Ухвала

від 28.11.2013 по справі 826/14087/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14087/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

28 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві - Булигіної Євгенії Володимирівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Агроенерджі» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Агроенерджі» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового законодавства України безпідставно прийнятий наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, а також вчинені протиправні дії по проведенню такої перевірки, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року задоволено вказаний позов частково. Визнано протиправним та скасовано Наказ відповідача від 15.07.2013 року № 256 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки". Визнано протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ОМФЛ" за березень 2013 pоку. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві - Булигіна Євгенія Володимирівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем на підставі направлення від 15.07.2013 року № 1836/22-07, виданого ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Морозевич О.В., згідно пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України відповідно до наказу начальника ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15.07.2013 року № 256 Мазурової О.М. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Одеса-Агроенерджі», ТОВ «ОМФЛ» за період березень 2013 року.

Не погоджуючись з зазначеними наказом відповідача, діями по проведенню перевірки, а також висновками за її результатами, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу відповідача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Згідно пп. 78.1.1 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем зазначеного письмового запиту до позивача не було надіслано, а звернення про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах з ТОВ «ОМФЛ» за березень 2013 року було надано головним державним ревізором-інспектором Морозевич О.В. під час проведення перевірки, одночасно з наказом № 256 від 15.07.2013 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки». У зверненні, зокрема, зазначено про необхідність у термін до 16.07.2013 терміново надати документальне підтвердження взаємовідносин ТОВ «ОМФЛ» за березень 2013 року».

16.07.2013 року позивачем надано документи, що були запитані у зверненні від 15.07.2013 року, про що свідчить власноручний підпис про отримання документів та підпис головного державного ревізора-інспектора Морозевич О.В., який проводив перевірку (копії містяться у матеріалах справи).

Незважаючи на це, 15.07.2013 року відповідачем видано оскаржуваний наказ № 256 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість в частині відображення податкового кредиту та правильності сплати податку на прибуток по взаємовідносинах ТОВ «ОМФЛ» за березень 2013 року, тривалістю на 5 робочих днів з 15.07.2013 року, який вручений представнику позивача 15.07.2013 року, про що міститься відмітка на направленні на перевірку від 15.07.2013 року № 1836/2207. При цьому, примірник наказу, що виданий підприємству не містить печатки відповідача.

Також судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений акт від 22.07.2013 року № 82/3/22-07/35645230, за яким зроблено певні висновки, щодо господарських правовідносин позивача, зокрема, щодо здійснення господарських операцій ТОВ «Одеса-Агроенерджі» за березень 2013 року.

В акті зазначено, що при перевірці використано :

- звітні форми "Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів інформатизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України";

- декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року;

- додаток 5 до податкових декларацій з ПДВ «Розшифровки»;

- акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМФЛ» (код за ЄДРПОУ 33399183) при фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року та з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року від 22.05.2013 року № 279/22-2/33399183.

При цьому документи, що були витребувані та надані позивачем під час проведення перевірки відповідачем не було використано.

Позивач вважає наказ відповідача про проведення перевірки від 15.07.2013 року № 256 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а також вважає протиправними й дії відповідача по проведенню такої перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп. 21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п. 21.1. ст. 21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п. 73.3. ст. 73 Кодексу контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом не виконано зазначених вимог законодавства.

Згідно пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, 75.1. ст. 75 Кодексу контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка здійснюється, крім іншого, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту (пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Кодексу).

Відповідно до п. 1.1., п. 1.5., п. 1.7. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 року № 213, визначено, що відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу ІІ Кодексу про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідним керівником органу державної податкової служби приймається рішення (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом.

Для проведення документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки платника податків виписується направлення на перевірку в 1 примірнику окремо на кожну посадову (службову) особу, що буде проводити перевірку.

Умови допуску посадових (службових) осіб до проведення документальних планових або позапланових виїзних та фактичних перевірок визначено статтею 81 розділу II Кодексу.

Так, пунктом 81.1. ст. 81 Кодексу визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відповідно до п. 1.10. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 року № 213, у разі неможливості розпочати документальну перевірку у зв'язку з ненаданням документів для перевірки працівником підрозділу, який очолює або бере участь у перевірці, складається акт у довільній формі.

