Рішення

від 09.01.2014 по справі 920/1826/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.01.2014 Справа № 920/1826/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «НОВОФАРМ», с. Кільчень, Новомосковський район, Дніпропетровська область

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «Стародубське», с. Пигарівка, Середино - Будський район, Сумська область

про стягнення 60 800 грн. 94 коп.

Суддя С.В. ЗАЄЦЬ

За участі представників сторін:

від позивача : не прибув

від відповідача: Чеберяко М.І. (директор)

У судовому засіданні брав участь секретар с/з Карабан Є.П.

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 60 800 грн. 94 коп. заборгованості за неналежне виконання умов договору про надання послуг № Н-111 УS-11 від 09.09.2011р., а саме: 42 067 грн. 20 коп. основного боргу, 15 608 грн. 33 коп. пені та 3 125 грн. 41 коп. 3% річних, а також стягнути з відповідача 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Згідно відзиву на позовну заяву № 287 від 23.11.2013р. відповідач визнає заборгованість перед позивачем, але зазначає, що 01.11.2013р. платіжним дорученням № 115 на користь позивача було сплачено 3 000 грн. 00 коп.

29.11.2013р. до господарського суду Сумської області від відповідача надійшло клопотання № 288 від 23.11.2013р., в якому відповідач просить суд надати розстрочку на добровільне виконання судового рішення на один рік, починаючи з моменту вступу рішення в законну силу.

Позивач у письмових поясненнях № 19-12/13ю від 19.12.2013р. заперечує проти надання відповідачу розстрочки по виконанню судового рішення.

У дане судове засідання представник позивача не прибув, проте поштою надійшла заява від 25.12.2013р., в якій позивач зазначає про часткову сплату відповідачем основної заборгованості у розмірі 3 000 грн. 00 коп. Крім того, у даній заяві позивач збільшує розмір заявленої до стягнення пені та 3% річних. Таким чином, позивач, згідно поданої заяви від 25.12.2013р., просить суд стягнути з відповідача на свою користь 39 067 грн. 20 коп. основної заборгованості, 17 040 грн. 34 коп. пені, 3 455 грн. 87 коп. 3% річних, а також просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору. Дана заява, у відповідності до ст. 22 ГПК України, прийнята судом до розгляду.

Крім того, у дане судове засідання від позивача надійшли письмові пояснення від 25.12.2013р., згідно яких позивач додатково обґрунтовує правомірність нарахування пені. Також, у дане судове засідання позивачем подано клопотання від 25.12.2013р., в якому позивач просить суд здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Відповідач у даному судовому засіданні визнає позовні вимоги повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, оцінивши надані докази, суд встановив :

Між позивачем та відповідачем 09.09.2011р. був укладений договір про надання послуг за № Н-111 УS-11, відповідно до п. 1 якого Виконавець (позивач) зобов`язується надати послуги по виконанню сільськогосподарських робіт з обробітку землі, а Замовник (відповідач) зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити вартість послуг позивача згідно умов даного договору.

Пунктом 2.2.1.1 вищевказаного договору передбачений обов`язок відповідача своєчасно здійснювати оплату послуг позивача на підставі рахунків позивача згідно умов даного договору.

Відповідно до п. 5 договору відповідач зобов`язувався оплатити послуги у такому порядку: - передплата 20% перераховується на рахунок позивача за три банківських дні до початку робіт; - залишок суми (80%) сплачується відповідачем поетапно за фактично виконані роботи протягом п`яти робочих днів з моменту підписання актів приймання - передачі виконаних робіт.

Позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт надання послуг відповідачу по виконанню сільськогосподарських робіт з обробітку землі підтверджується, зокрема, Актом приймання - передачі виконаних робіт б/н від 16.09.2011р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками (а. с. 18).

Відповідач свої зобов'язання за договором № Н-111 УS-11 від 09.09.2011р. виконав лише частково, тому його заборгованість перед позивачем по сплаті за виконані роботи склала 42 067 грн. 20 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, протягом розгляду спору, частково була сплачена заборгованість перед позивачем у розмірі 3 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 115 від 01.11.2013р. (а. 52).

