Рішення

від 09.01.2014 по справі 905/9204/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.01.2014 Справа № 905/9204/13

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючий - суддя Харакоз К.С.,

при секретарі судового засідання Фроловій Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний Альянс «Перспектива» м.Макіївка, Донецька область,

про визнання права власності, -

За участю:

представника позивача ОСОБА_3 за довіреністю;

представник відповідача Шабаліна А.С. за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Донецьк звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний Альянс «Перспектива» м.Макіївка, Донецька область, про визнання права власності.

Позивач просить суд визнати право власності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на самовільно реконструйований комплекс торгівельних павільйонів у капітальну будівлю, яка розташована по АДРЕСА_2. Зазначає, що не може реалізувати свої права як власника новоутвореного майна, оскільки зміни об'єкту нерухомості було здійснено без оформлення належної дозвільної документації.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на Рішення Донецької міської ради №23/198 від 26.10.2012р. «Про надання дозволу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на розміщення комплексу торгівельних павільйонів по АДРЕСА_2»; договір розміщення тимчасової споруди від 08.05.13р., укладений між Донецькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку №8983104 від 12.12.13р.; Звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій №13/146 то від 10.10.13р.

Відповідач 09.01.2014р. надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник позивача в судове засідання 09.01.2014р. з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 09.01.2014р. з'явився, позовні вимоги підтримав.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецької міської ради №23/198 від 26.10.2012р. «Про надання дозволу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на розміщення комплексу торгівельних павільйонів по АДРЕСА_2», фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 наданий дозвіл на розміщення комплексу торгівельних павільйонів по АДРЕСА_2. (а.с. 8-9).

08.05.13р. між Донецькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладений договір розміщення тимчасової споруди. Договір підписаний представниками сторін та зареєстрований в Донецькій міській раді за №11/1286 від 08.05.13р. (а.с. 13-17).

Відповідно до п.1.1. Договору від 08.05.13р. міська рада дозволяє, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 розміщує відповідно до паспорту прив'язки комплекс торгівельних павільйонів (тимчасові споруди) - 1050,63 кв.м. на земельній ділянці загальною площею - 1050,63 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_2.

Договір укладається на строк до 26.10.2015р. (пункт 2.1. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та реєстрації у встановленому порядку. (пункт 8.1. Договору).

04.06.13р. між фізичною особи-підприємця ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Земельний Альянс «Перспектива» укладений попередній договір купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна. (а.с. 10-11).

Згідно п. 2 попереднього договору сторони дійшли згоди, що з настанням строку на укладання основного договору, а саме з 04.12.2013 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний Альянс «Перспектива» виникає право на власність на нерухоме майно, визначене в п.3 цього Договору.

Відповідно до п.3 попереднього договору нерухомим майном за цим Договором є комплекс торгівельних павільйонів, розташований на земельній ділянці загальною площею 1050,63 кв.м. по АДРЕСА_2.

За домовленістю сторін продаж нерухомості буде вчинено за 100000грн. (п.4 попереднього договору).

Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку №8983104 від 12.12.13р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Земельний Альянс «Перспектива» (ЄДРПОУ 35552452) у державній реєстрації прав власності на комплекс торгівельних павільйонів, що розташовані по АДРЕСА_2. (а.с. 18-19).

Відмова державного реєстратора мотивована тим, що наданий на реєстрацію попередній договір купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна, не посвідчено нотаріально, а основний договір, строк укладання якого настав 04.12.13р. не наданий. Також зазначено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, індексний номер документа 14498311 від 12.12.13р. реєстрація зазначеного майна за ОСОБА_1 відсутня, як і відсутній попередній правовстановлюючий документ.

