Рішення

від 10.01.2014 по справі 908/3704/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/82/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2014 Справа № 908/3704/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь"-Україна" (49000 м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, буд. 22)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІД-ТРЕЙД" (69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, 4/95)

про стягнення 433 570 грн. 52 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Савельєв К.В., дов. б/н від 04.12.2013 р.

Від відповідача : не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь"-Україна", м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІД-ТРЕЙД", м. Запоріжжя про стягнення 433 570 грн. 52 коп. заборгованості за поставку металопродукції.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 12.11.2013 р., справу № 908/3704/13 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 13.11.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3704/13, присвоєно справі номер провадження 27/82/13 та призначено судове засідання на 04.12.2013 р.

Ухвалами суду від 04.12.2013р.та 23.12.2013р. розгляд справи відкладався , у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

10.01.2014р. продовжено розгляд справи № 908/3704/13.

10.01.2014р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 10.01.2014р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 433 570 грн. 52 коп. заборгованості за поставку металопродукції.

Відповідач у судові засідання, відкриті 04.12.2013р., 23.12.2013р. та 10.01.2014р. не з'явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "СІД-ТРЕЙД" знаходиться за адресою: 69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, 4/95.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 04.12.2013р. отримано уповноваженою особою відповідача 26.11.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (оригінал містяться в матеріалах справи), ухвалу від 04.12.2013р. про відкладення розгляду справи на 23.12.2013р. надіслано на адресу відповідача 05.12.2013р. за вих. № 09-11а/13156, ухвалу від 23.12.2013р. про відкладення розгляду справи на 10.01.2014р. надіслано на адресу відповідача 25.12.2013р. за вих. № 09-11а/13944.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 25.09.2012р. між ТОВ "Торговий дім Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь"-Україна" (продавець) та ТОВ "СІД-ТРЕЙД" (покупець) укладений договір № 21/ТД-У.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити металоконструкцію, в кількості, асортименті по цінам та в строки, відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 4.1 договору продавець поставляє продукцію покупцю при умові передоплати кожної партії, яка відвантажується. Строки готовності продукції до відвантаження та строк відвантаження продукції зазначається в специфікаціях до договору та дійсні при умові додержання покупцем обумовлених строків оплати продукції.

Відповідно до п. 4.3 договору продавець разом з продукцією, що відвантажується надає наступні документи: сертифікат якості, товарно - транспортні документи.

За договором відповідачу була поставлена металопродукція за наступними документами: видатковою накладною від 28.12.2012р. № 105 на суму 81 954 грн.; видатковою накладною від 14.01.2013р. № 7 на суму 102 263,52 грн.; видатковою накладною від 11.02.2013р. № 37 на суму 347 544,24 грн.; видатковою накладною від 14.02.2013 № 47 на суму 152 656,68 грн.; видатковою накладною від 15.02.2013р. № 50 на суму 153 369,60 грн.; видатковою накладною від 27.03.2013р. № 119 на суму 104 313,00 грн.

Всього позивачем поставлено відповідачу металопродукції на загальну суму 942 101 грн. 04 коп., яка була прийнята ним у повному обсязі.

Відповідач на виконання умов договору перерахував покупцю 508 530 грн. 52 коп., на підставі платіжних доручень: від 13.12.2012р. № 4 на суму 63 000 грн., від 24.12.2012р. № 5 на суму 64 200 грн., від 26.12.2012р. № 6 на суму 57017,52 грн., від 08.02.2013р. № 16 на суму 200 000 грн., від 08.02.2013р. № 17 на суму 20 000 грн., від 11.07.2013р. № 6693 на суму 104 313 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору не пізніше 5 днів з дати повідомлення продавцем про готовність до виробництва продукції покупець повинен здійснити 30 % передоплати вартості постачаємої продукції на розрахунковий рахунок продавця. Остаточні 70 % покупець сплачує не пізніше 5 днів з дати повідомлення продавцем по факту готовності металу до відвантаження зі складу продавця.

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу металопродукцію на загальну суму 942 101 грн. 04 коп.

Відповідач лише частково здійснив оплату у розмірі 508 530 грн. 52 коп.

04.09.2013р. на адресу відповідача була направлена претензія про сплату суми боргу.

Претензія позивача залишилися відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже, в порушення умов договору, відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за поставлену металопродукцію, внаслідок чого сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 433 570 грн. 52 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.07.2013р., який узгоджений, підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача на суму 537 883 грн. 52 коп.

11.07.2013р. відповідачем частково сплачено заборгованість у розмірі 104 313 грн. 00 коп. В результаті чого не сплаченою залишилася заборгованість у розмірі 433 570 грн. 52 коп.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІД-ТРЕЙД", м. Запоріжжя 433 570 грн. 52 коп. заборгованості за поставку металопродукції.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 10.01.2014року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь"-Україна", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІД-ТРЕЙД", м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІД-ТРЕЙД" (69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, 4/95, код ЄДРПОУ 37129341, р/р 26004000006291 в 5 відділенні ПАТ «Креди Агриколь Банк» м. Запоріжжя, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Волгоградський металургійний завод "Красний Октябрь"-Україна" (49000 м. Дніпропетровськ, вул. Винокурова, буд. 22, код ЄДРПОУ 38200042, р/р 26006060805941 в ПАТ КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299) 433 570 (чотириста тридцять три тисячі п'ятсот сімдесят) грн. 52 коп. основного боргу, 8 672 (вісім тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 11.01.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.