Постанова

від 10.12.2013 по справі 806/4761/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/4761/13-a

категорія 8.2.1

10 грудня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

за участю секретаря судового засідання Стралківської К.П.,

за участю:

представників позивача: Жуковської Л.А. (за договором від 27.08.2013р.) та Круглія С.Л. (директор);

представника відповідача - Меодушевського М.А. (за довіреністю від 18.07.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Енергія" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у м.Житомирі, про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №000129222, №000130222 та №000131222 від 17.06.2013 р.,-

встановив:

У липні 2013 року Приватне підприємство "Енергія" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Житомирі, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №000130222 від 17.06.2013 р. про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі розміром 216218 грн., з яких основний платіж - 172974 грн., а 43244 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №000129222 від 17.06.2013 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 25408 грн. Окрім того, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000131222 від 17.06.2013р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 168527 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість та донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за податковими повідомленнями-рішеннями від 17 червня 2013 року за №000129222, №000130222 та №000131222.

Вказані рішення прийняті на підставі акта виїзної позапланової документальної перевірки від 30.05.2013 р. №2721/2202/20425931/0100 з питань фінансово-господарський взаємовідносин з ТОВ "ІСТ Реалтігруп" (код ЄДРПОУ 37700543) за період з 01.08.2011 р. по 31.12.2011 р.

Перевіркою було встановлено, що позивачем порушено вимоги вимог п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 168527 грн., у тому числі за II-III квартал 2011 року у сумі 1077 грн., ІI-IV квартал 2011 року у сумі 168527 грн.

Окрім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 172974 грн., у тому числі за вересень 2011 року на суму 937 грн., за жовтень 2011 року на суму 18662 грн., за листопад 2011 року на суму 109571грн., за грудень 2011 року на суму 43804 грн. та зменшено розмір від'ємного значення з податку на доданку вартість за жовтень 2011 року на суму 25408 грн.

Зазначає, що висновки відповідача за актом перевірки №2721/2202/20425931/0100 від 30.05.2013 р. про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими, спростовуються нормами податкового законодавства та даними бухгалтерського і податкового обліку позивача. Відповідачем не враховано наявні на підприємстві первинні документи, якими спростовуються факти порушень. Вказані документи надавались податковому органу при перевірці.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просили їх задовольнити.

Відповідач надав пояснення, за змістом яких просить відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що податкові повідомлення-рішення №000129222 та №000130222 від 17.06.2013р. прийняті у зв'язку з порушенням позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 172974 грн., у тому числі за вересень 2011 року на суму 937 грн., за жовтень 2011 року на суму 18662 грн., за листопад 2011 року на суму 109571грн., за грудень 2011 року на суму 43804 грн. та зменшено розмір від'ємного значення з податку на доданку вартість за жовтень 2011 року на суму 25408 грн. Окрім того, податкове повідомлення-рішення №000131222 від 17.06.2013р. прийняте у зв'язку з порушенням позивачем вимог п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 168527 грн., у тому числі за II-III квартал 2011 року у сумі 1077 грн., ІI-IV квартал 2011 року у сумі 168527 грн.

З огляду на викладене, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнятими відповідно до норм чинного податкового законодавства.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Енергія" (далі - ПП "Енергія") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 20425931, перебуває на податковому обліку у Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ).

Відповідачем здійснено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ІСТ Реалтігруп" (код ЄДРПОУ 37700543) за період з 01.08.2011 р. по 31.12.2011 р., за наслідками якої складено акт від 30.05.2013 р. №2721/2202/20425931/0100 (далі - акт перевірки).

Зазначеним актом зафіксовано порушення підприємством вимог:

- п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 168527 грн., у тому числі за II-III квартал 2011 року у сумі 1077грн., ІI-IV квартал 2011 року у сумі 168527 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 172974грн., у тому числі за вересень 2011 року на суму 937 грн., за жовтень 2011 року на суму 18662 грн., за листопад 2011 року на суму 109571грн., за грудень 2011 року на суму 43804 грн. та зменшено розмір від'ємного значення з податку на доданку вартість за жовтень 2011 року на суму 25408 грн. (а.с.19-45).

