Рішення

від 13.01.2014 по справі 910/23072/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23072/13 13.01.14 За позовом Приватного акціонерного товариства "ОТІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АФТ Інвест"

про стягнення 31 795,26 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Самойленко М.Л. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю"АФТ Інвест" заборгованості за Договором № D2N 9537 від 18.03.2011 року на поставку та монтажно-налагоджувальні роботи ліфтового обладнання в розмірі 31 795,26 грн., в тому числі 30 753, 84 грн. основного боргу, 1 041, 42 грн. річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивачем виконано на користь відповідача роботи з ремонту ліфта, за які відповідач в повному обсязі не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2013 року порушено провадження по справі № 910/23072/13, розгляд справи призначено на 16.12.2013 року.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 16.12.2013 представника відповідач розгляд справи відкладено на 13.01.2014.

В судове засідання 13.01.2014 року з`явився представник позивача та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 28.11.2013р. та ухвала суду від 16.12.2013р. були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Також, в матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які свідчать про те, що відповідачем 04.12.2013р. та 23.12.2013р. були отримані ухвали суду від 28.11.2013р. та від 16.12.2013р., у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про розгляд справи судом.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про розгляд справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.01.2014 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

18.03.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АФТ Інвест", як замовником (надалі - відповідач) Приватним акціонерним товариством "ОТІС", як підрядником (надалі - позивач) укладено Договір D2N 9537 на поставку та монтажно-налагоджувальні роботи ліфтового обладнання (надалі -Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору підрядник зобов'язується поставити і провести монтажно-налагоджувальні роботи ліфтового обладнання для першої черги офісно-житлового комплексу «Оноре де Бальзак» по вул. Карла Лібкнехта, 26, м. Бердичів - ліфт № 4 в/п 630 на 4 зупинки, кількістю одна одиниця, (в подальшому - «обладнання») на умовах, викладених у цьому договорі, а замовник зобов'язується провести прийом поставленого від підрядника обладнання у відповідності до умов розділу 4 та сплатити підряднику вартість обладнання та робіт, визначною цим договором у розділі 2.

Додатком № 1 до договору сторони погодили терміни постачання та виконання робіт, а також технічну специфікацію ліфта.

В додатку № 2 до договору позивач та відповідач підписали лист розподілення відповідальності при виконанні підготовчих, монтажних, оздоблювальних та пусконалагоджувальних робіт.

В додатку № 3 до договору визначені умови зберігання, якості електроенергії та захист ліфтового обладнання при виконанні будівельних робіт.

Згідно з п. 2 договору, загальна вартість договору з урахуванням ПДВ складає 325200,00 грн. Загальна вартість договору включає: вартість обладнання, вартість транспортування на об'єкт, вартість монтажно-налагоджувальних робіт, витрати на відрядження монтажників, вартість надання послуг генпідрядника, що становить 5% від загальної суми по кожному акту виконаних робіт, ПДВ. (розділ 2 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору розрахунки за договором здійснюються шляхом поетапної оплати:

- 1-й етап - 50% вартості обладнання протягом 5 днів після підписання договору;

- 2-ий етап - 50% вартості обладнання до відвантаження обладнання;

- 3-ий етап - 50% вартості монтажно-налагоджувальних робіт, протягом 5 банківських днів після прибуття обладнання на об'єкт монтажу. Подальші розрахунки - 50 % вартості монтажно-налагоджувальних робіт здійснюється замовником щомісяця на підставі акту (форми КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника на протязі трьох робочих днів перевіряє обґрунтованість акту та підписує його в частині фактично виконаних об'ємів робіт. Оплата за виконані роботи здійснюється на протязі п'яти банківських днів після підписання акту (п. 2.2 договору).

Згідно накладної-рахунку № 444 від 15.06.2011, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 11 від 15.06.2011, акту приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за червень 2011, акту приймання виконаних будівельних робіт № 2 за вересень 2011, довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за вересень 2011, які підписані уповноваженими представниками сторін (замовника та підрядника), посвідчені печатками останніх (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи), загальна вартість поставленого обладнання та виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт склала 325200,00 грн.

Відповідач провів часткову оплату за поставлене обладнання та виконані роботи по договору в сумі 294446,16 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури: № 125 від 14.03.2011, № 9157-К від 06.05.2011, № 9157-К від 30.05.2011 на оплату за поставлене обладнання та виконані роботи.

Однак, відповідач за виконані позивачем роботи в повному обсязі не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість в розмірі 30753,84 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши Договір укладений сторонами суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою Договір D2N 9537 від 18.03.2011 року є змішаним договором, який містить елементи договору підряду та договору поставки.

Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно визначенням ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив обладнання - ліфт пасажирський, в/п 630 кг., модель RS08923D на 4 зупинки загальною вартістю 255 000,00 грн., що підтверджується накладною-рахунком № 444 від 15.06.2011р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 11 від 15.06.2011, та виконав передбачені договором монтажно-налагоджувальні роботи на суму 70 200,00 грн., про що сторонами було погоджено та підписано акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011, довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за червень 2011, акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за вересень 2011, довідку про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за вересень 2011.

Матеріали справи свідчать, що за поставлене обладнання та виконані роботи відповідач розрахувався з позивачем частково на суму у розмірі 294753,84 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати, встановлені розділом 2 договору, відповідач повинен був розрахуватися по договору протягом п'яти банківських днів після підписання акту.

Проте відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання щодо оплати поставленого обладнання та виконаних робіт в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого обладнання та виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 30753,84 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також заявив про стягнення з відповідача 1041,42 грн. 3% річних нарахованих у період з 03.10.2012 по 19.11.2013.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість задоволення вимоги позивача про стягнення 3 % річних в сумі 1041,42 грн., відповідно до розрахунку позивача.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АФТ Інвест" (02098, м. Київ, проспект Павла Тичини, 14-А, квартира 36, код ЄДРПОУ 34806455), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "ОТІС" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 32, код ЄДРПОУ 14357579) 30753 (тридцять тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 84 коп. основного боргу, 1041 (одну тисячу сорок одну) грн. 42 коп. 3% річних, та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення: 14.01.2014р.

Суддя О.А. Грєхова