Рішення

від 09.01.2014 по справі 913/2483/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

09 січня 2014 року Справа № 913/2483/13

Провадження №10/913/2483/13

За позовом

Державного підприємства "Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", м. Херсон

до відповідача Малого приватного підприємства "Донсервіс", м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 68 555 грн. 80 коп.

Суддя Старкова Г.М

Секретар судового засідання Макаренко В.А.

У засіданні брали участь:

від позивача - Мкртчян Л.С, провідний юрисконсульт, довіреність № 30 від 31.12.2013;

від відповідача - представник не прибув.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 20.11.2013 справу №913/2483/13 передано на розгляд судді Старковій Г.М. у зв'язку із хворобою судді Голенко І.П.

Суть спору: Державне підприємство "Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Малого приватного підприємства "Донсервіс" про стягнення 68555 грн. 80 коп., а саме: збитків, завданих позивачу невиконанням зобов'язання у розмірі 40208 грн. 68 коп., штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 2814 грн. 61 коп., пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 25532 грн. 51 коп. за договором на виконання робіт № 01-10 від 19.10.2011 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 1195-01/31 від 08.10.2013).

У судовому засіданні позовні вимоги позивачем підтримані у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 1195-01/31 від 08.10.2013.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялись за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Отримання ухвал відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача подав суду 09.01.2014 письмові пояснення від 08.01.2014 № 1-01/31 щодо стягнення з відповідача збитків, посилаючись на вимоги ст. ст. 22, 611,614, 623 ЦК України, ст.ст. 224 ГК України. Дані письмові пояснення судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача подав суду 09.01.2014 супровідний лист від 25.12.2013 № 1588-01/31 з наданим до нього витяг статуту ДП «Херсонстандартметрологія». Наданий лист з додатками долучений до матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

в с т а н о в и в :

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що між Державним підприємством «Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі по тексту - Замовник, позивач) та Мале приватне підприємство «Донсервіс» (далі по тексту - Виконавець, відповідач) укладено договір на виконання робіт №01-10 від 19.10.2011 (далі по тексту - Договір), відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати відповідно до умов Договору роботу, в Замовник зобов'язується прийняти роботу (капітальний ремонт приміщень пункту прийому-здачі ЗВТ «Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації») і оплатити її на умовах цього Договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 та п.2.2 Договору вартість робіт за договором складає - 291533 грн. 30 коп., у тому числі ПДВ 20%- 48588 грн.88 коп., детальний перелік замовлених робіт, їх обсяг та вартість обумовлюється кошторисом.

Згідно п.2.3 та п.2.4 Договору на придбання необхідних для виконання робіт матеріалів Замовник може перерахувати кошти, але не більше 50% загальної вартості цього Договору, остаточні розрахунки проводяться за фактично виконану роботу на підставі актів виконаних робіт.

На виконання умов Договору, Замовником (позивач) перераховано на розрахунковий рахунок Виконавця (відповідач) грошові кошти у розмірі 100 000 грн.00 коп., що підтверджено платіжним дорученням №519 від 17.11.2011 «з вказанням призначення платежу: придбання матеріалів згідно договору №01-10 від 19.10.2011».

Згідно п.п.3.4 та 3.5 Договору Виконавець зобов'язується розпочати виконання робіт з 24.10.2011 та завершити виконання 30.12.2011.

Позивач у позові вказує на те, що відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, відповідачем здійснено певний об'єм робіт за Договором на загальну суму 59 791 грн.32 коп.

Але відповідачем згідно кошторису на виконання будівельних робіт не виконано зобов'язання за Договором на суму 40 208 грн.68 коп.

Пунктом 3 Договору передбачено, що Виконавець (відповідач) мав завершити виконання робіт 30.12.2011. Таким чином, строк прострочення виконання зобов'язань за спірним Договором починається з 31.12.2011.

Позивач вказує на те, що відповідачем не в повному обсязі виконані зобов'язання за договором на виконання робіт №01-10 від 19.10.2011.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що відповідачем порушено господарське зобов'язання за договором на виконання робіт №01-10 від 19.10.2011 в частині виконання робіт з капітальному ремонту приміщення пункту прийому-здачі ЗВТ «Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», чим завдано збитків, завданих позивачу невиконанням зобов'язання позивачу у розмірі 40 208 грн. 68 коп. (вартість невиконаних робіт, а саме грошові кошти перераховані позивачем відповідачу відповідно до умов п. 2.3 Договору).

В той же час, на даний момент відповідачем не виконано роботи на суму 40 208 грн. 68 коп. і вказано сума є для позивача збитками.

Відповідно до п. 5.3 Договору за порушення строків виконання зобов'язання Виконавцем стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості

Відповідно до п.2 ст. 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Приписи зазначеної статті закріплені і в п. 5 Договору на виконання робіт №01-10 від 19.10.2011.

Позивач - ДП «Херсонстандартметрологія», згідно п.1.1 Статуту підприємства є суб'єктом господарювання державного сектора економіки.