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Таким чином, оскільки відповідач розрахунки з позивачем за надані послуги по виконанню сільськогосподарських робіт провів лише частково, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

На день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем склала 39 067 грн. 20 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору № Н-111 УS-11 від 09.09.2011р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

У зв'язку з тим, що між сторонами в частині сплаченої відповідачем заборгованості у розмірі 3 000 грн. 00 коп. відсутній спір, а для судового розгляду відсутній предмет спору, тому провадження у справі в даній частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в сумі 39 067 грн. 20 коп., то у даній частині позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені у розмірі 17 040 грн. 34 коп., з урахуванням поданої заяви від 25.12.2013р.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату наданих послуг по виконанню сільськогосподарських робіт з обробітку землі у вигляді стягнення пені передбачена п. 3.2.1 договору № Н-111 УS-11 від 09.09.2011р., за яким у випадку несвоєчасної оплати послуг відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,2% від вартості несплачених послуг за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за весь період прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює нарахування пені за період з 24.09.2011р. по 25.12.2013р.

В обґрунтування нарахування пені за період більший ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГКУ, позивач посилається на те, що п. 3.2.1 договору № Н-111 УS-11 від 09.09.2011р. сторонами узгоджено більш тривалий строк, у межах якого перераховуються штрафні санкції, і застосуванню, на думку позивача, підлягає строк, встановлений договором (за весь період прострочення).

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Відповідно до частини першої статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється нормами Цивільного кодексу України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 2 ст. 260 Цивільного кодексу України встановлено, що порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені частково, а саме в межах строку позовної давності, тобто за період з 24.09.2011р. по 20.09.2012р. Сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 9 416 грн. 48 коп. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд відмовляє в їх задоволенні.

Суд зазначає, що, у відповідності до ч. 1 п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

Також відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи те, що з відповідача на користь позивача судом стягнуто основну заборгованість та те, що рішення суду по даній справі в подальшому може призвести до ускладнення фінансового стану відповідача, невиплати відповідачем до бюджетних фондів, а також враховуючи принципи добросовісності, розумності та справедливості, закріплені в ст. 3 Цивільного Кодексу України та, керуючись ст. 233 Господарського Кодексу України і ст. 551 Цивільного Кодексу України, суд зменшує розмір заявленої позивачем до стягнення пені на 30%.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору № Н-111 УS-11 від 09.09.2011р., позивач просить стягнути з відповідача 3 455 грн. 87 коп. 3% річних, з урахуванням заяви від 25.12.2013р.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 3 455 грн. 87 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідачем 29.11.2013р. до господарського суду Сумської області було подане клопотання № 288 від 23.11.2013р., в якому відповідач просить суд розстрочити виконання судового рішення на один рік, починаючи з моменту вступу рішення в законну силу.

Позивач у письмових поясненнях № 19-12/13ю від 19.12.2013р. заперечує проти надання відповідачу розстрочки по виконанню судового рішення.

Розглянувши заяву відповідача та матеріали справи, суд зазначає наступне. Заява Приватного сільськогосподарського підприємства «Стародубське» про розстрочку виконання судового рішення обумовлена тим, що причиною невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань перед позивачем стало відсутність попиту на сільськогосподарську продукцію та низькі ціни. Відповідач зазначає, що накладення арешту на рахунки підприємства призведе до його банкрутства та ліквідації.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, у розумінні ст. 121 ГПК України задоволення заяви (клопотання) про розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (стихійне лихо, інші надзвичайні обставини тощо).

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як встановлено під час розгляду клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, до вказаного клопотання у якості доказу тяжкого фінансового становища підприємства додані звіти про фінансові результати за 2012 рік та 9 місяців 2013 року.

Беручи до уваги матеріальні інтереси сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд дійшов висновку про відсутність виняткових підстав для задоволення заяви останнього про розстрочку виконання судового рішення у даній справі, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача за № 288 від 23.11.2013р. про розстрочку виконання рішення суду.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог..

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Стародубське» (41052, Сумська область, Середино - Будський район, с. Пигарівка, код 30903295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «НОВОФАРМ» (51233, Дніпропетровська область, Новомосковський район, селище Кільчень, вул. Привокзальна, 1А, код 31040792) 39 067 грн. 20 коп. боргу, 6 591 грн. 53 коп. пені, 3 455 грн. 87 коп. 3% річних, 1 554 грн. 63 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 3 000 грн. 00 коп. - припинити.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

5. Наказ видати після набранням рішення законної сили.

Повне рішення складено 11.01.2014р.

СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