Постанова

від 22.12.2006 по справі 9/776н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/776н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22.12.06                                                                                 Справа № 9/776н-ад

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Повного товариства «ВІТ», м. Алчевськ

до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області

про визнання податкового повідомлення-рішення не чинним

в присутності представників:

від позивача - Соколов А.А. - директор, протокол № 2 від 09.07.96, Бурлаченко А.С., дов. б/н від 22.12.06,

від відповідача - Щочка В.М. - гол.держ.подат.інсп., дов. № 4644/10 від 12.01.06,  Волошина О.В. - гол.держ.подат.рев.-інсп., дов. № 36670/10 від 12.12.06, Полякова О.А. -гол.держ.подат.рев.-інспектор, дов. №36659/10 від 12.12.06.

          Суть спору: позивачем заявлена вимога про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення від 29.09.06р. № 0001131710/0 про визначення податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб  у розмірі 12612,00 грн.

Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву просить у задоволенні позову відмовити з посиланням на наступне.

Актом від 06.05.06р. № 648/231-24197025 Про результати виїзної планової документальної перевірки ПТ «ВІТ»з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.07.04р. по 30.06.06р. встановлено порушення щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 3 –4 квартали 2004 року та 1-го півріччя 2006 року на суму 4 204 грн.

Посилаючись на Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, затв. розпорядженням Держкомісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 3981 від 26.04.05р. (далі –Положення про ломбарди), відповідач стверджує, що після реалізації заставного майна у позивача ломбард, як податковий агент повинен нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів з фізичних осіб.

В обгрунтування позову позивач виклав таке.

На підставі акту перевірки від 28.09.06р. № 1573/221-24188617 Алчевською ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001131710/0 від 29.09.06р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних в сумі 4204,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 8408,0 грн., яке було отримане позивачем 29.09.06р.

З цим рішенням позивач не згоден, оскільки клієнти (фізичні особи) під заставу (на умовах фінансового кредиту) закладають до ломбарду належне їм рухоме майно, в основному з дорогоцінного металу. Позика (фінансовий кредит) є грошовою сумою, яка підлягає поверненню. У разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов'язків перед ломбардом по закінченню строку дії договору позики кредитор має право реалізувати такий предмет застави та за рахунок одержаних від цього продажу коштів покрити повністю свої витрати.

Протягом строку дії договору позика не є доходом фізичної особи –позичальника, а у позикових операціях ломбард не є податковим агентом. При не викупленні закладеної речі в момент закінчення строку дії договору у ломбарда немає у наявності коштів позичальника, з яких належало б утримувати податок.

Крім того, позивач вважає, що доход фізичної особи від ломбарда у зв'язку з невиконанням нею своїх обов'язків за договором позики щодо викупу закладених речей, є доходом, одержаним не від податкового агента і тому підлягає оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи відповідно до пп. 8.2.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.03р. № 889-ІV шляхом подання річної податкової декларації, відобразивши в ній суму зазначеного доходу та сплативши з неї податок.

Оцінивши доводи позивача, відповідача і надані докази, суд висновку про наступне.

Підставою для прийняття спірного рішення є акт перевірки від 28.09.06р. № 1573/221-24188617, в якому зазначено, що у зв'язку з порушенням пп. 1.2, 1.15 ст. 1; ст. 8; п. 7.1 ст. 7, п. 12.1 ст. 12; пп. 19.2 ст. 19 Закону 889 встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 3-4 квартали 2004 року, 2005 рік, 1-е півріччя 2006 року на суму 4204 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»ломбарди належать до фінансових установ, видом діяльності яких є надання фінансових послуг, у т.ч. надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до ст.ст. 589, 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої ж якості.

Одним із способів забезпечення зобов'язань за договором позики є застава, умови якої повинні бути обумовлені сторонами у договорі.

Законом України «Про заставу»та статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання боржником (позичальником) своїх обов'язків перед ломбардом під час закінчення строку дії договору позики кредитор (ломбард) має право звернути стягнення за невиконаними обов'язками на предмет застави, тобто реалізувати такий предмет застави та за рахунок одержаних від цього продажу коштів покрити повністю свої витрати, у т.ч. на утримання заставленого майна, проценти, відшкодування збитків тощо.

Таким чином позика є грошовою сумою, яка підлягає поверненню, і протягом строку дії договору позики не може розглядатися як дохід фізичної особи, яка одержала таку позику.

Позивач здійснює діяльність з ломбардних послуг і на підставі типових договорів позики (про надання ломбардного кредиту для отримання позики під заставу) клієнти, фізичні особи, під заставу, на умовах фінансового кредиту, закладають до ломбарду належне їм майно, в основному з дорогоцінного металу. За умовами цих договорів позика є грошовою сумою, яка підлягає поверненню за мінусом обумовленого проценту. У разі невиконання позичальником, фізичною особою, своїх обов'язків перед позивачем протягом строку дії договору позики, кредитор, позивач, має право реалізувати предмет застави та за рахунок одержаних від цього продажу коштів покрити свої витрати, у т.ч. на утримання заставленого майна, процентів, відшкодування збитків тощо.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що він не може бути податковим агентом у позикових операціях, оскільки він у позикових операціях не може виконувати обов'язок нарахування, утримання та перерахування податку до бюджету від імені та за рахунок платника податку –під час видачі позики у позичальника доходу ще не має. З цим погоджується й відповідач. При не викупу закладеної речі в момент закінчення строку дії договору у ломбарда немає в наявності коштів позичальника, з яких належало б утримувати податок.

Суд звертає увагу на те, що позивач не може спочатку не бути податковим агентом під час видачі позики фізичній особі, позичальнику, а потім, в момент закінчення строку дії договору та реалізації заставленого майна, бути податковим агентом.

До того ж, як вбачається з укладених договорів, у фізичної особи за ломбардними операціями виникають скоріше збитки, ніж доход, оскільки вона отримує суму позики менше, ніж оцінено майно за договором та реалізовано в якості предмету застави.

Крім того, дохід фізичної особи, одержаний від ломбарду, позивача, у зв'язку з невиконанням нею обов'язків за договором позики щодо викупу закладеного майна, є доходом, одержаним не від податкового агента і тому підлягає оподаткуванню у складі загального оподаткованого доходу такого платника податку відповідно до пп. 8.2.1 ст. 8 Закону 889, яким передбачено, що платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суми таких доходів до складу загального річного оподаткованого доходу та подати річну декларацію з цього податку.

За таких обставин висновки, викладені в акті перевірки є необґрунтовані, а спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі цього акту, не відповідає чинному законодавству, тому позовна вимога підлягає задоволенню.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

п о с т а н о в и в:

1.   Позов задовольнити.

2.  Стягнути з Державного бюджету України з поточного рахунку 31111095600006,                  МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач –Відділення Державного казначейства у Ленінському районі м. Луганська, банк –Управління Державного казначейства в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 на користь позивача, ПТ «ВІТ», код 24188617, 94206, Луганська область, м. Алчевськ, пр-т Металургів, 36, судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 27.12.2006р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                               А.Г.Ворожцов