В акті викладаються причини неможливості розпочати перевірку з дати, зазначеної у направленні та наказі, та вчиняється відповідний запис про здійснення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості проведення. Цей акт реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому пунктом 1.8 цього розділу.

Враховуючи, що запит наданий позивачу лише 15.07.2013 року, тобто в день початку перевірки, що свідчить про порушення відповідачем законодавчих вимог щодо надання платнику податків строку для надання відповіді на запит, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з підстав, зазначених у пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового Кодексу, права на її проведення та, відповідно, для видачі оскаржуваного наказу від 15.07.2013 року № 256 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Крім того, згідно доводів позивача, що не спростовані належними та допустимими доказами, відповідачем в основу акта перевірки був покладений лише акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 22.05.2013 року № 279/22-2/33399183 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ОМФЛ» по фінансово-господарським відносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року та з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, з 01.01.2013 року по 31.03.2013 року, у той час як не надана оцінка первинним бухгалтерським документам, складеними цими суб'єктами господарювання, не досліджувалась реальність операцій та їх товарність. Перевіряючим не враховано та не зазначено в акті перевірки, що акт ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 22.05.2013 року № 279/22-2/33399183 був оскаржений до Київського окружного адміністративного суду.

За результатами розгляду вказаної справи судом, зокрема, визнано протиправними дії ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, щодо проведення зустрічних звірок ТОВ «ОМФЛ», за результатами яких складено акт від 22.05.2013 року № 279/22-2/33399183. Вказане рішення набрало законної сили та долучене до матеріалів справи.

Відповідно до п. 73.5. ст. 73 Кодексу з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначає Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232 (далі-Порядок).

Згідно п.1 Порядку зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань (п.2 Порядку).

Відповідно до п. 3 Порядку з метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

При цьому, згідно пп. 3.1. Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 року № 236, з метою забезпечення результативності та оперативності проведення зустрічної звірки орган ДПС - ініціатор повинен максимально чітко та повно навести у запиті інформацію щодо здійснених господарських операцій платника податків із суб'єктом господарювання та навести повний і чіткий перелік питань, дослідити які необхідно при проведенні зустрічної звірки для з'ясування реальності здійснених операцій та повноти їх відображення в обліку платника податків.

Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку (п. 4 Порядку).

За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення (п. 7 Порядку).

Відповідно до пп. 4.4. Методичних рекомендацій, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає заходів, передбачених актами ДПС України.

Судом першої інстанції було встановлено, що податковий орган не звернув уваги на суттєві порушення порядку проведення звірок, використав у якості основного доказу, що суперечить діючому законодавству; використав висновки про порушення податкового законодавства, що відображені в акті, який мав зафіксувати лише факти, що не дають змогу провести зустрічну звірку.

У той же час, під час проведення документальної перевірки, свої безпосередні функції працівники податкового органу не виконували, первинні документи не перевіряли незважаючи на їх наявність у позивача. При цьому, незрозуміло (а в акті не зазначено), на підставі яких фактичних даних та первинних документів, відповідачем зроблені висновки, якщо, до перевірки відповідні первинні документи не надавалися.

Не зважаючи на те, що відповідачем в основу заперечень проти позову покладено твердження про дотримання податковим органом законодавства, що регламентує порядок проведення позапланових податкових перевірок, будь-яких письмових доказів для обґрунтування заперечень у необхідному обсязі відповідачем надано не було.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначене свідчить про грубе порушення правил документообігу державної податкової служби та ігнорування приписів Кодексу адміністративного судочинства України про обов'язок надавати суду всі докази, на яких базуються заперечення суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про порушення, з боку відповідача, вимог пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78, п. 79.2. ст. 79 Кодексу та, відповідно, про протиправність виданого ним оскаржуваного наказу № 256 від 15.07.2013 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача та вчинених ним дій по проведенню відповідної перевірки, що у свою чергу потягнуло порушення вимог діючого податкового законодавства при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасуванню наказу відповідача від 15.07.2013 року № 256 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки" та про визнання протиправними дій відповідача по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ОМФЛ" за березень 2013 pоку підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача по формуванню в акті перевірки від 22.07.2013 року №82/3/22-07/35645230 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Одеса- Агроенерджі», код за ЄДРПОУ 35645230, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ОМФЛ», код ЄДРПОУ 33399183, за період березень 2013 року» висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Одеса-Агроенерджі» за березень 2013 року, про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, які підпадають під визначення п. 44.1. ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 р.V Податкового кодексу України та про не підтвердження задекларованих ТОВ «Одеса-Агроенерджі» податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2013 року, а також не підтвердження задекларованого ТОВ «Одеса-Агроенерджі» податкового кредиту з ПДВ по контрагентам-постачальникам ТОВ «ОМФЛ» за березень 2013 року та про зобов'язання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві виключити з інформаційної бази даних «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформації, викладеної в акті перевірки від 22.07.2013 року № 82/3/22-07/35645230 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Одеса-Агроенерджі», код за ЄДРПОУ 35645230, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ОМФЛ», код за ЄДРПОУ 33399183, за період березень 2013 року» колегія суддів зазначає, що вони задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

