Постанова

від 08.01.2014 по справі 812/10192/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 січня 2014 рокуЛуганськ№ 812/10192/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

від 3-ої особи - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

Донбаського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

до відділу державної виконавчої служби Сватівського районного управління юстиції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - відкрите акціонерне товариство «Нижньодуванське»

про визнання дій протиправними та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 15 листопада 2013 року ВП № 40501870,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 812/10192/13-а за позовом Донбаського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до відділу державної виконавчої служби Сватівського районного управління юстиції, в якому позивач просить визнати дії державного виконавця протиправними та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 15 листопада 2013 року по справі № 812/6723/13-а, та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - відкрите акціонерне товариство «Нижньодуванське».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 листопада 2013 року відділом державної виконавчої служби Сватівського районного управління юстиції було повернуто позивачу виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року по справі № 812/6723/13-а про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Нижньодуванське» в доход Державного бюджету України штрафної санкції в розмірі 85000,00 грн., про що надійшла відповідна постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 15 листопада 2013 року з посиланням на Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлений мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. З метою встановлення інформації щодо наявності в статутному капіталі відкритого акціонерного товариства «Нижньодуванське» частки держави, позивачем було зроблено запит до регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 27 листопада 2013 року № 03/02/2368. Відповідно до листа регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 27 листопада 2013 року за вих. № 11-04-05997 державна частка в статутному капіталі відкритого акціонерного товариства «Нижньодуванське» відсутня, що підтверджується випискою з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку. Таким чином, за твердженням позивача, Закон України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» в даному випадку не поширюється на відкрите акціонерне товариство «Нижньодуванське» та не може бути підставою для повернення виконавчого листа.

У судове засідання представники сторін та третьої особи не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином (арк. справи 32, 33, 34, 35, 36).

Відповідно до частини 6 статті 71 та частини 4 статті 128 КАС України суд вирішує справу за відсутності сторін та третьої особи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, постановою відділу державної виконавчої служби Сватівського районного управління юстиції від 15 листопада 2013 року ВП № 40501870 на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачеві виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року по адміністративній справі № 812/6723/13-а про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Нижньодуванське» (юридична адреса: 92612, Луганська область, Сватівський район, смт. Нижня Дуванка, вул. 40 років Жовтня, 21, код ЄДРПОУ 00414569) в доход Державного бюджету України штрафної санкції в розмірі 85000,00 грн. (арк. справи 10-11, 14).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (тут і надалі Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» наводиться в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно із частиною 1 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Закон України від 29 листопада 2001 року № 2864-III «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», на який відділ державної виконавчої служби Сватівського районного управління юстиції посилається в постанові від 15 листопада 2013 року ВП № 40501870 про повернення виконавчого документа стягувачеві, спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

Статтею 1 Закону України від 29 листопада 2001 року № 2864-III «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлений мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Відповідно до статті 2 Закону України від 29 листопада 2001 року № 2864-III «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З листа регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 27 листопада 2013 року № 11-04-05997 та виписки з реєстру власників іменних цінних паперів від 18 березня 2004 року за № 629-0158 вбачається, що державна частка в статутному капіталі відкритого акціонерного товариства «Нижньодуванське» (ідентифікаційний код 00414569) відсутня (арк. справи 16, 17), що свідчить про те, що Закон України від 29 листопада 2001 року № 2864-III «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не поширює свою дію на відкрите акціонерне товариство «Нижньодуванське».

Оскільки Закон України від 29 листопада 2001 року № 2864-III «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» не поширює свою дію на відкрите акціонерне товариство «Нижньодуванське», правові підстави для винесення постанови від 15 листопада 2013 року ВП № 40501870 про повернення виконавчого документа стягувачеві у відповідача були відсутні, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваної постанови відділу державної виконавчої служби Сватівського районного управління юстиції.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Відповідно до приписів частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на обставини справи, з метою повного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Сватівського районного управління юстиції від 15 листопада 2013 року ВП № 40501870 про повернення виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року по адміністративній справі № 812/6723/13-а про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Нижньодуванське» в доход Державного бюджету України штрафної санкції в розмірі 85000,00 грн. стягувачеві.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій державного виконавця залишаються судом без задоволення з таких підстав.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії - постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Саме вона має вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної (юридичної) особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що ухвалою суду від 30 грудня 2013 року Донбаському територіальному управлінню Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, а відділ державної виконавчої служби Сватівського районного управління юстиції Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» не звільнений від сплати судового збору, судові витрати зі спати судового збору покладаються на позивача пропорційно до відхиленої частини вимог, а на відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 08 січня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 13 січня 2014 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Донбаського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до відділу державної виконавчої служби Сватівського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - відкрите акціонерне товариство «Нижньодуванське», про визнання дій протиправними та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 15 листопада 2013 року ВП № 40501870 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Сватівського районного управління юстиції від 15 листопада 2013 року ВП № 40501870 про повернення виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року по адміністративній справі № 812/6723/13-а про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Нижньодуванське» (юридична адреса: 92612, Луганська область, Сватівський район, смт. Нижня Дуванка, вул. 40 років Жовтня, 21, код ЄДРПОУ 00414569) в доход Державного бюджету України штрафної санкції в розмірі 85000,00 грн. (вісімдесят п'ять тисяч 00 грн.) стягувачеві.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Донбаського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ідентифікаційний код 38082781, місцезнаходження: 83023, м. Донецьк, вул. Ходаковського, буд. 5) в доход Державного бюджету України (Одержувач УДКСУ у м. Луганську, ЄДРПОУ 37991503, Банк одержувача ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, Рахунок 31213206784006, код платежу 22030001, символ звітності банку 206) судовий збір в сумі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка).

Стягнути з відділу державної виконавчої служби Сватівського районного управління юстиції (ідентифікаційний код 34250393, місцезнаходження: 92600, Луганська область, м. Сватове, пл. Радянська, буд. 25) в доход Державного бюджету України (Одержувач УДКСУ у м. Луганську, ЄДРПОУ 37991503, Банк одержувача ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, Рахунок 31213206784006, код платежу 22030001, символ звітності банку 206) судовий збір в сумі 34,41 грн. (тридцять чотири гривні сорок одна копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 13 січня 2014 року.

Суддя Т.І. Чернявська