010, №0121 від 21.01.2011, №45 від 01.03.2012); ОСОБА_8 (договори поставки №05 від 11.01.2010, №1101 від 01.11.2011, №94 від 01.10.2012); ОСОБА_9 (договір поставки №06 від 11.01.2010); ОСОБА_10 (договори поставки №07 від 11.01.2010, №1004 від 03.10.2011, №95 від 01.10.2012); ОСОБА_11 (договори поставки №08 від 11.01.2010, №0301 від 01.03.2011, №36 від 12.03.2012); ОСОБА_12 (договори поставки №1003 від 03.10.2011, №06/2008 від 08.01.2008). Поставка здійснювалася залізничним транспортом у м.Світловодськ Кіровоградської області. Протягом цього ж періоду часу відповідач мав договірні відносини з ТОВ «ТВФ «Торгресурс» (м.Світловодськ, Кіровоградської області), на адресу якого залізничним транспортом також постачав крихту бентонітову ПБК1 та ПБК2. Різниця у цінах, за якими постачання крихти бентонітової здійснювалося на адресу ТОВ «ТВФ «Торгресурс» та на адресу вищезгаданих фізичних осіб-підприємців, коливалася у межах 21,7%-27,8%. Як зазначає відповідач, таке коливання обумовлено тим, що умови договорів відповідача з фізичним особами-підприємцями та ТОВ «ТВФ «Торгресурс» не були співставними та розрізнялися в частині визначення обсягу гарантійних зобов'язань відповідача як постачальника. Так, відповідно до п.3.1 укладеного між відповідачем з ТОВ «ТПФ «Торгресурс» Договору поставки №5/2008 від 08.01.2008 (у межах якого протягом 2010-2012 років здійснювалося постачання товару) відповідач надає покупцю 12-місячну гарантію на якість товару, що постачається. У разі, якщо протягом гарантійного строку буде виявлено невідповідність товару технічним умовам, продавець протягом 30 днів зобов'язується здійснити його заміну за свій рахунок на складі покупця: ст.Світловодськ, Південної залізниці. Натомість, аналогічний пункт укладених відповідачем з вищепереліченими фізичними особами-підприємцями договорів поставки встановлював місячний гарантійний строк на продукцію, що постачається, та обов'язок відповідача (продавця) здійснити заміну неякісного товару за свій рахунок на власному складі. Порівняння цих гарантійних умов на думку відповідача свідчить про те, що у взаємовідносинах з ТОВ «ТПФ «Торгресурс» відповідач (на відміну від звичайних взаємовідносин з фізичними особами-підприємцями) прийняв на себе ризик додаткових витрат по заміні неякісного товару, пов'язаних з його доставкою покупцю, а також встановив у дванадцять разів довший гарантійний строк на товар, що в результаті і зумовило різницю в ціні. Відповідач посилаючись на приписи пп.1.20.1 п.1.20 ст.1, пп.7.4.1., 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.153.2.1, 153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01.01.2011) та п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України вважає, що питання визначення звичайної ціни протягом всього часу існування спірних відносин регулювалося п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (застосування вказаної норми до вступу в дію статті 39 Податкового кодексу України, яка набирає чинності з 01.01.2013, прямо встановлено пунктом 8 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень вказаного кодексу). Отже, згідно із законом звичайною вважається ціна, визначена сторонами у договорі, якщо не встановлено інше. Лише за умови наявності інших цін на ідентичні або однорідні товари на ринку у період здійснення господарських операцій сторонами, можливе встановлення факту заниження або завищення такої звичайної ціни. Згідно з положеннями підпункту 1.20.2, норми, що розглядається, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Зі змісту зазначених норм у їх сукупності вбачається необхідність проведення податковим органом, у випадку непогодження з договірною ціною, низки дій для визначення звичайної ціни товару. Зокрема, слід отримати від уповноважених державних органів статистичну інформацію про рівень цін реалізації певних товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, а у випадку відсутності такої інформації - визначити звичайну ціну шляхом проведення порівняльного аналізу умов договорів з ідентичними (однорідними) товарами, якщо такі умови є співставними. Оскільки, натомість: з одного боку, жодних статистичних даних про рівень цін реалізації крихти бентонітової ПБК1 та ПБК 2 на внутрішньому ринку України позивачем не отримано (що чітко вбачається як з пункту 3.1.1 Акту перевірки, так і з тексту адміністративного позову); з іншого боку, умови договорів, які досліджувалися позивачем для порівняння, насправді, як зазначено вище, не є співставними у розумінні пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - то висновки позивача про реалізацію відповідачем продукції фізичним особам-підприємцям за цінами, що є нижчими за звичайні, є необґрунтованими. Окремо відповідач звертає увагу суду на те що, незалежно від фактичних обставин справи та обґрунтованості позиції позивача щодо суті спору, формулювання позовних вимог прямо суперечить п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України (у редакції, що існувала на момент виникнення у позивача права на звернення до суду), що є абсолютно самостійною підставою для відмови у позові.

