Вирок

від 30.12.2013 по справі 407/6209/13-к

АНТРАЦИТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 407/6209/13-к

1-кп/407/633/13

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2013 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

у складі :

головуючого-судді : Бабічевої Л.П.

при секретарі : Колчиній Н.В.

за участю прокурора : Третьякова Р.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит кримінальне провадження № 12013030130001793 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Антрацит Луганської області, громадянина України, с середньою освітою, холостого, який не працює, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_2, -

за ст. 286 ч.1 КК України, -

В СТ А Н О В И В:

Угода про примирення досягнута під час досудового провадження.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин:

30 липня 2013 року приблизно у 19 год. 20 хв. обвинувачений ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ-2108, держ.номер НОМЕР_1, рухався по вул. Ростовська м. Антрацит від перехрестя з вул.Петровського у напрямку м. Красний Луч.

В цей час неповнолітні ОСОБА_2 та потерпіла ОСОБА_3 перетинали проїзну частину вул.Ростовська справа наліво по пішохідному переходу, який розташований в районі буд. № 32 вул. Ростовська, м. Антрацит у відповідності з вимогами п. 4.7, п. 4.14 а), г) Правил дорожнього руху України, згідно яких:

Пункт 4.7 «Пішоходи повинні переходити проїжджу частину по пішохідних переходах, зокрема підземним і надземним, а у разі її відсутності - на перехрестях, по лінії тротуарів або узбіч».

Пункт 4.14 «Пішоходам забороняється:

а) виходити на проїзну частину не переконавшись у відсутності небезпеки для себе і інших учасників руху; г) переходити проїзну частину поза пішохідними переходом, якщо є розділюеальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямах, а також в місцях, де встановлено огородження».

Обвинувачений ОСОБА_1, рухаючись по вул. Ростовська м. Антрацит при природному освітленні, побачив у цей час по середині пішохідного переходу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які порівнялися з автомобілем ОСОБА_1 Останній прийняв міри по терміновій зупинці автомобіля, але на наїзд автомобіля під управлінням ОСОБА_1 на пішоходів був невідворотнім.

Так, у результаті ДТП неповнолітній потерпілій ОСОБА_3 згідно висновку судово-медичної експертизи №673 від 27.09.2013 року заподіяно наступні тілесні ушкодження: політравма: закритий перелом кісток тазу справа, закритий перелом хірургічної шийки правого плеча, забито-рвані рани в області лівого стегна, травматичний шок 1 ст., садна правого плеча, стегна та лівої гомілки, які утворилися від взаємодії з тупими твердими предметами у короткий проміжок часу, вони могли утворитися при дорожній-транспортній пригоді, яка мала місце 30.07.2013 року. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_3 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які визвали за собою тривалим розлад здоров'я.

Згідно висновку авто-технічної експертизи № 1838/19 від 8.11.2013 року в даній дорожній обстановці нормативні (належні) дії водія автомобіля ВАЗ-2108, держ. номер НОМЕР_1, - обвинуваченого ОСОБА_1 регламентувалися вимогами п.18.1 Правил дорожнього руху України. Відповідно до вимог вказаного вище пункту, обвинувачений ОСОБА_1 перед пішохідним переходом, на якому знаходяться пішоходи, повинен був зменшити швидкість і при необхідності зупиниться, щоб поступитися дорогою пішоходам, перехідним проїжджу частину.

В умовах місця пригоди водій автомобіля ВАЗ-2108, держ. номер НОМЕР_1, ОСОБА_1, мав технічну можливість запобігти даній дорожньо - транспортній події своєчасним зниженням швидкості, тобто шляхом виконанні вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України.

В умовах даної дорожньо-транспортної ситуації дії обвинуваченого ОСОБА_1, що не відповідали вимогам п.18.1 Правил дорожнього руху України, знаходяться в причинному зв'язку з настанням даної події.

