Ухвала

від 14.01.2014 по справі 922/5218/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"14" січня 2014 р.Справа № 922/5218/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ларус Трейд", 61093, м. Харків, вул. Клапцова, буд. 63, кв. 80; адреса для листування: 61103, м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 67А, кв.1; код ЄДРПОУ 37188281; до приватної фірми "Колумб і Ко", 62459, Харківська область, Харківський район, смт. Високий, вул. Ощепкова, буд. 52, код ЄДРПОУ 32101177; про стягнення 11439,59грн. за участю представників:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ларус Трейд" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до приватної фірми "Колумб і Ко" про стягнення суми боргу за поставлений товар у розмірі 8894,99грн., пені - 259,85грн., штрафу - 2223,74грн., 3% річних - 61,01грн.

Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов"язань за договором №ЛТ-3 від 23.12.2010р. в частині повної та своєчасної оплати товару отриманого за накладними №ЛТ-0001208 від 06.08.2013р. (оплачено частково), №ЛТ-0001250 від 13.08.2013р. та №ЛТ-0001368 від 03.09.2013р., в зв"язку з чим, окрім суми основного боргу, нараховано пеню на підставі п.8.2. договору, штраф на підставі п.8.3. договору та три проценти річних на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України. В якості правових підстав позову вказує на норми ст.ст. 525, 526, 530, 692, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Ухвалою суду від 23.12.2013р. за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 14.01.2014р.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, але звернувся до суду із заявою б/н від 13.01.2014р. (вх.№678 від 13.01.2014р.), в якій просить суд прийняти відмову від позову та припинити провадження у справі №922/5218/13, в зв"язку з добровільним виконанням відповідачем зобов"язань по сплаті заборгованості перед позивачем. Крім того, 08.01.2014р. позивач звернувся до суду з клопотанням (вх.№137 від 08.01.2014р.) про долучення до матеріалів справи поданих ним документів на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі, що подані позивачем в повному обсязі, досліджені судом та долучені до матеріалів справи. Також 08.01.2013р. позивач надав письмові пояснення (вх.№126) щодо відсутності судових рішень чи судових проваджень щодо вказаного в позові договору та інших документів, щодо спірних правовідносин чи питань, пов'язаних зі спірними правовідносинами.

Відповідач також в судове засідання свого повноважного представника не направив, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Ларус Трейд" (постачальник) та приватною фірмою "Колумб і Ко" (покупець) 23.12.2010р. укладено договір №ЛТ-3, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов"язався передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар в кількості, асотрименті та по цінам, вказаним в видаткових накладних. Сторони можуть узгодити кількість, асотримент, якість та ціни на товар у специфікаціях або додатках, які є невід"ємними частинами договору. Цей договір визначає умови як для одноразової поставки товару, так і багаторазово на протязі дії договору (п.1.2. договору).

Загальна сума договору дорівнює сукупній вартості товарів, поставлених на протязі всього терміну дії договору згідно видаткових накладних (п.1.3. договору). Предметом договору є товар, який належить постачальнику на момент укладення договору або буде набутий постачальником у майбутньому (п.1.4. договору).

Згідно п.2.3. договору підписання видаткових накладних, що виписані в період дії договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується.

Сторони погодили, що цей договір діє до 31.12.2013р. (п.11.1. договору). Після закінчення договору сторони мають на умовах договору виконати всі зобов"язання, які виникли при виконанні договору (п.11.3. договору).

Загальна ціна договору складається із сумарної вартості товару, поставленого за відповідними видатковими накладними протягом строку дії договору (п.3.1. договору).

За змістом п.5.1. договору покупець зобов"язаний здійснити оплату товару шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 5 (п"яти) календарних днів з моменту поставки товару. У разі, якщо останній день оплати припадає на вихідний день, останнім днем вважається перший робочий день.

Як слідує з позовної заяви у період дії договору, з 23.12.2010р. по 03.09.2013р., позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 706244,49грн. (видаткові накладні підписані сторонами і скріплені печатками сторін, рахунки-фактури, т.1 а.с.51-200, т.2 а.с.1-130), але розрахувався за прийнятий товар частково - в сумі 697349,50грн. (довідка банку №886 від 20.12.2013р., т.2 а.с.131-132, виписки банку, т.2 а.с. 133-159).

Підставою звернення із позовом до суду стало те, що відповідач своєчасно і в повному обсязі не розрахувався з позивачем за товар, поставлений у відповідності до договору №ЛТ-3 від 23.12.2010р., згідно видаткових накладних: №ЛТ-0001208 від 06.08.2013р. (оплачено частково) в сумі 1370,00грн., №ЛТ-0001250 від 13.08.2013р. в сумі 2170,00грн. та №ЛТ-0001368 від 03.09.2013р. в сумі 2745,00грн.

В зв"язку з цим, окрім суми основного боргу, позивачем нараховано пеню на підставі п.8.2. договору, яким встановлено, що в разі прострочення покупцем оплати поставленого товару більше терміну, зазначеного у п.5.1. договору, покупець повинен сплатити постачальнику повну вартість поставленого товару, а також сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, відповідної вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення, в сумі 259,85грн., штраф на підставі п.8.3. договору, відповідно до якого покупець у випадку порушення терміну оплати товару на строк більше ніж 30 календарних днів, сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 25% від вартості неоплаченого товару, в сумі 2223,74грн. та три проценти річних, на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, в сумі 61,01грн.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В процесі судового розгляду даної справи, 13.01.2014р., позивач звернувся до суду з заявою, в якій просить суд прийняти відмову від позову та припинити провадження у справі на підставі, в зв"язку з добровільним виконанням відповідачем зобов"язань по сплаті заборгованості, яка підписана представником позивача адвокатом Ковалем Олександром Юрійовичем, що діє на підставі довіреності від 18.12.2013р., якою йому надані повноваження на повну або часткову відмову від позову (довіреність підписана директором ТОВ "Ларус Трейд" Бєлєньковим С.В.).

Суд, вирішуючи питання щодо прийняття відмови позивача від позову, керується наступним.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відмова від позову є правом позивача, що передбачене частиною четвертою статті 22 ГПК України і може бути реалізоване останнім до прийняття рішення судом першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, приймаючи до уваги, що позивач відмовився від заявлених позовних вимог, дана відмова подана у відповідності до ст. 22 ГПК України, відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, не порушує чиї - не будь права та охоронювані законом інтереси і не суперечить чинному законодавству України, при цьому наслідки такої процесуальної дії відомі заявнику, про що зазначено в заяві від 13.01.2014р., а тому приймається судом і провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Так, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.

Аналізуючи приписи зазначеної статті, можна дійти висновку, що в числі підстав повернення судового збору не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (ст. 80 ГПК України). Водночас, суд зазначає, що закриття провадження у справі, про яке йдеться у п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно ст. 205 Цивільного процесуального кодексу України і ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються. Аналогічна правова позиція викладена у п. 5.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених ст. 80 ГПК України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Керуючись ст. ст. 22, 33, ст. 78, п.4 ч.1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1.Провадження у справі №922/5218/13припинити .

Суддя Френдій Н.А.