Перевіркою встановлено, що факти проведення операції з придбання ТМЦ робіт та послуг ПП "Енергія" у ТОВ "ІСТ Реалтігруп" не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Отже підприємством відображені в податковій звітності результати взаємовідносин з ТОВ "ІСТ Реалтігруп" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Також, в ході проведення перевірки встановлено, що акти прийому виконаних будівельних робіт оформлені неналежним чином, а саме: в акті не ідентифіковані підписи осіб, що підписували дані акти, не зазначено номер та дату акту.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17 червня 2013 року:

- №000131222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 168527 грн.

- №000130222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 216218 грн., з яких основний платіж - 172974 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 43244 грн.;

- №000129222 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі розміром 25408 грн. (а.с.8,9,10).

Позивач не погоджується та просить визнати нечинними і скасувати податкові повідомлення-рішення: №000131222, №000130222 та №000129222 від 17.06.2013р.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати їх такими, що узгоджуються з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що між ПП "Енергія", ("Замовник") та ТОВ "ІСТ Реалтігруп" ("Виконавець") було укладено Договір №190911 від 19.09.2011р. (далі - Договір-1) (а.с.189-190).

Відповідно до умов п.1 "Замовник" доручає, а "Виконавець" зобов'язується на власний ризик виконувати роботи по об'єктах ПП "Енергія", а "Замовник" зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її. "Замовник" зобов'язується передати "Виконавцю" у встановленому порядку затверджений зведений кошторисний розрахунок.

Відповідно до п.3.1 роботи виконуються із матеріалів "Виконавця" за винятком тих матеріалів, які за умов даного Договору надав "Замовник". Пунктом 3.5 передбачено, що "Замовник" зобов'язаний забезпечити "Виконавця" до початку робіт необхідними умовами для виконання робіт.

Згідно п.5 "Замовник" перераховує на рахунок "Виконавця" аванс у розмірі 100% від загальної вартості робіт. Вид розрахунку - безготівковий.

Розрахунок проводиться згідно акту виконаних робіт. Замовник зобов'язується своєчасно приймати виконані роботи та підписувати акти про ці роботи (п.6.1 Договору-1).

10 листопада 2011 року між ПП "Енергія", ("Замовник") та ТОВ "ІСТ Реалтігруп" ("Виконавець") було укладено Договір №10/11/11 (далі - Договір-2) (а.с.193-194).

Відповідно до умов п.1 "Замовник" доручає, а "Виконавець" зобов'язується на власний ризик виконати роботи по влаштуванню трубопроводів по димовідведенню з котла ЖТКЕ, а "Замовник" зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її. "Замовник" зобов'язується передати "Виконавцю" у встановленому порядку затверджений зведений кошторисний розрахунок.

Відповідно до п.3.1 роботи виконуються із матеріалів "Виконавця" за винятком тих матеріалів, які за умов даного Договору надав "Замовник". Пунктом 3.5 передбачено, що "Замовник" зобов'язаний забезпечити "Виконавця" до початку робіт необхідними умовами для виконання робіт.

Згідно п.5 "Замовник" перераховує на рахунок "Виконавця" аванс у розмірі 100% від загальної вартості робіт. Вид розрахунку - безготівковий.

Розрахунок проводиться згідно акту виконаних робіт. Замовник зобов'язується своєчасно приймати виконані роботи та підписувати акти про ці роботи (п.6.1 Договору-2).

Окрім того, між ПП "Енергія", ("Замовник") та ТОВ "ІСТ Реалтігруп" ("Виконавець") було укладено Договір №15/11/11 від 15.11.2011р. (далі - Договір-3) (а.с.191-192).

Відповідно до умов п.1 "Замовник" доручає, а "Виконавець" зобов'язується на власний ризик виконати роботи по монтажу компресорного обладнання, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її. "Замовник" зобов'язується передати "Виконавцю" у встановленому порядку затверджений зведений кошторисний розрахунок.

