Рішення

від 08.01.2014 по справі 916/2964/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" січня 2014 р.Справа № 916/2964/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

Представники:

від позивача: Дінова А.В. згідно довіреності від 21.10.2013р. за № К-201;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" в особі Одеської дирекції Поштамт - ЦПЗ №1 (м. Одеса);

до відповідача: Приватного підприємства „Нитка Аріадни" (м. Одеса);

про стягнення 8845,98 грн.

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони на підставі ст.69 ГПК України.

01.11.2013р. Українське державне підприємство поштового зв'язку „Укрпошта" в особі Одеської дирекції Поштамт - ЦПЗ №1 звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Нитка Аріадни" про стягнення з останнього заборгованості по суборендній платі на загальну суму 10566,48грн.

Ухвалою суду від 04 листопада 2013р. порушено провадження за зазначеним позовом у справі № 916/2964/13.

27.12.2013р. до господарського суду Одеської області позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог та обґрунтований розрахунок заборгованості, згідно якої останній просить стягнути з відповідача 7522,03грн., в т.ч. пеню в сумі 520,86грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні в межах заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином за місцем реєстрації, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Отже, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 10.12.09.

Враховуючи вимоги ст.22 ГПК України, суд приймає заяву про зменшення позовних вимог та розглядає справу у межах заяви про зменшення позовних вимог.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2002р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Українським державним підприємством поштового зв'язку „Украпошта" був укладений договір № 160 оренди нежитлового приміщення з додатковими угодами до договору оренди.

Предметом договору було приміщення, що знаходиться за адресою Ак. Філатова, буд. 76, 1-й поверх, загальною площею 186 кв.м.

Пунктом 4.8 договору передбачено, що орендар має право передавати частину орендованого приміщення в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням орендодавця. У 5-й термін з дати отримання дозволу на суборенду надати до представництва копію договору суборенди. В іншому разі дозвіл втрачає силу.

Додатковим погодженням № 7 від 10 вересня 2009р. до договору оренди нежитлового приміщення № 160 від 25.01.2002р. дозволено орендарю передати частину орендованого приміщення в суборенду для Приватного підприємства „Нитка Аріадни" під розміщення базової аптеки, площею 65,0кв.м.

10 вересня 2009р. на підставі зазначеного додаткового погодження №7 від 10.09.09. між Українським державним підприємством поштового зв'язку „Укрпошта" в особі Одеської дирекції (надалі позивач) та Приватним підприємством „Нитка Аріадни" (надалі відповідач) був укладений договір суборенди нежитлового приміщення №12-СА/74-ОС.

Згідно п. 2.2 договору вступ суборендаря у користування приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами договору суборенди та акту прийому - передачі вказаного приміщення.

Відповідно п. 2.3 передача приміщення в суборенду не спричиняє передачі суборендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається орендодавець.

Згідно п.2.4. та п.2.5 договору повернення приміщення здійснюється за актом прийому-передачі, складеного за даними інвентаризації приміщення на момент припинення договору суборенди. Приміщення вважається поверненим орендарю з моменту підписання сторонами відповідного акту. У разі дострокового звільнення суборендарем орендованого приміщення без складання акту про передачу, він несе повну матеріальну відповідальність за всі заподіяні у зв'язку з цим збитки. При цьому, суборендар не звільняється від сплати орендної плати та інших обумовлених цим договором платежів до передачі приміщення за актом прийому-передачі.

Суборендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України та рішенням сесії Одеської міської ради від 26.03.2003р. №1054ХХIV „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади м. Одеси", і становить за базовий місяць (01.08.09.) 1558,66грн.(п.3.1).

Відповідно п.п. 3.2, 3.3 договору розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Розмір та форма орендної плати повинні бути зміненими у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно п.3.5. договору суборендар сплачує за комунальні послуги та інші платежі передбачені договором згідно з розрахунками додатка №2 та по виставленим рахункам орендаря не пізніше, як за 5 днів після отримання рахунку.