Таким чином, невиконання вимог п. 18.1. Правил дорожнього руху України обвинуваченим ОСОБА_1 являлись причиною та умовою виникнення і розвитку аварійної обстановки і його необережні дії знаходилися в прямому причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події і його наслідками, що виразилось у спричиненні неповнолітній потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які визвали за собою тривалим розлад здоров'я.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту особою, що керувала транспортним засобом, що призвело до спричинення потерпілій середньої тяжкості тілесного ушкодження.

До суду надійшов обвинувальний акт з підписаною між підозрюваним та потерпілою і її законним представником угодою про примирення.

Так, під час досудового провадження 18 листопада 2013 року між потерпілою ОСОБА_3, її законним представником ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_1 укладено угоду про примирення, згідно якої сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, також сторони узгодили покарання, при визначенні якого врахували те, що ОСОБА_1 раніше не судимий, вперше скоїв злочин невеликої тяжкості, відшкодував матеріальну шкоду потерпілій, та погодилися на призначення покарання підозрюваному ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керувати транспортними засобами. Також сторони узгодили, що підозрюваний зобов'язується сплатити штраф до вступу вироку суду у законну силу.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений та потерпіла, її законний представник підтримали угоду про примирення, просять її затвердити. Обвинувачений повністю визнав вину у вчиненні злочину, а також повністю визнав заявлений прокурором цивільний позов про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої у сумі 4684 грн. 12 коп.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважає, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просить угоду про примирення затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Вирішуючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту особою, що керувала транспортним засобом, що призвело до спричинення потерпілій середньої тяжкості тілесного ушкодження, т.б. у вчиненні злочину, передбаченого за ч.1 ст.286 КК України, який згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Кваліфікація дій обвинуваченого за ч.1 ст.286 КК України є правильною.

Судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, передбачені ч.5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.

Суд переконався, що укладення потерпілим і його представником та обвинуваченим угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн., а також погоджено, що вказану суму штрафу підозрюваний повинен оплатити до набрання вироком законної сили.

Узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості злочину, особі обвинуваченого, та не суперечать нормам КК України.

Виходячи з викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення між підозрюваним та потерпілою, а тому угоду слід затвердити та призначити узгоджену сторонами міру покарання.

Цивільний позов, заявлений старшим прокурором прокуратури м.Антрацит про стягнення витрат понесених на стаціонарне лікування в КУ «1-а міська лікарня» Антрацитівської міської ради потерпілої ОСОБА_3 у сумі 4684 грн. 12 коп., що підтверджується довідкою лікарні від 12.09.2013 р. ( а.с. 57), підлягає задоволенню і вказану суму необхідно стягнути з обвинуваченого.

Витрати, понесені при проведенні по справі судово - автотехнічної експертизи № 1838/19 від 8.11.2013 року у розмірі 367 грн. 20 коп., суд відносить до процесуальних витрат та вважає за необхідне відповідно до ч.2 ст.124 КПК України стягнути їх з обвинуваченої на користь держави.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 , 474, 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Затвердити угоду про примирення, укладену 18 листопада 2013 року між потерпілою ОСОБА_3, її законним представником ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винним за ст.286 ч.1 КК України і призначити йому узгоджене сторонами покарання у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. ( три тисячі чотириста грн.) без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Штраф у розмірі 3400 грн. обвинуваченому ОСОБА_1 оплатити до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КУ «1-а міська лікарня» Антрацитівської міської ради витрати понесені на лікування потерпілої ОСОБА_3 у сумі 4684 грн. 12 коп. ( чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 12 коп.) на р/р 35421002004206, МФО 804013, код ЄДРПО 01983466 в Антрацитівський УДК ГУДКУ у Луганській області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати, понесені при проведенні судово - автотехнічної експертизи № 1838/19 від 8.11.2013 року у розмірі 367 грн. 20 коп. ( триста шістдесят сім грн. 20 коп.).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя Антрацитівського

міськрайонного суду Л. П. Бабічева