Рішення

від 25.12.2013 по справі 921/1177/13-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" грудня 2013 р.Справа № 921/1177/13-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотест" вул. Володимирська, 65/2, м. Хмельницький, 29000

до Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод" с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48164

про стягнення заборгованості в сумі 122 012 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Кузнєцова Д.О., довіреність № б/н від 15.11.13 р.

відповідача : Славіч А.В., довіреність № 1 від 18.01.13 р.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового засідання не здійснювалася за відсутності відповідних клопотань представників сторін.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотест" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод" про стягнення заборгованості в сумі 122 012 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, що підтримані в судових засіданнях повноважним представником, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого ним на підставі накладних, згідно договору № 31 від 17.10.2008р. та додатків до нього, товару, внаслідок чого, в останнього виникла заборгованість в сумі 122 012 грн., стягнення якої і є предметом судового розгляду.

Розгляд справи судом відкладався із підстав викладених в ухвалі суду від 11.12.2013р.

Представник відповідача у судове засідання 25.12.2013р. прибув, відзиву на позов не подав.Заявлені позовні вимоги не спростував, посилаючись на неможливість ознайомитись із первинною документаціїю, яка знаходиться в комісії з реорганізації підприємства - відповідача.

При цьому, суд враховує, що в силу ст. 33 ГПК України, обов"язок у доведенні обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх заперечень, покладається на відповідача. Зважаючи на строки вирішення даного спору, суд констатує, що у державного підтприємства було достатньо часу для ознайомлення як з матеріалами справи, так і документами , які знаходяться у комісії з реорганізації.

В свою чергу, невиконання учасником судового процесу покеладених на нього процесуальним законодавством обов"язків, як і не бажання останнього реалізувати в повному обсязі свої процесуальні права не можуть слугувати перешкодою для вирішення спору по суті.

За таких обставин, зважаючи на неподання ДП "Кобиловолоцький спиртовий завод" витребуваних судом документів, справа розглядається за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Згідно ст. 20 Господарського Кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Із матеріалів справи слідує, що на протязі тривалого періоду, а саме з 2006р. між учасниками спору цивільно-правові угоди укладались неодноразово.

Зокрема, 17.10.2008р. між ТОВ "Біотест" та ДП "Кобиловолоцький спиртовий завод" було укладено договір № 31, за умовами якого (п.1.1.) Продавець зобов'язується продати, а Покупець купити ферментні препарати TEGAMYL GA400L, TEGAMYL RT75L, TEGAMYL 300L.

Розділом 2 сторони узгодили кількість та ціну Товару, зокрема загальна сума договору становить 1 362 000 грн. в т.ч. ПДВ.

Пунктом 5.1. вищевказаного правочину контрагенти передбачили, що при значній зміні курсу валют до гривні, ціни на товар можуть бути змінені, що узгоджується додатками до цього договору. На підставі даного пункту сторонами укладено додатки № 1 від 29.12.2008р., № 2 від 20.01.2009р., № 3 від 27.08.2009р., № 4 від 14.09.2009р. № 5 від 26.10.2009р., № 6 від 16.12.2009р. та № 7 від 09.12.2010р.

Товар замовляється окремими партіями. Оплата також здійснюється за кожну партію згідно рахунків Продавця (п. 4.1) Розрахунок за отриманий товар здійснюється на протязі 15 діб після одержання Товару (п.1.2).

Якість товару повинна відповідати сертифікатам якості та підтверджується висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи (п.3.1).

Вказані дії контрагентів, на переконання суду, свідчать про їхнє взаємне волевиявлення та бажання реалізувати положення договору.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договорів поставки, згідно яких та в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання умов правочину, продав відповідачу, в період з 17.10.2008р. по 15.11.2013р., товар, на загальну суму 1 877 100 грн., що підтверджено видатковими накладними: № РН-1404 від 29.10.2008р.; № РН-1441 від 25.11.2008р.; № РН-1469 від 29.12.2008р.; № РН-1500 від 28.01.2009р.; № РН-1534 від 24.02.2009р.; № РН-1553 від 23.03.2009р.; № РН-1580 від 16.04.2009р.; № РН-1604 від 06.05.2009р.; № РН-1621 від 13.05.2009р.; № РН-1672 від 16.06.2009р.; № РН-1700 від 02.07.2009р.; № РН-1738 від 05.08.2009р.; № РН-1767 від 27.08.2009р.; № РН-1783 від 07.09.2009р.; № РН-1798 від 14.09.2009р.; № РН-1836 від 09.10.2009р.; № РН-1845 від 15.10.2009р.; № РН-1866 від 26.10.2009р.; № РН-1872 від 27.10.2009р.; № РН-1904 від 18.11.2009р.; № РН-1907 від 19.11.2009р.; № РН-1947 від 16.12.2009р.; № РН-1974 від 20.01.2010р.; № РН-2011 від 18.02.2010р.; № РН-2012 від 30.04.2010р.; № РН-2165 від 01.06.2010р.; № РН-2133 від 13.05.2010р.; № РН-2259 від 13.07.2010р.; № РН-2285 від 04.08.2010р.; № РН-2296 від 09.08.2010р.; № РН-2320 від 18.08.2010р.; № РН-2393 від 01.10.2010р.; № РН-2440 від 01.11.2010р.; № РН-2511 від 09.12.2010р.