Відповідно п. 3.10 договору оренда плата сплачується субоорендарем незалежно від результатів його господарчої діяльності.

Згідно п. 5.2 договору при порушенні суборендарем встановлених строків плати, згідно п.3.5 договору, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно п.5.9 договору, розбіжності, що виникають у ході виконання умов договору, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не буде досягнуто, справа передається на розгляд до господарського суду.

Згідно п.7.6 договору реорганізація підприємств орендодавця або орендаря та суборендаря не є підставою для зміни умов, припинення дії, чи розриву цього договору.

Термін дії договору встановлюється з 10.09.2009р. по 31.12.2009р. Додатковими погодженнями до договору №1 від 04.01.2010р. строк дії договору продовжено до 25 червня 2010р. та № 2 від 01 червня 2010р. строк дії договору продовжено до 31 грудня 2010р. Як свідчать матеріали справи, зокрема, платіжні доручення, акти звірки взаємних роззрахунків відповідач продовжував орендувати спірне приміщення до грудня 2012 року.

Слід зазначити, що відповідач не передав приміщення позивачу по акту прийому-передачі, і орендну плату не сплачував вчасно систематично. Тому станом на 31.10.2012року за позивачем рахувалася заборгованість по орендній платі в сумі 9332,38грн., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків за період із 01.10.12. по 31.10.12. (а.с.55).

Позивач за оренду приміщення виставив відповідачу рахунки відповідно: за листопад 2012 року на суму 1835,45грн. та за грудень 2012р. на суму 1837,33грн.

Отже, відповідач повинен був сплатити орендну плату станом на 31.12.12. в сумі 13001,44грн. (9332,38грн. + 1835,45грн. - 1833,61грн.)

Проте, відповідач 25.12.12. сплатив 6000,00грн. орендної плати, що підтверджується прибутковим касовим ордером №1172 від 25.12.12. (а.с.65).

Таким чином, залишився не сплачений борг по орендній платі станом на 31.12.12. відповідачем в сумі 7001,44грн. (розрахунок позивача (а.с.74).

03.10.2013р. за № 27-704 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію з вимогою сплатити заборгованість за суборенду поміщення, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як суд зазначав вище, відповідачем повна оплата за суборенду приміщення своєчасно та в повному обсязі проведена не була, що є порушенням зобов'язання. У зв'язку з цим виникла заборгованість в сумі 7001,44грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд задовольняє позов щодо стягнення основного боргу в сумі 7001,44грн. з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Крім того, як суд зазначав вище, позивач у заяві про зменшення позовних вимог, яку суд прийняв до розгляду, просить стягнути з відповідача пеню в сумі 520,86грн.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Перевіривши, доданий до заяви про зменшення позовних вимог розрахунок позивача в частині нарахування пені в сумі 520,86грн. суд відмовляє в частині стягнення пені, оскільки позивач неправильно визначив початок періоду нарахування пені, а із розрахунку спірної суми щодо основного боргу неможливо встановити за який конкретно місяць виник борг, бо позивач не врахував умови договору та приписи ч.6 ст.232 ГК України.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів повної сплати заборгованості не надав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд задовольняє позов у частині стягнення основної заборгованості в сумі 7001,44грн., в межах заяви про зменшення позовних вимог, оскільки вимоги підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства, та відмовляє в частині стягнення пені в межах заяви про уточнення позовних вимог в сумі 520,86грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки по вині останнього виник спір, бо не сплативши орендну плату вчасно спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 69, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із Приватного підприємства „Нитка Аріадни" (вул. Акад. Вільямса, 73, м. Одеса, 65122, код ЄДРПОУ 30376802) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку „Укрпошта" в особі Одеської дирекції Поштамт - ЦПЗ №1 (вул. Садова, 10, м. Одеса, 65029, код ЄДРПОУ 21560045):

- 7001,44грн. - основного боргу,

- 1720,50 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити в позові у частині стягнення пені в сумі 520,86 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 13 січня 2014р.

Суддя Брагіна Я.В.