В матеріалах справи наявний Звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій, що розташовані по вул.Будьоннівських Партизан (перехрестя з вулицею Велика Магістральна) у Пролетарському районі м.Донецька №13/146 то від 10.10.13р., розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерна підтримка». В звіті зазначено, що комплекс торгівельних павільйонів становить одноповерхові капітальні будівлі з торгівельними залами, без підвалу, трапецієвидної форми в плані з розмірами в крайніх осях 12,10 х 4,20 м., висота поверху - 3,350 м. За відмітку 0,000 умовно прийнято рівень чистої підлоги поверху. Загальна площа забудови комплексу торгівельних павільйонів - 880,0 кв.м. Будівельний об'єм комплексу торгівельних павільйонів - 2948,0 кв.м. (а.с. 20-28).

Згідно викладеного в звіті висновку, технічний стан несучих та огороджувальних конструкцій комплексу торгівельних павільйонів в цілому визначено як нормальний (І категорія технічного стану). Комплекс торгівельних павільйонів є капітальною будівлею, технічний стан будівельних конструкцій якого забезпечує їх надійну, безпечну експлуатацію та може надалі використовуватися за своїм призначенням.

Відсутність належних документів (проектної документації, дозволу на проведення будівельних робіт) на вказаний об'єкт, обумовило звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності на самовільно реконструйовані торгівельні павільйони у капітальну будівлю.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

За приписом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто у позивача є право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Враховуючи вищевикладені норми Закону, суд вважає, що позивач мав право звертатися до суду з відповідним позовом.

За своїм загальноправовим змістом вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на нерухоме майно є способом захисту цивільного права у вигляді визнання права, передбаченого ст.ст. 16, 392 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011р., прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації; прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

Оскільки будівельні роботи були проведені позивачем без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, об'єкти нерухомого майна вважаються такими, що побудовані самочинно, тобто без достатніх правових підстав. Правовідносини, пов'язані з самочинним будівництвом об'єктів нерухомого майна регулюються, зокрема, статтею 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів п.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У відповідності до приписів п.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Пунктом 5 зазначеної статті Закону передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, законом передбачено можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку. Чинне законодавство встановлює, що для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно з'ясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розв'язання справи, а саме - встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих об'єктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у встановленому законом порядку земельної ділянки.

Відповідність самочинно збудованих об'єктів приписам основних державних будівельних норм та можливість їх подальшого безпечного використання було встановлено судом з огляду на висновки, зазначені в наявному в матеріалах справи Звіті №13/146 ТО від 10.10.13р. про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій .

До моменту розгляду справи Донецька міська рада, до компетенції якої відносяться повноваження щодо розпорядження землями в межах території міста, та її виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення контролю за дотриманням місцевих правил забудови, та зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу, не здійснювала жодних дій та не приймала жодних рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного об'єкту самочинного будівництва, та не інформувала його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Жодної інформації щодо претензій майнового чи немайнового характеру з боку третіх осіб до позивача надано не було.

На час розгляду справи позивач відкрито володіє спірним майном, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2. Право позивача на вказане майно не спростовується жодною особою, але не може бути визнано та зареєстровано з огляду на порушення встановленої процедури отримання дозвільної документації для проведених будівельних робіт.

Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В даному випадку, набуття права власності на самочинне нерухоме майно можливе лише в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи, що викладені вище обставини щодо самочинного будівництва спірних об'єктів нерухомості на земельній ділянці, наданій позивачу для розміщення комплексу торгівельних павільйонів , підпадають під дію наведених вище положень п.3 ст.376 ЦК України, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний Альянс «Перспектива» м.Макіївка, Донецька область, про визнання права власності, підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв'язку у їх сукупності.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати суд залишає за позивачем виходячи з того, що з боку відповідача не було припущено будь-яких неправильних дій.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 41 Конституцій України, ст.ст. 11, 15, 16, 321, 328, 376, 377, 392 Цивільного кодексу України, ст.19 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Земельний Альянс «Перспектива» м.Макіївка, Донецька область - задовольнити.

Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (83074 , АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на самовільно реконструйований комплекс торгівельних павільйонів у капітальну будівлю, загальною площею забудови - 880,0 кв.м., який розташований по АДРЕСА_2.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.С. Харакоз