У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, просили у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом з'ясовано наступне.

У період з 26.06.2013 по 17.07.2013 Пологівською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012. За результатами перевірки складено Акт №129/2201/35007606 від 24.07.2013 (т1, а.с.37-73; т.4, а.с.7-58).

У висновках Акту перевірки №129/2201/35007606 від 24.07.2013 позивачем зазначено наступне: «… Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Надра Приазов'я»: 1) п.1.20.1, 1.20.2, 1.20.3, 1.20.5 ст.1, пп.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» …; п.44.1 ст.44, п.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.5.11 п.135.5 ст.135, пп.153.2.1 п.153.2 ст.153, пп.159.1.2 п.159.1 ст.159, пп.138.2 ст.138, пп.139.1.1 п.139 ст.139, та пп.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України … занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті у бюджет у сумі 348892 грн. 00 коп., у тому числі за періодами: за І квартал 2010 року у сумі 37233 грн. 00 коп.; за II квартал 2010 року у суму 22261 грн. 00 коп.; за ІІІ квартал 2010 року у сумі 36378 грн. 00 коп.; за ІV квартал 2010 року у сумі 31835 грн. 00 коп.; за І квартал 2011 року у сумі 31467 грн. 00 коп.; за ІІ квартал 2011 року у сумі 12601 грн. 00 коп.; за ІІІ квартал 2011 року у сумі 71393 грн. 00 коп.; за ІV квартал 2011 року у сумі 27097 грн. 00 коп.; за І квартал 2012 року у сумі 26064 грн. 00 коп.; за II квартал 2012 року у сумі 12563 грн. 00 коп.; за III квартал 2012 року у сумі 20220 грн. 00 коп.; за ІV квартал 2012 року у сумі 19780 грн. 00 коп.; 2) п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 243756 грн. 00 коп., у тому числі по періодах: січень 2010 року у сумі 3619 грн. 00 коп., лютий 2010 року у сумі 14530 грн. 00 коп., березень 2010 року у сумі 9687 грн. 00 коп., квітень 2010 року у сумі 8079 грн. 00 коп., червень 2010 року у сумі 9729 грн. 00 коп., липень 2010 року у сумі 11294 грн. 00 коп., серпень 2010 року у сумі 9687 грн. 00 коп., вересень 2010 року у сумі 8122 грн. 00 коп., жовтень 2010 року у сумі 6885 грн. 00 коп.; листопад 2010 року у сумі 6840 грн. 00 коп.; грудень 2010 року у сумі 10282 грн. 00 коп.; лютий 2011 року у сумі 4809 грн. 00 коп.; березень 2011 року у сумі 10710 грн. 00 коп., травень 2011 року у сумі 6233 грн. 00 коп., червень 2011 року у сумі 4725 грн. 00 коп., липень 2011 року у сумі 4478 грн. 00 коп., серпень 2011 року у сумі 11655 грн. 00 коп., вересень 2011 року у сумі 3948 грн. 00 коп., жовтень 2011 року у сумі 4578 грн. 00 коп., листопад 2011 року у сумі 4284 грн. 00 коп., грудень 2011 року у сумі 14700 грн. 00 коп., лютий 2012 року у сумі 10122 грн. 00 коп., березень 2012 року у сумі 14701 грн. 00 коп., квітень 2012 року у сумі 5539 грн. 00 коп., травень 2012 року у сумі 6426 грн. 00 коп., липень 2012 року у сумі 6405 грн. 00 коп., серпень 2012 року у сумі 6405 грн. 00 коп., вересень 2012 року у сумі 6447 грн. 00 коп., жовтень 2012 року у сумі 12390 грн. 00 коп., грудень 2012 року у сумі 6447 грн. 00 коп. …».