Оскільки роботи за Договором в повному обсязі у зазначений строк виконані не були, позивачем, відповідно до умов п. 5.3 Договору та п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України нараховано відповідачу пеню в сумі 25532 грн. 51 коп. за період з 31.12.2011 по 30.09.2013, штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 2814 грн. 61 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 1195-01/31 від 08.10.2013)(а.с.76).

Позивачем на адресу відповідача направлена претензія №654-01/31 від 27.05.2013 з вимогою про сплату зайво сплачених грошових коштів у сумі 40208 грн. 68 коп. та сплати пені і штрафних санкцій, але відповідача відповідь на претензію не надав, сплату грошових коштів не провів (а.с.17-18).

Оскільки відповідач умови Договору не виконав та грошові кошти не повернув, тому позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 68555 грн. 80 коп., а саме: збитків, завданих позивачу невиконанням зобов'язання у розмірі 40208 грн. 68 коп., штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 2814 грн. 61 коп., пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 25532 грн. 51 коп. за договором на виконання робіт № 01-10 від 19.10.2011 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 1195-01/31 від 08.10.2013). Позивач обґрунтовує позовні вимоги, посилаючись на умови договору на виконання робіт № 01-10 від 19.10.2011 та положення ст. ст. 611, 623, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 216, 224 Господарського кодексу України.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув.

Оцінивши доводи представників сторін у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є законність.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк /термін/ виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та відповідачем укладено договір на виконання робіт №01-10 від 19.10.2011, відповідно до якого відповідач зобов'язаний виконати роботу з капітального ремонту приміщень пункту прийому-здачі ЗВТ «Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», а позивач зобов'язаний прийняти роботу і оплатити відповідно до обсягу та вартості обумовленими локальним кошторисом її на умовах цього Договору (а.с.19-35).

Відповідно до п.2.1 Договору вартість робіт за договором складає - 291533 грн. 30 коп., у тому числі ПДВ 20%- 48588,88 грн.

На виконання умов п.2.3 та п.2.4 Договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 100 000 грн. 00 коп., що підтверджено платіжним дорученням №519 від 17.11.2011 «з вказанням призначення платежу: придбання матеріалів згідно договору №01-10 від 19.10.2011»(а.с.40).

Згідно п.п.3.4 та 3.5 Договору Виконавець зобов'язується розпочати виконання робіт з 24.10.2011 та завершити виконання 30.12.2011.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, відповідачем здійснено певний об'єм робіт за Договором на загальну суму 59 791 грн.32 копн.

Але відповідачем, згідно кошторису на виконання будівельних робіт не виконано зобов'язання відповідно до умов п.1.1 Договору на суму 40 208 грн.68 коп.

Пунктом 3 Договору передбачено, що Виконавець (відповідач) мав завершити виконання робіт 30.12.2011. Таким чином, строк прострочення виконання зобов'язань за спірним Договором починається з 31.12.2011.

За своєю правовою природою договір на виконання робіт №01-10 від 19.10.2011 є договором підряду.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

Згідно зі статтею 849 ЦК України, яка визначає загальні положення договору підряду, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

При підписанні договору сторонами був узгоджений кошторис на загальну суму 291533 грн. 30 коп.

Відповідачем був складений та переданий позивачу рахунок .

З метою виконання умов Договору, позивач за платіжним дорученням № 519 від 17.11.2011 перерахував на розрахунковий рахунок грошові кошти в сумі 100 000 грн. 00 коп.

Відповідачем вказаний факт не оспорюється.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заяви про них підряднику.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

За твердженням позивача, відповідачем, на виконання умов договору роботи були виконані частково та між сторонами підписано акт приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ2в за грудень 2011 року на суму 59791 грн. 32 коп.

При цьому, позивачем до справи долучений акт приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ2в за грудень 2011 року на суму 59791 грн. 32 коп., який підписаний між сторонами у справі без доповнень та заперечень, скріплений печатками їх підприємств (а.с.36-39).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, згідно кошторису на виконання будівельних робіт (а.с.21-35) не виконано зобов'язання за Договором на суму 40 208 грн. 68 коп.

Тобто, в даному випадку, відповідачем не підтверджено факт належного виконання зобов'язань за договором на виконання робіт №01-10 від 19.10.2011.

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

В даному випадку, позивач оплатив грошові кошти, але відповідач фактично не були виконані будівельні роботи згідно кошторису на суму 40280 грн. 68 коп.

Разом з тим, статтею 22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі. Таким чином, в даній нормі права йдеться мова про збитки в результаті порушення цивільного права.

Відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, є окремим випадком застосування загального принципу цивільного права ( ч.1 ст.22 ЦК України), за яким особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п.2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права ( реальні збитки).

Тому кредитор ( позивач у справі) має довести не лише розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, але й сам факт порушення боржником його обов'язку та причинний зв'язок між цим порушенням і шкодою.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками.

При цьому важливим елементом об'єктивної сторони правопорушення є причинний зв'язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов'язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки - наслідком протиправної дії.

Так, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст.ст.224,225 ГК України, ст.623 ЦК України), або такий обов'язок настає в наслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 ЦК України).

