Ухвала

від 21.11.2013 по справі 826/10759/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10759/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВК-Енерго» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВК-Енерго» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем безпідставно, з порушенням норм чинного законодавства України, проведено позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено протиправний акт, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби у Оболонському районі міста Києва ДПС від 17.05.2013 року № 998 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки»; Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової служби у Оболонському районі міста Києва ДПС від 01.07.2013 року № 0004962207, № 0004972207, № 0004982207.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС на підставі ст. 20, пп. 78.1.1., п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України видано наказ від 17.05.13 року № 998 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АВК-Енерго».

Відповідачем надіслано на адресу позивача письмовий запит від 18.03.2013 року № 1053/10/07-05 з вимогою надати засвідчені копії документів по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «Компанія Вайліс», ТОВ «Проммаст-Стандарт», ТОВ «Різано Трейд», ТОВ «Техномашпостач», ТОВ «ТД Спецтехноресурс», за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

ТОВ «АВК-Енерго» у відповідь на запит відповідача від 18.03.13 року № 1053/10/07-05 листом від 09.04.2013 року № 6 надано копії витребуваних документів.

Відповідач, звернувся з письмовим запитом до відповідача від 14.05.2013 року № 11298/10/22719 про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань відносин ТОВ «МАРКОН ГРУП КО» (код ЄДРПОУ 37135774), згідно виписаних підприємством податкових накладних, за період 2010-2013 років, в строк не пізніше ніж 10 робочих днів з моменту отримання запиту.

На вказаний запит від 14.05.2013 року № 11298/10/22719 позивачем надано відповідь листом від 21.05.2013 року № 7 про надання пояснень та витребуваних документів.

На підставі наказу від 17.05.2013 року № 998 відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «АВК-Енерго» (код ЄДРПОУ 36187638) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «МАРКОН ГРУП КО» (код ЄДРПОУ 37135774) за період з 01.04.2011 року по 30.06.2011 року та з ТОВ «Проммаст-Стандарт» (код ЄДРПОУ 37563531) за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011року.

За результатами даної перевірки складено акт від 11.06.2013 року № 28/22.7/36187638, вказаною перевіркою встановлено порушення ТОВ «АВК-Енерго» п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу, в результаті чого ТОВ «АВК-Енерго» занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 248633,00 грн. та п. 198.3 п. 198.6, ст. 198, пп. 200.1 та пп. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, за перевіряємий період на загальну суму 216202,00 грн. та зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 12094,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 0004962207 за платежем податок на прибуток на загальну суму 248633,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 0004972207 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 204611,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013 року № 0004982207, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12094,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішенням відповідача та наказом про проведення перевірки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу).

Відповідно до пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Кодексу документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливість порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не дасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4. ст. 78 Кодексу).

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п. 86.1. ст. 86 Кодексу).

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається удвох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочихднів) (абз.1.п.86.3 ст.86 Кодексу).

Таким чином, провівши системний аналіз викладених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної позапланової виїзної перевірки лише за наявності підстав для її проведення, зокрема, направлення письмового запиту платнику податку та відсутність з його боку належного реагування на письмовий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом першої інстанції було встановлено, що на письмові запити відповідача від 18.03.2013 року № 1053/10/07-05 та від 14.05.2013 року № 11298/10/22719 позивачем у встановлений законом строк надано відповідь від 09.04.2013 року № 6 та від 21.05.2013 року № 7 з наданням пояснень та документів, що витребовувались відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначене свідчить про відсутність підстав для призначення та проведення документальної виїзної позапланової перевірки позивача та порушення з боку відповідача вищезазначених норм податкового законодавства.

Такод судом першої інстанції було встановлено, що при проведенні перевірки, відповідачем використано постанову старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Небелюка В.І., про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, відповідно до якої визначено, що в провадженні Головного слідчого управління ДПС України знаходиться кримінальна справа порушена відносно директора ТОВ «Євро кіасс трейд» за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 212 ч.3 КК України та. відносно інших осіб за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів господарської діяльності, зокрема: ПП «Фірма «Володар», ПП „Клер шато фиорд", ТОВ „ Техінпромприлад", ТОВ „ІІромелектро -75", ТОВ ,, Компанія Вайліс", ТОВ „Дормаишвто", ТОВ «Техномашпостач», ТОВ „Маркон групи Ко" та ТОВ «Остін - трейд» з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ „ Євро кчасс трейд" та мінімізації ним податкових зобов'язань, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також: пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ „Євро класс трейд", що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 28 ч. 2, 205 ч. 2, 27 ч. 5, 212 ч. 3 КК України.

Також від Яготинської МДПІ отримано акт № 1318/2300/ 37135774 від 08.12.2011 року «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Маркон Груп Ко» код ЄДРПОУ 37135774, з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з грудня 2010 року по серпень 2011року», відповідно до змісту якого на момент складення акту в ЄДР знаходиться повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням № 21 від 31.07.2011 року (форма 18-ОПП) та довідка про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків № 3140 від 28.07.2011 року - «місцезнаходження платника податків не встановлено».

На підставі вказаних актів, відповідач зробив висновок, що фінансово-господарські операції ТОВ «Маркон Груп Ко» та контрагентів-покупців, в період з грудня 2010 року по серпень 2011 року не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Маркон Груп Ко» (код ЄДРПОУ 37135774) є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. Враховуючи викладене контрагенти незаконно скористалися податковим кредитом від ТОВ «Маркон Груп Ко» за період з грудня 2010 року по серпень 2011 року в сумі 14201963,61 грн.