Судом досліджені винесені позивачем 12.08.2013 відносно ТОВ «Надра Приазов'я» на підставі Акту перевірки №129/2201/35007606 від 24.07.2013 податкові повідомлення-рішення: 1) №0001422201 яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток на суму 339627 грн. 00 коп., (з них: за основним платежем - 284260 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 55367 грн. 00 коп.); №0001412201 яким відповідачу збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 298076 грн. 75 коп. (з них: за основним платежем - 243756 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 54320 грн. 75 коп.) (т.2, а.с.24-27; т.4, а.с.116-118).

Відповідачем надано до суду Скаргу на податкові повідомлення-рішення, у тому числі й №0001422201, №0001412201 від 12.08.2013 (т.4, а.с.119-131).

Рішенням Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №2631/10/08-01-1004-20 від 11.10.2013 задоволено первинну скаргу ТОВ «Надра Приазов'я» (т.4, а.с.132-134).

У вказаному Рішенні зазначено наступне: «… у зв'язку з тим, що згідно з п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України та п.5.6 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень - рішень платникам податків (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за №2135/22447) податкові повідомлення - рішення Пологівської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Запрорізькій області від 12.08.2013 №0001422201 та №00014122201, винесені із застосуванням звичайних цін, вважаються відкликаними; керуючись пунктом 55.1 статті 55 розділу II Податкового кодексу України та підпунктом «в» пункту 14 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 19.11.2012 №1203 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.12.2012 за №2046/22358, Головне управління Міндоходів у Запорізькій області: скасовує податкові повідомлення-рішення Пологівської ОДПІ Головного управління Міндоходів від 12.08.2013 №0001432201 та №0001831702, а скаргу - задовольняє …» (т.4, а.с.132-134).

Позов не підлягає задоволенню виходячи з нижче зазначеного.

1. Згідно з пп.20.1.38 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (у редакції до 11.08.2013) органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

У пп.20.1.36 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (у редакції після 11.08.2013) зазначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Відповідно до п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України (у редакції до 11.08.2013) у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності. Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки. За результатами цієї перевірки приймається відповідне податкове повідомлення-рішення. У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення-рішення, або несплати відповідної суми, визначеної в такому податковому повідомленні-рішенні, протягом строків, встановлених цим Кодексом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

З урахуванням зазначеного, орган доходів і зборів може звернутись до суду з позовом щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Проте, Пологівська ОДПІ позбавлена права вимагати зобов'язати сплатити нараховані із застосування звичайних цін податкові зобов'язання: з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення №0001412201 від 12.08.2013; з податку на прибуток приватних підприємств згідно податкового повідомлення-рішення №0001422201 від 12.08.2013, які є відкликаними (про що Головне управління Міндоходів у Запрорізькій області за вих.№4583/7/08-01-10-04-20 від 11.10.2013 повідомило позивача) (т.4, а.с.132-134).

2. Згідно з пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абз.1 пп.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст.180 Господарського кодексу України).

Як зазначено у ч.5 ст.180 Господарського кодексу України, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни (ч.1 ст.190 Господарського кодексу України).

Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ч.2 ст.190 Господарського кодексу України).

У пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України (у редакції до 11.08.2013) дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Як зазначено у ч.1 ст.19 Закону України №5007-VI від 21.06.2012 «Про ціни і ціноутворення», державне спостереження у сфері ціноутворення здійснюється шляхом проведення моніторингу вільних цін (дослідження динаміки цінових процесів на товарних ринках) та державних регульованих цін.

Реалізація державної цінової політики, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін, розроблення та внесення пропозицій щодо формування та реалізації державної цінової політики здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну цінову політику (ч.1 ст.7 Закону України №5007-VI від 21.06.2012 «Про ціни і ціноутворення»).

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України №5007-VI від 21.06.2012 «Про ціни і ціноутворення» органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.

Позивачем не надано жодного доказу з'ясування у центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами, іншому органі, визначеному законом, звичайних ціни на товар: крихти бентонітової ПБК1 та ПБК2, проданий ТОВ «Надра Приазов'я» фізичним особам-підприємцям: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 за договорами поставки.