Згідно ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Положеннями частини 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, в розумінні чинного господарського законодавства збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

При цьому, зменшення майнових благ внаслідок невиконання зобов'язань наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Згідно ч. 1 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Згідно частини 2 сказаної статті сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (постанова Вищого господарського суду України від 06.07.2010 у справі № 11/367).

Така ж позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2011 у справі №51/250.

В даному випадку, відповідачем не було надано до суду жодних доказів щодо здійснення будь-яких дій спрямованих на зменшення збитків позивача внаслідок порушення відповідачем господарського зобов'язання, встановленого відповідним договором.

Так, відповідачем не надано суду доказів щодо повного виконання зобов'язань за договором на виконання робіт №01-10 від 19.10.2011 або попередження позивача про неможливість повного та своєчасного виконання умов договору.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 40208 грн. 68 коп. і вказані вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 25532 грн. 51 коп. в розмірі 0,1 % за період з 31.12.2011 по 30.09.2013 і штрафних санкцій в сумі 2814 грн. 61 коп. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 1195-01/31 від 08.10.2013), відповідно до умов п. 5.3 Договору та на підставі п. 2 ст. 231 ГК України слід зазначити наступне.

Текст пункту 5.3 договору на виконання робіт №01-10 від 19.10.2011 свідчить про те, що сторонами було передбачено певної відповідальності за прострочення виконання зобов'язань з виконання підрядних робіт.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню. Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

В даному випадку, інший розмір ніж вказано в законі, договором підряду не встановлений, позивач відноситься до державного сектору економіки в розумінні ч. 2 ст. 22 ГК України, оскільки згідно п. 1.1 Статуту ДП "Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" засновано на державні власності. Крім цього, відповідачем прострочено виконання не грошового зобов'язання, а саме - невиконані підрядні роботи.

Тобто, позивачем правомірно нараховуються пеня та штраф передбачені ст. 231 ГК України та п. 5.3 Договору, але розрахунок штрафних санкцій здійснений невірно.

Так, згідно п. 3.4, п. 3 . 5 Договору Виконавець зобов'язаний розпочати виконання робіт з 24.10.2011 та завершити виконання 30.12.2011.

Згідно п.2.3 та п.2.4 Договору на придбання необхідних для виконання робіт матеріалів Замовник може перерахувати кошти, але не більше 50% загальної вартості цього Договору, остаточні розрахунки проводяться за фактично виконану роботу на підставі актів виконаних робіт.

На виконання умов Договору, Замовником (позивач) перераховано на розрахунковий рахунок Виконавця (відповідач) грошові кошти у розмірі 100 000 грн.00 коп., що підтверджено платіжним дорученням №519 від 17.11.2011 «з вказанням призначення платежу: придбання матеріалів згідно договору №01-10 від 19.10.2011»(а.с.40).

Як свідчать матеріали справи, відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, відповідачем здійснено певний об'єм робіт за Договором на загальну суму 59 791 грн. 32 коп.

Отже, відповідачем не в повному обсязі виконані зобов'язання за договором на виконання робіт №01-10 від 19.10.2011 та вказаний факт ним не оспорено.

Таким чином, строк прострочення виконання зобов'язань за спірним Договором починається з 31.12.2011.

Виходячи з цього, відповідач повинен був виконати певні роботи до 30.12..2011 (включно), але відповідачем роботи на суму 40208 грн. 68 коп. взагалі не виконані. Виходячи з цього, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців з дати коли повинно бути виконано зобов'язання. Так, в даному випадку пеня за невиконання робіт на суму 40208 грн. 68 грн. повинна рахуватися за період з 31.12.2011 по 30.06.2012 за 183 дні прострочення у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання та становить 7358 грн. 17 коп.

В решті позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені відмовити

В той же час, нарахування штрафу за прострочення більше ніж 30 днів в розмірі 7 % від вартості невиконаних зобов'язань на суму 2814 грн. 61 коп. є правомірним.

Виходячи з цього, позовні вимоги щодо стягнення пені слід задовольнити частково в сумі 7358 грн. 17 коп., вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 2814 грн. 61 коп. задовольнити.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача збитки в сумі 40208 грн. 68 коп., пеню в сумі 7358 грн. 17 коп., штраф в сумі 2814 грн. 61 коп., в решті вимог слід відмовити.

У судовому засіданні 09.01.2014 оголошена вступна та резолютивна частини рішення .

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати мінімального розміру судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп. слід покласти на відповідача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Державного підприємства "Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" до Малого приватного підприємства "Донсервіс" про стягнення 68 555 грн. 80 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Донсервіс", вул. Дзержинського,26, м. Ровеньки Луганської області, код ЄДРПОУ 31785087 на користь Державного підприємства "Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", вул. Смольна, буд. 134 А, м. Херсон, код ЄДРПОУ 02568348, збитки в сумі 40208 грн. 68 коп., пеню в сумі 7358 грн. 17 коп., штраф в сумі 2814 грн. 61 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повне рішення складено і підписано - 14.01.2014 .

Суддя Г.М.Старкова