Рішення

від 09.01.2014 по справі 902/1672/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 січня 2014 р. Справа № 902/1672/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватного акціонерного товариства «Українсько-російське спільне

підприємство «ЛАКМА» (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 202, а/с 9155)

до : дочірнього підприємства «Пан Продукт» товариства з обмеженою

відповідальністю «Вінницька регіональна холдингова компанія»

(21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 82/204)

про стягнення 12 875,23 грн.

при секретарі судового засідання Павловій Т.С..

за участю представників сторін:

позивача: Кирьяков К.Д. за довіреністю б/н. від 25.12.2013 року;

відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Українсько-російське спільне підприємство «ЛАКМА» звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з дочірнього підприємства «Пан Продукт» товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька регіональна холдингова компанія» 12 875,23 грн., з яких: 10 900,00 грн. - сума основного боргу; 1631,89 грн. - пеня, 343,34 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 20.12.2010 року між сторонами укладено договір поставки № 42/2010-В за умовами якого позивач зобов'язався виготовити та продати KEF

гвинтову для ПЕТ пляшок відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити пробку гвинтову у спосіб та строки визначені договором. На виконання взятих на себе зобов'язань позивач за видатковою накладною поставив відповідачу пробку гвинтову загальною вартістю 14 400,00 грн..

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що розрахунки за товар повинні були здійснюватись протягом 15 календарних днів з дати поставки товару, що зазначена у видатковій накладній .

В порушення умов договору відповідачем не здійснено повної оплати за поставлений товар, що призвело до нарахування штрафних санкцій обумовлених договором.

Ухвалою суду від 12.12.2013 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1672/13 з призначенням до розгляду в судовому засіданні та зобов'язано сторін надати докази необхідні вирішення спору.

09.01.2014 року до суду надійшла заява позивача № 14 від 08.01.2014 року про вжиття заходів забезпечення позову, в якій ставляться наступні вимоги:

- до розгляду справи по суті вжити заходів до забезпечення позову;

- накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно дочірнього підприємства «Пан Продукт» товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька регіональна холдингова компанія», яке знаходиться за адресою: 21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 82/204;

- накласти арешт на грошові кошти у межах муси 12 875,23 грн., що належать дочірньому підприємству «Пан Продукт» товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька регіональна холдингова компанія» та знаходяться на поточних рахунках: 26008034930200 у АТ «УкрСиббанк» МФО 351005 та 26008002017112 у АТ «Дельта Банк» МФО 380236.

В судовому засіданні 09.01.2014 року представник позивача подав заяву від 09.01.2014 року про залишення заяви про застосування заходів забезпечення позову без розгляду. В усних поясненнях представник позивача просив суд не розглядати заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, ознайомившись з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, зважаючи на позицію позивача, викладену в заяві від 09.01.2014 року та пояснення його представника, суд вважає за можливе задовольнити заяву про залишення без розгляду заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

При розгляді справи встановлено, що відповідач не скористався своїми правами, не надавши визначених судом документів та не забезпечивши явки свого представника. Про час та місце слухання справи повідомлений завчасно та належним чином, що стверджується поштовим повідомленням № 10276 від 19.12.2013 року.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20 грудня 2010 року між приватним акціонерним товариством «Українсько-російське спільне підприємство «ЛАКМА» (позивач, за договором Продавець) та дочірнім підприємством «Пан Продукт» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки № 42/2010-В.

Відповідно до п. 1.1. договору Покупець дійсним зобов'язується придбати, а Продавець виготовляє і продає Пробку KEF гвинтову для 28 мм ПЕТ пляшок, надалі Пробку, в асортименті та за цінами встановленими в Протоколах погодження цін, які оформляються у формі додатків до договору і є його невід'ємною частиною.

Поставка Пробки здійснюється Продавцем на умовах FСА склад Покупця: м. Вінниця в кількості та асортименті, що вказується у видатковій накладній, яка оформляється на підставі погодженої Продавцем заявки (п. 7.1. договору).