Відповідачем використано під час перевірки постанову від 19.01.2012 року про порушення кримінальної справи № 80-0263 за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ «Агенство «Віасат» (код за ЄДРПОУ 36Ш2548), ПП «Клер Шато Фиорд» (код за ЄДРПОУ 32395460); Т8В «Різано Трейд» (код за ЄДРІТОУ 36445153); ПП «Алмаз 2006» (код за ЄДРПОУ 34198901); ПП «Автокар Україна» (код за ЄДРПОУ 37892636); ПП «Олива 21» (код за ЄДРПОУ 37892615), ТОВ «Компанія «Вайліс» (код за ЄДРПОУ 36445186); ТОВ «Дженіт Флаи» (код за ЄДРПОУ-37563547); ТОВ «Проммаст стандарт» (код за ЄДРПОУ-37563531); ТОВ "Фірма "Володар" (ЄДРПОУ 31988783). ТОВ «Маркон Груп Ко» (Код ЄДРПОУ 37135774); ТОВ «Граньстройінвест» (код ЄДРПОУ-37649152), ТОВ «Лоу Консалт» (код ЄДРПОУ-36429084); ТОВ «Промелектро-75» (код ЄДРПОУ-36098229), ТОВ «Шляховик Авто» (код ЄДРПОУ 35976724); ТОВ «РМА Монамі» (код ЄДРПОУ-36375673), ТОВ «БК Геліос» (код ЄДРПОУ-34161560); ТОВ «Юридичне Агенство «Авента» (код за ЄДРПОУ 35977246); ТОВ «Агенція «Віко» (код за ЄДРПОУ 37236806); ТОВ «Торговий дім «Врекс» (код за ЄДРПОУ 35977230), ТОВ «Ланотехмаш» (код за ЄДРПОУ 37649173); ТОВ «Наладбуд Комтані» (код за ЄДРПОУ 35822517); ТОВ «Торговий дім «Єпец-Технор» (код за ЄДРПОУ 35976635), ТОВ «Єтратос» (код за ЄДРПОУ 36065554); ГОВ «Техінпромприлад» (код за ЄДРПОУ 35976719); ТОВ "Техномашпростач» (код за ЄДРПОУ 36803875) з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло Велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Також від Бориспільської ОДПІ отримано акт № 783/23-2/37563531 від 23.11.2011 року «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Проммаст - стандарт» код ЄДРПОУ 37563531) з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за серпень 2011 оку» відповідно до якого: на момент складення акту в ЄДР знаходиться повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням № 555 від 17.10.2011 року та зроблено висновок, що фінансово-господарські операції ТОВ «Проммаст-стандарт» (код ЄДРПОУ 37563531) та контрагентів-покупців, в період серпень 2011 року не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Проммаст-стандарт» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

На час проведення перевірки набрав чинності Податковий Кодекс України, розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податковий Кодекс України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 Податковий Кодекс України).

Згідно з п. 198.3. Податковий Кодекс України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 Податковий Кодекс України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.200.1. ст.200 Податковий Кодекс України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.2 ст. 200 Податковий Кодекс України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3. ст. 200 Податковий Кодекс України).

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податковий Кодекс України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податковий Кодекс України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Судом першої інстанції було встановлено, що правовідносини між позивачем та ТОВ «МАРКОН ГРУП КО» (код ЄДРПОУ 37135774), ТОВ «Проммаст-Стандарт» (код ЄДРПОУ 37563531) виникли на підставі договорів поставки.

На виконання зазначених договорів, поставлено товар (послуги) та було виписано контрагентами податкові накладні, а також перераховано грошові кошти у визначених розмірах. У ціні придбаного товару товариством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту.

При цьому, вказані податкові накладні, що містяться в матеріалах справи мають всі обов'язкові реквізити, визначені у п. 201.1. ст. 201 Податковий Кодекс України.

Також в підтвердження реальності господарських відносин здійснених між позивачем та ТОВ «МАРКОН ГРУП КО» (код ЄДРПОУ 37135774), ТОВ «Проммаст-Стандарт» (код ЄДРПОУ 37563531) в матеріалах справи містяться рахунки-фактури; видаткові накладні; податкові накладні.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, наявність будь-якої протиправної мети у представників сторін не встановлювалась, отже колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції доводів відповідача про те, що такі правочини суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки зібраними під час перевірки та відображеними в акті доказами вони не підтверджуються.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача, сформованих на підставі актів перевірки контрагентів позивача, оскільки, інформація, викладена в зазначених документах була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «МАРКОН ГРУП КО» (код ЄДРПОУ 37135774), ТОВ «Проммаст-Стандарт» (код ЄДРПОУ 37563531), останні були належним чином зареєстровані як платники податку.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів, що містяться в матеріалах справи, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визнання фіктивним підприємства не тягне за собою недійсність угод, укладених з такими підприємствами з моменту його державної і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті сум податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

Відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентів продавця, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Також судом першої інстанції правильно не було взято до уваги посилання відповідача щодо порушення кримінальної справи № 80-0263 відносно контрагентів позивача, оскільки відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВС України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, вироку по вищевказаній кримінальній справі до суду не надано. Тобто докази вини у відповідача відсутні.

Правова позиція по даному питанню висловлена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, за змістом якого при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесених податкових повідомлень-рішень

Враховуючи те, що Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби не надала доказів правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що вони підлягають скасуванню як протиправні.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.