При проведенні перевірки та складанні акта перевірки посадова особа органу податкової служби вправі робити на підставі наявних матеріалів та за внутрішнім переконанням власні висновки щодо обставин та підстав виникнення порушень законодавства, які на його думку мають місце, висловлювати власну позицію з питань, що входять до об'єкту перевірки, відображати своє бачення тих чи інших обставин, встановлених під час перевірки, та за процедурою має відображати ці висновки в акті перевірки, що, однак, само по собі не створює в даному випадку для позивача будь-яких правових наслідків, не робить ці угоди автоматично нікчемними (недійсними) та не покладає на платника податків будь-яких обов'язків (у т.ч. із сплати податків).

В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що правове значення має та, відповідно, покладає на платника певні обов'язки рішення (податкове повідомлення-рішення) прийняте податковим органом на підставі висновків акту перевірки, яке, як встановлено під час розгляду справи, податковим органом не приймалося.

В даному випадку, нікчемність зазначених в акті перевірки позивача договорів не є юридично встановленим фактом, а по суті є лише припущенням податкового органу. Висновку про недійсність укладених угод, який має правове значення, може дійти лише суд у судовому рішенні.

Мотивація акту перевірки, дії щодо відображення висновків посадових осіб ДПІ в акті перевірки з посиланням на недійсність (нікчемність) договорів, є позицією інспектора (ДПІ), яку він висловлює та відображає на виконання функціональних обов'язків, яка, однак, як зазначено вище, само по собі не створює для позивача будь-яких правових наслідків, оскільки виходячи із змісту ч. 3 ст. 228 ЦК України з наведених підстав договір може бути визнаний недійсним лише судом.

Відтак, дії відповідача щодо формування та відображення висновків в акті перевірки, які самі по собі не створюють правових наслідків для позивача, не порушують прав позивача, а самі процедурні дії відповідача щодо визначення та відображення висновків інспектора в акті перевірки є функціональним обов'язком відповідача за процедурою оформлення результатів перевірки, який в даному випадку виконувався відповідачем шляхом відображення зазначених висновків в акті перевірки, оцінку яким (висновкам по суті порушень) надає суд при розгляді питання щодо оскарження відповідного рішення, прийнятого ДПІ на підставі цих висновків.

Судом першої інстанції не було встановлено, а відповідачем не надано підтверджуючих доказів, що інформацію про висновки акта перевірки відповідач вніс до будь-якої державної інформаційної бази даних.

У той же час, посилання на відомості, які ніби-то існують в "Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" правового значення не мають. Суду не надано відомостей про зазначену базу, не встановлено правових підстав її існування, регламент роботи та правові наслідки розміщення в базі певної інформації.

Одночасно колегія суддів приймає до уваги, що для полегшення виконання службових завдань, посадовці державних органів використовують комп'ютерну техніку об'єднану в мережах зв'язку. Враховуючи технічні можливості сучасних технологій допустимо створення особистих, групових, корпоративних та інших баз даних для впорядкування наявної інформації.

При цьому, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (п. 83.1. Кодексу).

У той же час, висновки посадової особи органу податкової служби щодо порушень законодавства, а також відомості з інформаційних баз даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" самі по собі не створюють для позивача або інших суб'єктів підприємницької діяльності будь-яких правових наслідків.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного наказу та дій по проведенню перевірки позивача з урахуванням вимог встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги у вказаній вище частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в зазначеній вище частині.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві - Булигіної Євгенії Володимирівни - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.