Відповідно до п.3.1 роботи виконуються із матеріалів "Виконавця" за винятком тих матеріалів, які за умов даного Договору надав "Замовник". Пунктом 3.5 передбачено, що "Замовник" зобов'язаний забезпечити "Виконавця" до початку робіт необхідними умовами для виконання робіт.

Згідно п.5 "Замовник" перераховує на рахунок "Виконавця" аванс у розмірі 100% від загальної вартості робіт. Вид розрахунку - безготівковий.

Розрахунок проводиться згідно акту виконаних робіт. Замовник зобов'язується своєчасно приймати виконані роботи та підписувати акти про ці роботи (п.6.1 Договору-3).

Судом встановлено, що фактично умови Договорів, укладених між позивачем та ТОВ "ІСТ Реалтігруп", виконувались сторонами в період, який був предметом перевірки контролюючого органу.

Актами приймання виконаних будівельних робіт (а.с.55, 60, 64, 67, 70, 77, 82, 86), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.91, 95, 93, 94), податковими накладними №115 від 06.10.2011 року, №411 від 20.10.2011 року, №630, 631 від 29.12.2010 року, №239 від 12.12.2011 року, №267, №268 від 11.11.2011 року, №634, №635 від 29.11.2011 року, №538, №539 від 24.11.2011 року, №449 від 21.11.2011 року, №264, №265 від 13.10.2011 року, №412 від 20.09.2011 року, №562, №563 від 27.10.2011 року, №561,562 від 27.10.2011 року (а.с. 98-103, 106-118) підтверджено факт надання послуг ТОВ "ІСТ Реалтігруп" позивачу за відповідні звітні періоди.

Розрахунки із виконавцем в повному обсязі проведені в безготівковому порядку.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 168527грн. за податковим повідомленням-рішенням №000131222 від 17.06.2013 р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток здійснено відповідачем з підстав порушення п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України. Підприємством безпідставно включено до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування вартість придбаних ТМЦ, робіт та послуг на загальну суму 732728 грн., які отримано у перевіреному періоді від особи, яка має певні ознаки фіктивності та взаємовідносини з яким можуть кваліфікуватися такими, що здійснюються для отримання вигоди третім особам - вигодонабувачами, а саме: ТОВ "ІСТ Реалтігруп".

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.4. ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 216280 грн., з яких 172974 грн. - основний платіж та 43244 грн. - штрафні (фінансові) санкції за податковим повідомленням-рішенням №000130222 від 17.06.2013 р. та щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року в розмірі 25408 грн. за податковим повідомленням-рішенням №000129222 від 17.06.2013 р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 260280 грн. та зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року здійснено відповідачем з підстав порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України. Підприємством до податкового кредиту безпідставно включено податок на додану вартість по придбаних ТМЦ та роботах (послугах) на загальну суму 172974 грн., які отримано у перевіреному періоді від СПД, який має певні ознаки фіктивності та взаємовідносини з яким можуть кваліфікуватися такими, що здійснюються для отримання вигоди третім особам - вигодонабувачами, а складеними з порушенням встановлених законодавством вимог, а саме: ТОВ "ІСТ Реалтігруп".

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач має право на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару на користь контрагента, до податкового кредиту.

З огляду на зазначені обставини суд приходить до висновку про безпідставність збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ - це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні документи, а саме: акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, договори, платіжні доручення, підтверджують фактичне виконання вищевказаних договорів, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "ІСТ Реалтігруп".

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з ТОВ "ІСТ Реалтігруп", а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські договори, мали умисел на укладення угод з метою, яка не спрямована на реальне настання наслідків господарської операції, виходячи з фактичного її виконання.

Відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані рішення про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток та зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов Приватного підприємства "Енергія" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №000129222, №000130222 та №000131222 від 17.06.2013 р., - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі №000129222, №000130222 та №000131222 від 17.06.2013 р.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Енергія" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 (нуль) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 10 грудня 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Фещук

Повний текст постанови виготовлено: 16 грудня 2013 р.