Постанова

від 16.12.2013 по справі 826/15659/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2013 року 14 год. 11 хв. № 826/15659/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Сивка О.Ю. (довіреність від 15.10.2013р. б/н), відповідача - Братікової О.П. (довіреність від 27.08.2013р. № 82), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альфа-Буд» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 вересня 2013 року № 0005872208 та № 0005892208, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альфа-Буд» (далі - позивач, ТОВ «Компанія «Альфа-Буд») з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 вересня 2013 року № 0005872208 та № 0005892208.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.08.2013р. № 1026/26-58-22-08-09/33948538, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Центрдормонтаж» (ідентифікаційний код 38292589) за період з 01.01.2011р. по 30.06.2013р., документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 05.11.2013р. б/н, додаткові документи (а саме: роздруківку Акта ДПІ від 23.08.2013р. № 1026/26-58-22-08-09/33948538 та копію висновку експерта сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи СТКЗР Білоцерківського МВ НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції Губань Л.І. від 22.06.2013р. № 521). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» (ідентифікаційний код 33948538) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Центрдормонтаж» (ідентифікаційний код 38292589) за період з 01.01.2011р. по 30.06.2013р., за результатами якої складений Акт від 23.08.2013р. № 1026/26-58-22-08-09/33948538. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» допустило порушення норм п. 138.2 ст. 138, пп. 131.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 634 799, 00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 604 570, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: Акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.03.2013р. № 273/22-3/38292589 про результати проведення перевірки ТОВ «Центрдормонтаж» (ідентифікаційний код 38292589) при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за грудень 2012 року; висновку експерта сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи СТКЗР Білоцерківського МВ НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції Губань Л.І. від 22.06.2013р. № 521, оформленого за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи певних реєстраційних та інших документів ТОВ «Центрдормонтаж».

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.09.2013р. за № 0005872208 і № 0005892208, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 12.08.2013р. по 16.08.2013р. на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 12.08.2013р. № 368 і направлення на перевірку від 12.08.2013р. № 292/26-58-22-08-09, працівником ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» (ідентифікаційний код 33948538) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Центрдормонтаж» (ідентифікаційний код 38292589) за період з 01.01.2011р. по 30.06.2013р., за результатами якої складений Акт від 23.08.2013р. № 1026/26-58-22-08-09/33948538 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та відомостей, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 3 цього Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» з суб'єктом господарської діяльності ТОВ «Центрдормонтаж» (ідентифікаційний код 38292589) - договір субпідряду від 05.09.2012р. № 05/09-12 на суму 3 627 421, 90 грн. (з ПДВ). За результатами таких фінансово-господарських відносин перевіряєме підприємство віднесло до складу валових витрат за ІІІ - IV-ий квартали 2012 року суму витрат у розмір 3 022 852, 00 грн., а до складу податкового кредиту за вересень-грудень 2012 року та січень 2013 року - податок на додану вартість в сумі 604 570, 00 грн.

При цьому під час проведення документальної перевірки позивача працівником відповідача з'ясовано, що згідно інформаційних баз даних ТОВ «Центрдормонтаж» зареєстровано Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією 27 липня 2012 року за № 10701020000047016. Директором і засновником підприємства значиться ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3). Стан підприємства - 7 («до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей»).

Крім того, до ДПІ надійшов лист ст. слідчого СВ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва лейтенанта податкової міліції Перепелиці С.С. від 01.07.2013р. № 1441/07-10/09 з доданою до нього копією висновку експерта сектору з техніко-криміналістичного забезпечення роботи СТКЗР Білоцерківського МВ НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області ст. лейтенанта міліції Губань Л.І. від 22.06.2013р. № 521, оформленого за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи певних реєстраційних та інших документів ТОВ «Центрдормонтаж». В даному Висновку зафіксовано, що під час проведення порівняльного дослідження підпису, виконаного від імені ОСОБА_4, в наданих на дослідження документах, із вільними зразками підпису виконаних гр. ОСОБА_4, встановлено, що вони ймовірно виконані не ОСОБА_4, а іншою невідомою особою.

Також, перевіряючим ДПІ був врахований текст Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.03.2013р. № 273/22-3/38292589, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Центрдормонтаж» (ідентифікаційний код 38292589) при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за грудень 2012 року. Згідно цього Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.03.2013р. № 273/22-3/38292589 перевіркою встановлено відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Центрдормонтаж» за грудень 2012 року та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.ст. 22, 185 Податкового кодексу України.

На підставі вищевикладеного, працівник відповідача дійшов висновку, що наявні у ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» первинні та розрахункові документи, оформлені по господарським операціям з ТОВ «Центрдормонтаж», не можуть бути достатньою правовою підставою для формування позивачем сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість .

