Рішення

від 07.11.2013 по справі 910/16441/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16441/13 07.11.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокард"

до Малого приватного підприємства "Нікон"С Прайд Інтернешнл"

про стягнення 73 246,79 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники :

Від позивача: Панасенко Р.О. (дов. № 5 від 06.11.13),

Від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокард" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Малого приватного підприємства "Нікон"С Прайд Інтернешнл" про стягнення 73 246,79 грн.

Ухвалою суду від 30.08.2013 порушено провадження у справі № 910/16441/13 та призначено її до розгляду на 26.09.2013 року.

У судове засідання 26.09.2013 представник позивача з'явився та надав додаткові документи по справі.

У зв'язку із нез'явленням представника відповідача, що унеможливлює розгляд справи у судовому засіданні призначеному на 26.09.2013, розгляд справи відкладено на 10.10.2013 року.

07.10.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

За наслідками судового засідання 10.10.13 судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 15.10.13 року.

У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. у відрядженні, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 15.10.13 справу №910/16441/13 для вчинення процесуальних дій передано судді Шкурдовій Л.М..

Відповідною ухвалою від 15.10.13 вищезазначена справа прийнята до розгляду суддею Шкурдовою Л.М. та призначено її розгляд на 07.11.13 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.10.13, у зв'язку із повернення судді Полякової К.В. із відрядження, справу № 910/16441/13 передано їй для розгляду.

Ухвалою суду від 28.10.13 справу № 910/16441/13 прийнято до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначено її до розгляду на 07.11.13.

У судове засідання 07.11.13 з'явився представник позивача, надав додаткові пояснення по суті спору просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідача не направив свого представника для участі у судовому засіданні, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.02. 2011 року між ТОВ «АВТОКАРД» та МПП "НІКОН'С ПРАЙД ІНТЕРНЕШНЛ" (надалі - Відповідач) було укладено Договір № АК 3505 (надалі - Договір).

Відповідно до умов даного Договору Позивач від свого імені, за дорученням та за рахунок Відповідача зобов'язувався придбати в торгівельних точках нафтопродукти, інші товари та послуги (надалі - Товари) для забезпечення автотранспортних засобів Відповідача на території України та за межами митної території України (місце поставки заходилось за межами митної території України), а Відповідач - своєчасно сплачувати грошові кошти за надані Товари відповідно виставлених рахунків. Відповідач зобов'язувався отримувати Товари у торгівельних точках, що входять до сервісної мережі «АВТОКАРД» на території України та за межами митної території України у відповідності з умовами Договору та Додатків до нього. Товари, які придбані Позивачем за дорученням та за рахунок Відповідача за межами митної території України, Відповідач зобов'язувалась використовувати за межами митної території України.

За отримані нафтопродукти та послуги згідно п. 2.1 Договору Відповідач зобов'язувався перерахувати на розрахунковий рахунок Позивача грошові кошти у розмірі та на умовах, які визначені сторонами в Додатку № 2 від 01.02.2011 р. до Договору (надалі - Додатку № 2 до Договору).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 Договору оплата проводиться Відповідачем на підставі виставлених Позивачем рахунків. Відповідач має право виконати платежі по Договору на підставі будь-якого документу, отриманого від Позивача, у тому числі виписки з Реєстру операцій, Акту (п. 2.6 Договору), звіту комісіонера (п. 4.2 Договору), а також Договору. Оплата повинна бути здійснена Відповідачем у повному об'ємі не пізніше 3 (трьох) робочих днів, включаючи день виставлення рахунку чи будь-якого іншого документу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до щі. 2.6. - 2.6.3. Договору сторони щомісячно проводять.дшйом-передачу Товарів та Послуг, а також звірку взаєморозрахунків.

