Постанова

від 09.01.2014 по справі 813/9459/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2014 року № 813/9459/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача - Кісика Б.М.

представника відповідача - Чижевського М.В.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімсерурс» до Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімсерурс» (далі ТзОВ «Хімсерурс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі Дрогобицька ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 14.10.2013 року №0002602210.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на підставі акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки «Хімсерурс» з питань дотримання вимог податкового законодавства Дрогобицькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0002602210, яким ТзОВ «Хімсерурс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 19117,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 4779,00 грн.

На думку позивача, вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на фіктивний характер договорів, просить в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування заперечення позовних вимог покликається на те, що в ході проведеної перевірки документів встановлено відсутність поставки послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції щодо не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Дрогобицькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Хімсерурс» (ЄДРПОУ 31755136) з питань дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» (ЄДРПОУ 36757122) за період з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності.

За результатами даної перевірки складено акт №65/22-2/31755146 від 29.08.2013 (надалі -акт перевірки), яким встановлено порушення вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19117,00 грн., в тому числі за листопад 2011 року в сумі 11110,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 8007,00 грн.

На підставі висновків акта прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002602210 від 14.10.2013 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23 896,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 19117,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 4779,00 грн.

Згідно з приписами акту перевірки, контрагентом, що впливає на суму розрахунку податкового зобов'язання та податкового кредиту TзOB «Хімсерурс» за перевіряємий період, є TзOB «Ейс контракшен менеджмент».

Судом встановлено, що 26.10.2011 року між TзOB «Хімсерурс» (Покупець) та TзOB «Ейс контракшен менеджмент» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №10/3 відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах, викладених в даному договорі, будівельні фарби, суміші, шпаклівки, будівельні матеріали та мастильні матеріали. Орієнтовна сума договору становить 130 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

На підтвердження факту виконання умов договору та поставки товару позивачем до матеріалів справи долучено видаткові накладні № РН-11 -0156 від 01 листопада 2011 року на суму 2 784,00 гривень, № РН-11-1121 від 11 листопада 2011 року на суму 35 956,90 гривень, № РН-11-1718 від 17 листопада 2011 року на суму 27 918,00 гривень, № РН-12-1221 від 12 грудня 2011 року на суму 4 680,00 гривень, № РН- 12-1416 від 14 грудня 2011 року на суму 43 364,40 гривень.

Долучені до матеріалів справи, податкові накладні № 80 від 01 листопада 2011 року на суму 2 784,00 гривень, № 413 від 11 листопада 2011 року на суму 35 956,90 гривень, № 609 від 17 листопада 2011 року на суму 27 918,00 гривень, № 351 від 12 грудня 2011 року на суму 4 680,00 гривень та № 426 від 14 грудня 2011 року на суму 43 364,40 гривень вказують на відображення господарських операцій з ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» в бухгалтерському, податковому обліку позивача.

Крім того, факт поставки товару підтверджено належно оформленими довіреностями на матеріально - відповідальних осіб, які безпосередньо були задіяні в отримані товаро-матеріальних ціннсотей та відображені у Книзі обліку виданих довіреностей на отримання тмц, яка ведеться позивачем.

Отримані товари від ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» були оплачені позивачем у безготівковому порядку згідно платіжних доручень № 187 від 21 грудня 2011 року, № 188 від 21 грудня 2011 року, № 197 від 13 січня 2012 року, № 196 від 13 січня 2012 року та № 199 від 23 січня 2012 року.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), ЦК України, ГК України, КАС України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 57.3. ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1. ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу.

Згідно п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку,який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для підтвердження факту правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту позивачем були надані та дослідженні в судовому засіданні податкові накладні: № 80 від 01 листопада 2011 року на суму 2 784,00 грн., в т.ч. ПДВ 464,00 грн., № 413 від 11 листопада 2011 року на суму 35 956,90 грн., в т.ч. ПДВ 5992,82 грн., № 609 від 17 листопада 2011 року на суму 27 918,00 грн., в т.ч. ПДВ 4653,00 грн., № 351 від 12 грудня 2011 року на суму 4 680,00 грн., в т.ч. ПДВ 780,00 грн. та № 426 від 14 грудня 2011 року на суму 43 364,40 грн., в.ч. ПДВ 7227,40 грн.

Орган державної податкової служби в акті перевірки твердження про порушення норм податкового законодавства позивачем обґрунтовує тим, що господарські операції, які проводились позивачем з ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» є безтоварними, оскільки відсутні товарно - транспортні накладні форми № 1-ТН, які - б підтверджували факт поставки товаро-матеріальних цінностей. Суд вважає, що такі висновки є необґрунтованими та такими, які суперечать вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту від 14 жовтня 1997 року за № 363 з наступними змінами і доповненнями - ці Правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Ці Правила встановлюють, що товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Відповідно до пункту 11.1 цих Правил товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. З наведеного вбачається, що наявність товаро - транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товаро - транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Відтак, відсутність товаро - транспортних накладних в жодному разі не позбавляє платника податків на включення сплачених постачальникам сум до складу податкового кредиту, а лише може бути доказом відсутності господарських операцій, як таких.