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 23.08.2013р. № 1026/26-58-22-08-09/33948538 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» наступних норм законодавства України: п. 138.2 ст. 138, пп. 131.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 634 799, 00 грн. (в т.ч. за 9-ть місяців 2012 року в сумі 113 662, 00 грн., за 2012 рік - 634 799, 00 грн.) та заниження податку на додану вартість на загальну суму 604 570, 00 грн. (в т.ч. за вересень 2012 року в сумі 65 764, 00 грн., за жовтень 2012 року - 154 291, 00 грн., за листопад 2012 року - 106 879, 00 грн., за грудень 2012 року - 246 444, 00 грн., за січень 2013 року - 31 192, 00 грн.).

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 04 вересня 2013 року до канцелярії ДПІ письмові заперечення на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 11.09.2013р. № 7437/10/26-58-22-08-09 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» - без задоволення.

16 вересня 2013 року ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 23.08.2013р. № 1026/26-58-22-08-09/33948538 та розрахунку фінансових санкцій (копія якого також наявна в матеріалах даної справи) прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0005872208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 755 713, 00 грн., в т.ч. 604 570, 00 грн. - основний платіж, 151 143, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0005892208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 131.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 793 499, 00 грн., в т.ч. 634 799, 00 грн. - основний платіж, 158 700, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 05 вересня 2012 року між ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» (Підрядник), в особі директора Ільїна Д.В., і суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Центрдормонтаж» (Субпідрядник), в особі директора ОСОБА_4, був укладений письмовий договір субпідряду за № 05/09-12. За умовами цього Договору (з урахуванням укладених Додаткових угод за № 1 - 5 до цього Договору) Субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати з матеріалів Підрядника та здати Підряднику в установлені цим Договором строки роботи (будівельно-монтажні роботи на об'єктах будівництва, роботи про виготовленню металоконструкцій для підсилення) у відповідності до зазначеного Договору, додатків до нього та згідно технічного завдання, а Підрядник, в свою чергу, - прийняти результати робіт та оплатити їх вартість на умовах передбачених таким Договором.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (виконання робіт і відповідно оплати вартості таких робіт) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів: самого договору субпідряду від 05.09.2012р. за № 05/09-12, та додаткових угод до нього від № 1, № 2 від 05.09.2012р., від 01.10.2012р. № 3, від 01.11.2012р. № 4, від 01.12.2012р. № 5; рахунків вартості виконаних робіт від 01.10.2012р., від 01.11.2012р., від 05.09.2012р. (додатки до договору субпідряду від 05.09.2012р. № 05/09-12); актів виконаних робіт, датованих вереснем-груднем 2012 року; оборотно-сальдової відомості ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» по субрахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період вересень 2012 року - вересень 2013 року; платіжних доручень ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» на оплату вартості замовлених робіт на користь ТОВ «Центрдормонтаж».

Крім того, за результатами виконання робіт ТОВ «Центрдормонтаж» виписало на користь ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» наступні податкові накладні: від 27.09.2012р. № 537 на суму 254 916, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 42 486, 00 грн.), від 28.09.2012р. № 650 на суму 173 546, 38 грн. (в т.ч. ПДВ - 28 924, 40 грн.), від 28.09.2012р. № 651 на суму 213 292, 50 грн. (в т.ч. ПДВ - 35 548, 75 грн.), від 28.09.2012р. № 652 на суму 7 742, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 290, 47 грн.), від 31.10.2012р. № 765 на суму 600 885, 70 грн. (в т.ч. ПДВ - 100 147, 62 грн.), від 31.10.2012р. № 766 на суму 69 946, 31 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 657, 72 грн.), від 30.11.2012р. № 739 на суму 49 536, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 256, 00 грн.), від 30.11.2012р. № 740 на суму 39 689, 86 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 614, 98 грн.), від 30.11.2012р. № 741 на суму 54 763, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 127, 20 грн.), від 30.11.2012р. № 742 на суму 49 632, 30 грн. (в т.ч. ПДВ - 8 272, 05 грн.), від 30.11.2012р. № 743 на суму 43 894, 85 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 315, 81 грн.), від 30.11.2012р. № 744 на суму 22 421, 68 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 736, 95 грн.), від 30.11.2012р. № 745 на суму 18 971, 14 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 161, 86 грн.), від 30.11.2012р. № 746 на суму 55 641, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 273, 60 грн.), від 30.11.2012р. № 747 на суму 55 641, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 273, 60 грн.), від 30.11.2012р. № 748 на суму 55 641, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 273, 60 грн.), від 30.11.2012р. № 749 на суму 124 721, 12 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 786, 85 грн.), від 30.11.2012р. № 750 на суму 182 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 30 333, 33 грн.), від 29.12.2012р. № 801 на суму 1 164 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 194 000, 00 грн.), від 31.12.2012р. № 802 на суму 80 064, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 13 344, 00 грн.), від 31.12.2012р. № 803 на суму 35 317, 12 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 886, 19 грн.), від 31.12.2012р. № 804 на суму 234 602, 78 грн. (в т.ч. ПДВ - 39 100, 46 грн.) та від 31.12.2012р. № 805 на суму 40 553, 28 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 758, 88 грн.), всього податку на додану вартість на загальну суму 604 569, 86 грн., які підписані керівником Товариства ОСОБА_4 та скріплені печатками цього підприємства.