У дослідженому Акті перевірки №129/2201/35007606 від 24.07.2013 позивачем (т.1, а.с.40) зазначено: «…для визначення звичайної ціни були використані ціни, які склалися у відповідні періоди на товари, ідентичні/однорідні тим, що продавалися ТОВ «Надра Приазов'я» у співставлених умовах (тобто на ринку України з максимально наближеними умовами поставки). При цьому з метою уникнення випадків неврахування окремих відмінностей умов поставки, звичайною була визнана ціна реалізації ТОВ «ТПФ «Торгресурс» (код ЄДРПОУ 23231149) згідно з протоколами погодження цін у відповідних періодах …».

Разом з цим, позивачем не надано доказів дослідження цінової політики на товар «крихта бентонітова ПБК1 та ПБК2» на ринку України та не доведено, з яких причин звичайною ціною (на ринках України) позивачем визнана ціна реалізації цього товару відповідачем саме ТОВ «ТПФ «Торгресурс», а не іншим суб'єктам господарювання.

Ціни, встановлені відповідно до розділу 3 Договору поставки №5/2008, укладеного 08.01.2008 між відповідачем та ТОВ «ТПФ «Торгресурс» (у межах якого протягом 2010-2012 років здійснювалося постачання товару) не можуть бути визнані як виключно (беззаперечно) звичайні ціни, оскільки взяті без порівняння з іншими, незалежними, достовірними джерелами (т1, а.с.148-154; т.4, а.с.206-211).

Судом порівняно ціни на товари, реалізовані ТОВ «Надра Приазов'я», зазначені у Реєстрах отриманих та виданих податкових накладних (Розділ ІІ Видані податкові накладні) (т.6, а.с.19-324) з цінами, зазначеними у Договорах постачання з специфікаціями до них (т.4, а.с.135-211, т.1, а.с.95-173), зведеними даними/відомостями щодо укладених договорів на реалізацію крихти бентонітової (т.2, а.с.2-23).

З'ясовано, що ТОВ «Надра Приазов'я» здійснювало реалізацію товарів за звичайними цінами. Фактів продажу відповідачем товарів за цінами меншими за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого продажу, позивачем у суді не доведено.

3. Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин за відповідні періоди) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

У п.1.18 ч.1 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п.1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України стаття 39 цього Кодексу набирає чинності з 01.01.2013.

Згідно з п.8 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У пп.3.2.3 п.3.2 Акті перевірки №129/2201/35007606 від 24.07.2013 зазначено: «… Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.05.2010 по 31.12.2011 встановлено, що в результаті порушення, викладеного у пп.3.2.2 п.3.2 Акта перевірки ТОВ «Надра Приазов'я» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 243756 грн. 00 коп. …».

Разом з цим, у пп.3.2.2 п.3.2 Акту перевірки №129/2201/35007606 від 24.07.2013 не зазначено жодних порушень законодавства відповідачем.

Відповідно до п.39.14 ст.39 Податкового кодексу України (у редакції до 11.08.2013) обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом. Під час проведення перевірки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого цього пункту.

У разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності (абз.1 п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України (у редакції до 11.08.2013)).

Позивачем не доведено наявність відхилення договірних цін у податковому обліку ТОВ «Надра Приазов'я» у бік збільшення або зменшення від звичайних цін більше ніж на 20 відсотків (за кожною господарською операцією).

Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки (абз.2 п.39.15 ст.39 Податкового кодексу України (у редакції до 11.08.2013)).

З урахуванням наданих позивачем доказів, даних податкової звітності відповідача з податку на прибуток та з податку на додану вартість суд дійшов до висновку про відсутність підстав для визначення Пологівською ОДПІ із застосуванням звичайних цін бази, об'єкта оподаткування та інші показники податкового обліку ТОВ «Надра Приазов'я».

Як наслідок, відсутні підстави і до зобов'язання ТОВ «Надра Приазов'я» сплатити нараховані із застосуванням звичайних цін податкові зобов'язання визначенні позивачем 12.08.2013 у податкових повідомленнях-рішеннях №0001422201 та №0001412201, які є на час судового розгляду справи - відкликаними.

Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Керуючись ст.ст.11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.

Постанову у повному обсязі виготовлено 02.12.2013.

Суддя О.О. Прасов