Як свідчить Акт прийому-передачі карток «Роснефть» від 01 лютого 2011 року по Договору, ТОВ «АВТОКАРД» передало, а МПП "НІКОН'С ПРАЙД ІНТЕРНЕШНЛ" отримало у своє використання картки у кількості 13 штук. Згідно Акту прийому-передачі карток «ASP GROUP» від 12 вересня 2011 року по Договору, згідно якого ТОВ «АВТОКАРД» передало, а МПП "НІКОН'С ПРАЙД ІНТЕРНЕШНЛ" отримало у своє використання картки у кількості 6 штук. Згідно Акту прийому-передачі карток «AUTOCARD Smart» від 27 січня 2012 року по Договору, ТОВ «АВТОКАРД» передало, а МПП "НІКОН'С ПРАЙД ІНТЕРНЕШНЛ" отримало у своє використання картки у кількості 12 штук. Згідно Акту прийому-передачі карток «Роснефть» та послуг по їх персоналізації від 24 лютого 2012 року по Договору, ТОВ «АВТОКАРД» передало, а МПП "НІКОН'С ПРАЙД ІНТЕРНЕШНЛ" отримало у своє використання картку у кількості 1 штука. Згідно Акту прийому-передачі карток «Роснефть» та послуг по їх персоналізації від 17 травня 2012 року по Договору, ТОВ «АВТОКАРД» передало, а МПП "НІКОН'С ПРАЙД ІНТЕРНЕШНЛ" отримало у своє використання картку у кількості 1 штука. Згідно Акту прийому-передачі карток «AUTOCARD Smart» та послуг по їх персоналізації від 17 травня 2012 року по Договору, ТОВ «АВТОКАРД» передало, а МПП "НІКОН'С ПРАЙД ІНТЕРНЕШНЛ" отримало у своє використання картку у кількості 1 штука. Згідно Акту прийому-передачі карток «Роснефть» та послуг по їх персоналізації від 28 січня 2013 за Договору, ТОВ «АВТОКАРД» передало, а МПП "НІКОН'С ПРАЙД ІНТЕРНЕШНЛ" отримало у своє використання картку у кількості 1 штука. Вищезазначені акти були підписані Позивачем та Відповідачем.

30.06.2013 між Позивачем та Відповідачем підписано Акт прийому- передачі товарів та послуг і звірки розрахунків за нафтопродукти та послуги за Договором № АК 3505 від 01.02.11р. за період з 01.06.13 - по 30.06.13, згідно якого заборгованість Відповідача перед Позивачем за отримані нафтопродукти та послуги становила 88 358,66 грн.

Дана заборгованість частково погашена Відповідачем а саме: 03.07.2013 Позивачу сплачено 3 000,00 грн. та 7 000,00 грн.; 11.07.2013 Позивачу сплачено 6 000,00 грн.

Таким чином, станом на день розгляду спору заборгованість Відповідча перед Позивачем становить 72 353,66 грн. (сімдесят дві тисячі триста п'ятдесят три гривні та 66 коп.).

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Проаналізувавши зміст договору, суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли внаслідок його укладання між сторонами регламентуються положеннями Цивільного кодексу України глави 63.

Так, відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України.).

До договору надання послуг застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Одночасно, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

Так, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання зобов'язання за Договором №АК 3505 від 01.02.11 щодо оплати наданих послуг з боку відповідача, внаслідок чого у останнього виникла сума заборгованості перед позивачем, яка станом на день розгляду справи складає 72358,66 грн., а тому позовні вимоги у частині стягнення суми основного боргу з відповідача обґрунтовані, документально доведені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Пункт 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачає, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку порушення виконання зобов'язань, передбачених Договором, які виникли в зв'язку з порушенням строків оплати Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості.

Судом було перевірено розрахунок пені з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань пені у розмірі 888,13 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 72 358, 66 грн. - основний борг та 888,13 грн. - пені нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокард» до Малого приватного підприємства «Нікон"С Прайд Інтернешнл» про стягнення73246,79 грн.- задовольнити.

Стягнути з Малого приватного підприємства «Нікон"С Прайд Інтернешнл» (01015, місто Київ, вулиця Цитадельна, будинок 6/8; ідентифікаційний код 20065266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокард» (04086, місто Київ, провул. Чаплигіна, будинок 21; ідентифікаційний код 37405808) 72 358 (сімдесят дві тисячі триста п'ятдесят вісім) гривень 66 копійок основного боргу, 888 (вісімсот вісімдесят вісім) гривень 13 копійок пені та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійку судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні у присутності представника позивача 07.11.13 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 12.11.13 року

Суддя К.В. Полякова