Оплата за виконані роботи та надані послуги здійснювалося ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» шляхом перерахування з розрахункового рахунку № 26000000045158 в ПАТ «Укрсоцбанк» в м. Києві (МФО 300023) безготівкових коштів на загальну суму 3 203 172, 10 грн. (вартість робіт з ПДВ) на рахунки свого контрагента ТОВ «Центрдормонтаж» № 260053011890 в ПАТ «Прайм-банк» (МФО 300669) та № 260073324001 у ВАТ «Комерційний банк «Даніель» (МФО 380980), що не заперечується відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Центрдормонтаж» на адресу позивача за результатами наданих послуг, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до письмових пояснень ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» від 06.11.2013р. б/н, наданих в судовому засіданні по даній справі, замовлення та придбання у ТОВ «Центрдормонтаж» вказаних вище робіт здійснювалися позивачем з метою забезпечення оперативного та якісного виконання ним зобов'язань, які існували за попередньо укладеним договором від 26.11.2011р. № 11-11-26 на виконання будівельно-монтажних робіт за адресою: м. Чернігів, вул. Інструментальна, 20-В, перед третіми особами - ПАТ «САН ІнБев Україна» (на території якого здійснювалося виконання спірних робіт) і ТОВ «ЕНОР ЮА» (Замовника робіт) .

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» надало суду наступні документи, які підтверджують факт придбання спірних послуг з метою використання їх в подальшій господарській діяльності, економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копії свого статуту, довідки з органу статистики відносно ТОВ «Компанія «Альфа-Буд», ліцензійних документів; копії податкової звітності ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» з податку на додану вартість за звітні періоди вересень-грудень 2012 року; листів-подяк ПАТ «САН ІнБев Україна» та ТОВ «ЕНОР ЮА» за якісне і своєчасне проведення будівельно-монтажних робіт; копій договорів, первинних і розрахункових документів, оформлених позивачем по господарським операціям з придбання матеріалів та робіт для проведення будівельно-монтажних робіт; платіжних доручень, роздрукованих з бази «Клієнт-банк», з відомостями про перерахування на рахунок позивача коштів за виконанні будівельно-монтажні роботи.

Окрім цього, на підтвердження правомочності укладення спірного правочину позивач надав суду оригінал Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Центрдормонтаж» станом на 25.10.2013р., копії статуту ТОВ «Центрдормонтаж», довідки органу статистики відносно ТОВ «Центрдормонтаж» станом на 30.07.2012р., копію Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Центрдормонтаж» станом на 27.07.2012р. (копії перелічених документів, зі слів представника позивача, були отримані ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» від свого контрагента при укладенні договору субпідряду).

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не було надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Центрдормонтаж») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного договору купівлі-продажу (виписки самих податкових накладних). Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за вересень-грудень 2012 року та січень 2013 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 23.08.2013р. № 1026/26-58-22-08-09/33948538 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Також, у своїй іншій ухвалі від 22.08.2012р. по справі № К/9991/14668/11, Вищий адміністративний суд України, зокрема, вказує на те, що витребування у контрагента документів про державну реєстрацію і реєстрацію платником податків на додану вартість є достатнім доказом розумності дій та обачності підприємства при обранні того чи іншого контрагента.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» і підприємством ТОВ «Центрдормонтаж», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних правочинів не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 23.08.2013р. № 1026/26-58-22-08-09/33948538 також відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Центрдормонтаж» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення договору субпідряду з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зокрема, відповідно до листа Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України від 07.11.2013р. № 16771/5/99-99-09-01-16, наданого у відповідь на ряд судових запитів по адміністративним справам (в т.ч. на судовий запит від 21.10.2013р. № 826/15659/13-а по даній справі), в провадженні цього Головного слідчого управління кримінальні провадження стосовно посадових осіб ТОВ «Центрдормонтаж» не перебувають.

При цьому відповідачем не надано суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Компанія «Альфа-Буд» або його контрагента - ТОВ «Центрдормонтаж», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними та скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Альфа-Буд» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16 вересня 2013 року № 0005872208 та № 0005892208.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова