Рішення

від 09.01.2014 по справі 901/4057/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.01.2014 Справа № 901/4057/13 За позовом Приватного підприємства «Аудиторська фірма «Аудитінфо»

до Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач»

про стягнення 17 627,00 грн.

Суддя Пукас А.Ю.

Представники:

Від позивача - Азарова Є.В., директор, паспорт серії АР 090917 від 28.07.1998; Мішур Г.Г., представник, довіреність від 03.01.2014.

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Аудиторська фірма «Аудитінфо» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» про стягнення 17 627,21 грн., у тому числі 17 000,00 грн. заборгованості за надані інформаційні, консультаційні, методичні послуги за договором про надання консультаційних послуг від 01.07.2012 та 627,21 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконання відповідачем умов договору в частині оплати наданих відповідачу послуг та обґрунтовані посиланням на статті 525, 526, 625 Цивільного кодексу та статтю 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.12.2013 позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, витребувані судом документи не надав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність документів, що підтверджують неможливість прибуття відповідача в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Аудиторська фірма «Аудитінфо» стверджує, що 01.08.2012 між ним, як виконавцем та відповідачем, як замовником укладено Договір № 5/ИКУ/012, предметом якого є доручення замовника та прийняття виконавцем обов'язку інформаційно-консультативних послуг з питань ведення бухгалтерського та організації податкового звіту (а.с. 7-8).

Проте, наданий позивачем примірник договору не підписаний відповідачем - Державним підприємством «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач», у зв'язку з чим суд не приймає зазначений договір як належний та допустимий доказ укладення такої угоди.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що позивачем надавались відповідачу інформаційно-консультаційні послуги з ведення бухгалтерського та організації податкового звіту.

Так, на підставі Акту приймання-передачі № ОУ-37 від 17.09.2012 позивачем надано, а відповідачем прийнято інформаційно-консультативні послуги з ведення бухгалтерського та організації податкового звіту за період з 01.07.2012 по 31.07.2012, вартістю 3 000,00 грн. (а.с. 9).

На підставі Акту приймання-передачі № ОУ-38 від 31.08.2012 позивачем надано, а відповідачем прийнято інформаційно-консультативні послуги з ведення бухгалтерського та організації податкового звіту за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, вартістю 3 000,00 грн. (а.с. 9).

На підставі Акту приймання-передачі № ОУ-39 від 30.09.2012 позивачем надано, а відповідачем прийнято інформаційно-консультативні послуги з ведення бухгалтерського та організації податкового звіту за період з 01.09.2012 по 30.09.2012, вартістю 3 000,00 грн. (а.с. 10).

На підставі Акту приймання-передачі № ОУ-40 від 17.09.2012 позивачем надано, а відповідачем прийнято інформаційно-консультативні послуги з ведення бухгалтерського та організації податкового звіту за період з 01.07.2012 по 17.09.2012, вартістю 3 000,00 грн. (а.с. 10).

Зазначені Акти підписані представником відповідача без зауважень та заперечень, а також скріплені печаткою підприємства.

З огляду на те, що оплата по зазначеним Актам відповідачем не здійснена, 22.11.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 79), в якій вимагав сплатити заборгованість в сумі 17 000,00 грн. (а.с. 14-15).

Зазначена претензія надіслана позивачем 22.11.2013 відповідачу, про що свідчить опис вкладення до цінного листа та отримана останнім 26.11.2013, про що свідчить підпис представника на рекомендованому повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 16).

Оскільки оплата наданих позивачем послуг відповідачем не здійснена, Приватне підприємство «Аудиторська фірма «Аудитінфо» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.

Судом встановлено, що між сторонами у даній справі склалися правовідносини з надання послуг, які регулюються положеннями глави 63 Цивільного кодексу України, з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобов'язань.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 202 цього Кодексу передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частинами 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Крім того, за правилами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Одночасно, вказаною правовою нормою врегульовано, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріали справи містять докази укладання договору у зазначений спосіб, а саме - надання послуг, що підтверджується Актами здачі-приймання економіко-правових інформаційних послуг.

Так, судом встановлено, що на підставі Актів приймання-передачі № ОУ-37 від 17.09.2012, № ОУ-38 від 31.08.2012, № ОУ-39 від 30.09.2012, № ОУ-40 від 17.09.2012 позивачем надано, а відповідачем прийнято інформаційно-консультативні послуги з ведення бухгалтерського та організації податкового звіту (а.с. 9, 10).

Послуги відповідачем отримані, що підтверджується підписами його уповноважених представників та відтисками печатки підприємства.

Отже, суд дійшов висновку про те, що поведінка сторін достовірно засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, що, в свою чергу, є підставою для виникнення зобов'язальних правовідносин.

Таким чином, до надання послуг, яка здійснювались на підставі наданих позивачем Актів здачі-приймання економіко-правових інформаційних послуг, застосуванню підлягають положення статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, надані позивачем Акти здачі-приймання послуг не містять строку виконання зобов'язання щодо їх оплати, у зв'язку з чим, враховуючи положення статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен бути оплатити отримані послуги протягом 7 днів з моменту отримання претензії 26.11.2013, тобто до 03.12.2013, що останнім не зроблено.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 12 000,00 грн. відповідачем суду не надано, у зв'язку з чим, сума боргу в розмірі 12 000,00 грн. підлягає примусовому стягненню з відповідача.

Одночасно, суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення 5 000,00 грн., оскільки у порушення положень статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, жодних доказів на підтвердження надання послуг на зазначену суму, позивачем не надано.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 627,21 грн. 3% річних.

Зазначені вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем за період, кінцева дата нарахування якого встановлена 20.11.2013.

Проте, як зазначено вище, із вимогою про стягнення заборгованості позивач звернувся до відповідача 22.11.2013, надіславши на його адресу претензію, тобто обов'язок по сплаті заборгованості виник у відповідача, враховуючи положення 530 Цивільного кодексу України, 26.11.2013.

Таким чином, підстави для стягнення з відповідача 3% річних за встановлений позивачем період відсутні.

Оплату судового збору, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні 09.01.2014 оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 13.01.2014.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» Національного інституту винограду і вина «Магарач» (вул. Чапаєва, 9, с. Віліне, Бахчисарайський район, АР Крим, 98433, ЄДРПОУ 31332064) на користь Приватного підприємства «Аудиторська фірма «Аудитінфо» (вул. 6-та Бастиона, 32, м. Севастополь, п\р 26005000092827, ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 33848012) 12 000,00 грн. заборгованості та 1 171,27 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині вимог про стягнення 5 000,00 грн. заборгованості та 627,21 грн. 3% річних в позові відмовити.

Суддя А.Ю. Пукас