Крім цього, оформлення товарно - транспортної накладної є обов'язковим для учасників транспортного процесу (власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників).

У свою чергу, відповідно до п.2.1 договору купівлі-продажу, позивач не являється учасником транспортного процесу по доставці товару, придбаного за умовами цього договору.

У подальшому придбані у ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності з метою подальшого використання в оподаткованих операціях по поставці (продажу) третім особам.

Зокрема, товарно-матеріальні цінності, що були отримані позивачем у ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» згідно видаткових накладних № РН-11-0156 від 01 листопада 2011 року та № РН-12-1221 від 12 грудня 2011 року були продані КП «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, що підтверджено видатковими накладними № РН-0000061 від 09 листопада 2011 року, № РН-0000068 від 14 грудня 2011 року та № РН-000005 від 09 лютого 2012 року, довіреностям виданими одержувачем тмц № 261 від 09 листопада 2011 року на ім'я ОСОБА_4, № 296 від 07 грудня 2011 року на ім'я ОСОБА_4 та № 346 від 06 лютого 2012 року на ім'я ОСОБА_4 та Договором № 01 від 05 січня 2011 року.

Товарно-матеріальні цінності, отримані позивачем згідно видаткових накладних № РН-11-1121 від 11 листопада 2011 року, № РН-11-1718 від 17 листопада 2011 року і № РН-12-1416 від 14 грудня 2011 року від ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», були у подальшому продані ФО-П ОСОБА_5, що підтверджено видатковими накладними № РН-0000064 від 12 листопада 2011 року, № РН-0000065 від 18 листопада 2011 року, № РН-0000066 від 23 листопада 2011 року, № РН-0000072 від 26 грудня 2011 року та № РН-0000024 від 30 квітня 2011року і договорами поставки № 21 від 14 вересня 2011 року та Договором поставки № 5 від 04 січня 2012 року. А також ЗАТ „Трускавецькурорт" - згідно договору поставки товарно - матеріальних цінностей № 2 від 01 січня 2011 року та видаткових накладних № РН-0000069 від 16 грудня 2011 року та № РН-0000001 від 01 січня 2012 року, довіреностям виданими одержувачем товарно-матеріальних цінностей № 43 від 16 грудня 2011 року на ім'я ОСОБА_6 і № 45 від 13 січня 2012 року на ім'я ОСОБА_6 Та ТзОВ „Техпроммальт" згідно видаткової накладної № РН-000071 від 19 грудня 2011 року та довіреності № 34 від 19 грудня 2011 року на ім'я ОСОБА_7

В судовому засіданні представник відповідача зазначав, що згідно рахунку-фактури №СФ-11-0150 від 01.11.2011 року позивач отримав від ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» емаль ЕП-574 сіру в кількості 517 кг., а згідно накладних реалізував ФО-П ОСОБА_5 емаль ЕП-574 білу, що свідчить про нереальність господарських операцій.

Представник позивача спростував дане твердження тим, що ТзОВ «Хімресурс» систематично купує та реалізовує будівельні матеріали та зберігає їх на складі, тому неможливо достовірно визначити, що ФО-П ОСОБА_5 реалізовано товар, отриманий саме від ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент».

Обґрунтовуючи правомірність висновків акту перевірки, представник відповідача покликається також на протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 07.05.2012 року, проте, даний такий не може бути взятий судом до уваги, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Таким чином, сам факт порушення кримінальної справи відносно посадових осіб контрагентів контрагента позивача не є підставою для визнання господарських операцій позивача із контрагентами безтоварними.

У свою чергу, ч. 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає сумнів.

Винність особи у вчиненні злочину може бути підтверджено обвинувальним вироком суду, який набув законної сили. Отже, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Ст. 9. Закону України, від 16.07.1999, № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює вимоги до Первинних облікових документи та регістрів бухгалтерського обліку.

Зокрема,підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В контексті цього Закону первинними документами є:

-контракти (договори), пов'язані з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів тощо, та додатки до них

-додаткові угоди, що укладались до контрактів (договорів), зміни та доповнення, дотримання форми

-документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов'язковою згідно зі змістом контракту (договору) (наприклад, звіт виконавця, акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій

-документи, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні тощо), договори зберігання товару, довіреності

фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО тощо).

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних тощо:

Виходячи із наведених законодавчих норм суд вважає, що лише первинні документи можна вважати єдиним допустимим засобом доказування правомірності віднесення витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування до валових витрат.

Усі надані позивачем первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що в повній мірі зроблено позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було. Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дрогобицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 14.10.2013 року №0002602210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімсерурс» 210,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 13.01.2014 року.