Отримання даної продукції підтверджується підписами повноважних осіб у відповідних графах накладних. Право на вчинення таких дій надано представникам ДП "Кобиловолоцький спиртовий завод" згідно довіреностей, що долучені до матеріалів справи:№ 00276 від 16.06.2009р.; № 00308 від 02.07.2009р.; № 00359 від 05.08.2009р.; № 00407 від 14.09.2009р.; № 00449 від 09.10.2009р.; № 00475 від 26.10.2009р.; № 00476 від 27.11.2009р.; № 00507 від 17.11.2009р.; №00509 від 19.11.2009р.; № 015 від 20.01.2010р.; № 063 від 18.02.2010р.; № 0168 від 30.04.2010р.; № 0304 від 09.08.2010р.; № 0540 від 09.12.2010р.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних зобов'язань, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року № 9/252-10).

Позивач стверджує, що його контрагент свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар на умовах Договору виконав лише частково на суму 1 755 088 грн.

Факт оплати отриманого від позивача Товару відповідач не заперечив, однак і не підтвердив. Жодних документів на підтвердження погашення заборгованості перед позивачем по договору № 31 від 17.10.2008р. відповідачем суду не надано. У судовому засіданні 25.12.2013р. та у клопотанні № 9 від 10.12.2013р. пояснив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 672 від 28.07.2010р., ДП "Кобиловолоцький спиртовий завод" перебуває у стані припинення підприємницької діяльності, шляхом приєднання до ДП "Укрспирт", на підтвердження чого надав витяг з ЄДРЮОФОП № 431922 від 24.01.2012р. Оскільки, первинні документи, які могли б слугувати належним доказом погашення заборгованості перед позивачем перебувають в комісії з реорганізації підприємства, а запит про вивчення первинної документації залишений останньою без відповіді, то надати будь-яку інформацію з даного приводу у нього немає можливості.

Здійснення відповідачем платежів у виконання умов вищевказаного правочину підтверджується наданою позивачем випискою по рахунку № 26007880119131 за період з 05.01.2009р. по 15.10.2012р. Однак, як вбачається із даної виписки у графах "Призначення платежу", не вказано, на підставі якого договору чи видаткових накладних здійснюється розрахунок, а внесена у них інформація не відповідає тим вартісним показникам поставленого товару, яка б дала можливість чітко встановити факт оплати саме за відповідну партію продукції.

Разом з тим, із наданих господарським товариством розрахунків за період з 17.10.2008р. по 15.11.2013р. вбачається здійснення державним підприємством платежів на суму 1 845 696 грн. При цьому, у судовому засіданні та додаткових поясненнях від 25.12.2013р. представник ТОВ "Біотест" пояснив, що на дату укладення договору № 31 від 17.10.2008р. у відповідача існувала заборгованість в сумі 90 608 грн. за товар поставлений за договором 2007 року, а тому оплати, які проводились відповідачем з 17.10.2008р., а саме платежі, які підтверджуються банківськими виписками № БВ-0000241, № БВ-0000258, № БВ-0000261, № БВ-0000266 на суму 90 000 грн. та частково платіж у сумі 30 000 грн. (БВ-0000282) на суму 608 грн. зараховувались позивачем в рахунок існуючої заборгованості.

Оцінивши надані сторонами докази у справі, суд прийшов до висновку, що на час виникнення спірних правовідносин порядок розрахунків за укладеними між контрагентами договорами регламентувався Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою НБУ від 21.01.2004р. № 22 та зареєстрована 29.03.2004р. в Мін'юсті України (далі - Інструкція НБУ).

Пунктом 3 глави 8 розрахунки із застосуванням платіжних доручень, зазначеного нормативно-правового акту визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

З наведеного, суд вважає, що у разі , коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та особою, на користь якої проведено оплату.

Якщо ж відповідні застереження у договорі відсутні, то за наявності заборгованості платежі мають, відноситись на погашення боргу в хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повної її сплати.

Наведена позиція суду ґрунтується на тому, що зарахування коштів без чіткого посилання платника на призначення платежу в погашення заборгованості за минулі періоди не заборонено нормами законодавства.

За таких обставин, позивач правомірно зараховував сплачені йому кошти в рахунок погашення заборгованості за поставки товару, які були здійснені в попередні періоди. При цьому варто зазначити, що таку ж правову позицію з даного приводу висловив і Вищий господарський суд України у постановах від 14.04.2005р. у справі №11/274 (12/5), від 25.12.2003р. у справі № 10/172 та Верховний Суд України в ухвалі від 23.06.2005р. у справі №11/274 (12/5).

Відповідно до статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами п. 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приймаючи до уваги наведені правові позиції та перелічені вище положення цивільного законодавства, суд констатує, що ДП "Кобиловолоцький спиртовий завод" зобов'язане було оплатити вартість отриманого по видаткових накладних товару згідно договору № 31 від 17.10.2008р. із застосуванням відстрочки платежу на п'ятнадцять днів.

Однак, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, свої зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманого товару не виконав, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем становить 1 022 012 грн., яка відповідачем у встановленому процесуальним кодексом порядку не спростована.

З наведених підстав, з врахуванням ч. 3 ст. 267 ЦК України та правової позиції пленуму Вищого господарського суду України, викладеної у постанові № 10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", позовні вимоги підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 440 грн. 24 коп. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Кобиловолоцький спиртовий завод" с. Кобиловолоки, Теребовлянський район, Тернопільська область, 48164 (ідент. код 00375088) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотест" вул.Володимирська, 65/2, м. Хмельницький, 29000 (ідент. код 32402430) 122 012 (сто двадцять дві тисячі дванадцять) грн. боргу; та 2 440 (дві тисячі чотириста сорок) грн. 24 коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення

складено 30.12.2013р.