Постанова

від 10.01.2014 по справі 801/11496/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2014 р. Справа №801/11496/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання Магері М.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Джанкой про стягнення невідшкодованих витрат з виплати та доставки пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, виплачену громадянину ОСОБА_2 і державну адресну допомогу з 1 січня по 31 березня 2010 року в розмірі 1743,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі акта про нещасний випадок на виробництві, складеного за формою Н-1 та довідки МСЕК, Управлінням Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі АР Крим була призначена та відшкодовується пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в тому числі пенсіонеру ОСОБА_2. Відповідно ст.7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання", Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує страхові виплати і надає соціальні послуги певної категорії осіб, за наявності необхідного переліку документів. Якщо потерпілою особою документи не передані до Фонду соціального страхування від нещасного випадку, він продовжує отримувати суми пенсії, що належить йому з Пенсійного фонду України, після чого між фондами надалі проводяться відповідні розрахунки. Між тим, Фонд соціального страхування не прийняв до відшкодування суми витрат на виплату і доставку пенсій за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 рік у розмірі 1743,99 грн., через що позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, місце та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань або заперечень на позов не надав, про поважність причин неприбуття у судове засідання суду не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем та відповідачем були підписані акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за січень, лютий та березень 2010 року (а.с.6-11).

У зв'язку з виникненням неузгодженості між розрахунками УПФУ в Джанкойському районі АР Крим та виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Джанкой АР Крим, до актів та списків осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, були складені таблиці розбіжностей, які не прийняті відповідачем до заліку у січні, лютому та березні 2010 року.

Розбіжність в розмірі 1743,99 грн. виникла в результаті незгоди відповідача відшкодовувати суму основного розміру пенсії у розмірі 450 грн., витрат на її доставку у розмірі 7,02 грн., державної адресної допомоги у розмірі 1182 грн., витрат на її доставку у розмірі 18,45 грн., підвищення до пенсії у розмірі 85,20 грн., витрат на його доставку у розмірі 1,32 грн. за січень, лютий та березень 2010 року пенсіонеру ОСОБА_2, що підтверджується списками осіб, яким призначені пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в Джанкойському районі АР Крим, не прийнятих до заліку у січні, лютому та березні 2010 року (а.с.12-14).

Причиною розбіжностей зокрема зазначено те, що нещасний випадок трапився за межами території України, в республіці Узбекистан, а тому відповідач не зобов'язаний відшкодовувати такі витрати через поширення на правовідносини з виплати та доставки пенсії особам, які отримали каліцтво на території держав-учасниць СНД міжнародних угод.

Спірні відносини сторін регулюються Законом України від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV), Законом України від 22 лютого 2001 року №2272-ІІІ "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі Закон №2272-ІІІ), та Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ та правління Фонду від 4 березня 2003 року №5-4/4 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697; далі - Порядок).

За змістом частини другої статті 2 Закону № 1105-XIV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Підпунктом "а" статті 27 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім цього пункту (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) установлено, що вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника Фондом.

Отже, за змістом наведеної правової норми обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як убачається з абзацу 7 пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV, Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України від 14 жовтня 1992 року №2694-XII "Про охорону праці", які ліквідуються.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами ПФУ відшкодувати останньому витрати, є Фонд.

Відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі по тексту - Закон) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я.

У частині 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону передбачено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Як встановлено судом, документи, на підставі яких призначена та виплачуються пенсія ОСОБА_2, зокрема є: акт про нещасний випадок на виробництві, складений на ім'я ОСОБА_2, витяг з акту огляду МСЕК від 15.04.1994 року, довідка А№421892 з індивідуальної програми реабілітації інваліда від 15.04.1994 року, згідно з якою 2 група інвалідності встановлена ОСОБА_2, та паспорт на ім'я ОСОБА_2 (а.с.15-21).

Тобто в документах, на підставі яких ОСОБА_2 було призначено пенсію внаслідок отримання трудового каліцтва, маються певні помилки.

В той же час, рішенням Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 12.10.2009 року було встановлено юридичний факт належності ОСОБА_2 документів, а саме: акта про нещасний випадок на виробництві, складений 16.03.1984 року Будівельно-монтажним управлінням №1 Будтресту №10 Міністерства будівництва УзРСР, довідки лікарняно-трудової експертної комісії серії А №421892 від 15.04.1994 року, довідки №24, виданої 09.08.1984 року Будівельно-монтажним управлінням Будтресту №10 Міністерства будівництва УзРСР (а.с.56-57). Рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено, що документи, які є підставою для нарахування та виплати особі пенсії внаслідок нещасного випадку на виробництві, складені саме відносно ОСОБА_2, а отже відповідний вид пенсії йому було призначено Пенсійним фондом правомірно.

Пунктами 6 та 7 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 р. №5-4/4 визначено, що Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі акта щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі довідки про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Отже, відповідно до вимог Порядку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки.

Суд зазначає, що зазначений Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору.

У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, тому позивач обґрунтовано звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим для вирішення спірних відносин.

Таким чином, відповідач повинен відшкодувати понесені позивачем витрати на виплату та доставку основного розміру пенсії по інвалідності та підвищення до пенсії за період 01.01.2010 року по 31.03.2010 рік пенсіонеру ОСОБА_2 у загальній сумі 543,54 грн., що підтверджується списками осіб, яким призначені пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання і пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не прийнятих до заліку за цей період, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо інших позовних вимог про стягнення витрат на адресну допомогу та видатків на поштові послуги, суд зазначає наступне.

Виплата пенсій, відповідно до ст.8 Закону України "Про пенсійне забезпечення"N1788-XII від 05.11.1991 року здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Так, відповідно до Постанови КМУ від 26.03.2008 року №265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" у п.2 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч.3 статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV від 09.07.2003 року, пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

При цьому до страхових виплат, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" адресна допомога, визначена Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 не включається.

Отже суд дійшов висновку, що дія Постанови КМУ від 26.03.2008 року №265 не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.

Окрім того, відповідно до п.3 Порядку №5-4/4 відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року N1094.

Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом - суми що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів. Даний перелік є вичерпним, та "державна адресна допомога до пенсії з витратами на її доставку" до нього не входить.

Суд зазначає, що адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановою КМУ від 26.03.2008 року №265 визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.

Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів Постанови КМУ від 26.03.2008 року №265.

Правові підстави і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги та видатків на поштові послуги відсутні.

З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку основного розміру пенсії у сумі 457,02 грн. та підвищення до пенсії з витратами на її доставку у загальному розмірі 86,52 грн., в інший частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судових витрат, вони не підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Джанкой (96100, м.Джанкой, вул.Інтернаціональна, 48, р/р 37170040200105 в Джанкойському відділенні Державного казначейства, МФО 824026, ЄДРПОУ 25872043) на користь Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим (96100, м.Джанкой, вул.Леніна, 8, р/р25601010045001 КРУ «Державний Ощадбанк України» м.Сімферополь, МФО 324805, ЄДРПОУ 20727218) витрати на виплату та доставку пенсії ОСОБА_2 за період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 рік у загальному розмірі 543,54 грн. (п'ятсот сорок три гривні п'ятдесят чотири копійки).

В іншій частині позову щодо стягнення витрат на виплату та доставку адресної допомоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення десятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ю.С. Кононова