Датою поставки є дата прийняття Пробки представником Покупця на складі та підписання представниками сторін видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної (п. 7.2. договору).

Покупець оплачує поставлений товар за узгодженими в рахунку-фактурі цінами, що визначені за одиницю товару у видатковій накладній (п. 4.1. договору).

Розрахунки за Пробку здійснюються Покупцем протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів від дати поставки, якщо інші умови не вказані в додатках до договору, які є його невід'ємними частинами, і мають пріоритетну силу (п. 8.1. договору).

Даний договір набирає сили в день його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011 року, та вважається щорічно продовженим, якщо за один місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не повідомляє про розірвання договору (п. 12.8. договору).

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни від 05.04.2011 року (додаток № 4 до договору) ціна за 1 тисячу штук пробок гвинтових становить 96,00 грн. та складає сумарну вартість товару, що визначається у видаткових накладних.

На виконання взятих на себе за договором зобов'язань позивачем на підставі видаткової накладної № 1216 від 13.12.2012 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 14 400,00 грн., який останній отримав, про що свідчить підпис особи уповноважено на отримання товару та відтиск печатки відповідача.

Як свідчать матеріали справи, зокрема виписка банку від 25.12.2013 року, відповідачем оплачено лише частину товару на суму 3 500,00 грн..

Таким чином, станом на день розгляду справи сума заборгованості за договором становить 10 900,00 грн., яка визнається відповідачем в обопільно підписаному акті звірки розрахунків від 26.12.2013 року.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті сировини.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за договором в частині проведення розрахунків, за поставлений товар, відповідачем виконувались не належним чином.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 10 900,00 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 1 631,89 грн. - пені та 343,34 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії Пробки, Покупець зобов'язується сплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від вартості неоплаченої Пробки за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

При перевірці правильності нарахування пені судом виявлено помилку яка полягає в наступному.

Як зазначено вище, п. 9.2. договору сторони передбачили відповідальність у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії Пробки, у вигляді сплатити пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від вартості неоплаченої Пробки за кожний день прострочення.

Зважаючи, що умовами договору не визначений період нарахування пені у разі прострочення виконання зобов'язання, судом застосовуються положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Зважаючи на те, що поставка товару за накладною № 1216 здійснена 13.12.2012 року, а п. 8.1. договору визначено строк проведення розрахунків на протязі 15 календарних днів з моменту отримання товару, то нарахування штрафних санкцій, виходячи з положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, можливе в період з 29.12.2012 року по 29.06.2013 року.

З розрахунку наданого позивачем вбачається, що останнім проведено нарахування пені в період з 29.12.2012 року по 30.11.2013 року, що не узгоджується з наведеними вище нормами.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що пеня підлягає задоволенню за період з 29.12.2012 року по 29.06.2013 року, розмір якої становить 1017,14 грн., а в пені за період 30.06.2013 року та з 30.11.2013 року в розмірі 614,75 грн. слід відмовити, як безпідставно заявленій.

В розрахунку 3% річних судом виявлено помилку в бік завищення, оскільки за визначений в розрахунку період розмір 3% річних становить 343,05 грн.. За таких обставин, в 3% річних в розмірі 0,29 грн. слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог в частині стягнення боргу, пені та 3 річних (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Пан Продукт» товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька регіональна холдингова компанія» (21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 82/204, код ЄДРПОУ 23104920) на користь приватного акціонерного товариства «Українсько-російське спільне підприємство «ЛАКМА» (79031, м. Львів, вул. Стрийська, 202, код ЄДРПОУ 19338138) 10 900 (десять тисяч дев'ятсот) грн. - боргу; 1 017 (одну тисячу сімнадцять) грн. 14 коп. - пені; 343 (триста сорок три) грн. 05 коп. - 3% річних; 1 638 (одну тисячу шістсот тридцять вісім) грн. 31 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. В позові в частині стягнення пені в розмірі 614,75 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 0,29 грн. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5 . Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 13.01.2014р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу ( 21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 82/204)