Рішення

від 14.01.2014 по справі 610/4133/13-ц

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 610/4133/13-ц

2/610/11/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2014 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - Муленко Л.М.,

за участю секретаря - Комар Т.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною власністю та розподіл майна

ВСТАНОВИВ:

29.10.2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання майна спільною власністю та розподіл майна.

В обґрунтування позову зазначив, що з 24 січня 1992 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, сумісно проживали та мають двох дітей, один з яких неповнолітній . Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 29.10.2010 року шлюб між ними розірвано.

Під час перебування у шлюбі вони придбали нежитлове приміщення -крамницю, розташовану за адресою АДРЕСА_1.

Питання про поділ майна між сторонами мирним шляхом не вирішено, тому позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх майнових прав шляхом визнання за ним права власності на 1/2 частину зазначеного нежитлового приміщення.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач пояснив суду, що з 1992 року одним з перших в м.Балаклія почав займатись підприємницькою діяльністю. Він продавав на ринку цукерки , батончики , дріжджі та інші продовольчі товари. Їздив сам поїздом та автобусом за товаром на Західну Україну, в м.Донецьк , м.Харків та інші міста. В 1996 році вони придбали з дружиною машину і на ній він самостійно їздив за товаром, тобто , повністю займався закупкою та доставкою товару. На ринку в м.Балаклія вони мали 6 лотків з продажу продуктів харчування. В 1996 році його батько запропонував купити під магазин частину нежитлового приміщення ПМК за адресою АДРЕСА_1 , так як на той час працював в ПМК і міг допомогти з його придбанням. Вони з відповідачкою дали згоду на його придбання і оформили частину нежитлового примішеня на дружину - 15.04.1999 року та 2.06.2003 року та зарестрували право власності на неї 29.12.2003 року. Придбавши приміщення ОСОБА_5 виконував ремонтні роботи, встановлював стелажі та ін. , здійснював доставку товара в магазин .

Крім того зазначив, що займався вихованням дітей. В 2003 році перебував у відпустці по догляду за дитиною, а виплати отримувала відповідачка. Завдяки його зусиллям старший син досягнув значних успіхів у спорті.

Позивач пояснив , що за весь час шлюбу з відповідачкою вони вели спільне господарство, окремо не проживали, разом займалися підприємницькою діяльністю та вихованням дітей. Спірне майно придбали в період шлюбу на спільні кошти. Після розпаду сім»ї він залишив дружині та дитині квартиру та все майно в ній .

Відповідачка та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували.

Відповідачка пояснила суду, що спірне нежитлове приміщення під магазин було придбане нею , як фізичною особою - підприємцем - за її особисті кошти, отримані від зайняття підприємницькою діяльністю та продажі квартири. Ніяких фінансових затрат позивач ОСОБА_5 на придбання зазначеного майна та його подальшу реконструкцію не поніс. На час придбання майна та в подальшому він не працював, доходу не мав та жив на її кошти , зловживав спиртними напоями , тому вважає що магазин поділу не підлягає , так як належить їй особисто.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав :

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Свідок ОСОБА_6-мати позивача- пояснила суду, що сторони разом працювали на ринку, а згодом вирішили придбати магазин через батька ОСОБА_1, так як він працював в ПМК і запропонував дітям придбати частину приміщення ПМК під магазин . Магазин придбали на спільні кошти і оформили на невістку , а вона допомагала їм в торгівлі чим могла : оформила кредит на автомашину , яку передала невістці за довіренністю , а кредит нерідко виплачувала з своїх коштів , так як їм не вистачало грошей для придбання товару. Вона позичала гроші у знайомих для придбання товару в магазин . Її син -позивач- постійно торгував на ринку і привозив товар в магазин .

Свідок ОСОБА_7 підтвердив факт зайняття ОСОБА_5 підприємницькою діяльністю та придбання товарів харчування на продуктових базах м.Харкова та реалізації їх на ринку в м.Балаклія.

З пояснень свідка ОСОБА_8 вбачається, що позивач торгував на ринку та завозив товар для реалізації в магазин. Він доставляв в магазин рано вранці свіжий хліб , який він особисто купував . Його попросили допомогти по ремонту в магазині і він виконав роботу, а коли постало питання отримати розрахунок за його роботу, то відповідачка ОСОБА_3 сказала йому, що всі питання пов'язані з розрахунком вирішує хазяїн - її чоловік - і що гроші знаходяться у нього.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що позивач займався вихованням свого сина і водив його до спортивної секції. Завдяки його зусиллям старший син досяг високих успіхів у спорті. Також ОСОБА_5 допомогав в проведенні спортивних змагань.

Згідно пояснень свідка ОСОБА_10 та ОСОБА_11- подруг відповідача- встановлено , що сторони перебували в шлюбі та спільно проживали , а відповідач займався вихованням дітей.

Суд критично ставиться до їх тверджень , що відповідачка матеріально утримувала всю сім»ю , а позивач ніде не працював та не допомагав по бізнесу , оскільки ці пояснення протирічать всім іншим доказам по справі , які суд визнає об»єктивними та достовірними та вважає , що ці свідки заінтересовані в результаті розгляду справи на користь відповідача .

Крім того свідок ОСОБА_11 сама спростувала цей факт пояснивши , що обидві сторони вкладали гроші в бізнес , але більшу частину грошей в бізнес вносила відповідачка. Тобто з її пояснення встановлено , що позивач також вкладав кошти в придбання магазину .

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали шлюб 24.01.1992 р., який зареєстровано відділом РАГС Балаклійського РУЮ Харківської області, актовий запис №17 (а.с.20).

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 29.10.2010 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було розірвано (а.с.17).

З трудової книжки ОСОБА_5 вбачається, що він має трудовий стаж (а.с.11-16).

Згідно трудової книжки батька позивача - ОСОБА_12 встановлено, що він дійсно працював в ПМК 34 (а.с.126-127).

З довідки ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається, що мати позивача - ОСОБА_6 оформлювала авто в кредит та видала довіреність на авто на ОСОБА_3(а.с.129-130).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 15.04.1999 року та рішення №566 від 10.11.1999 року виконкому Балаклійської міської ради Харківської області за ОСОБА_13 визнано право власності на нежитлове приміщення площею 18,9 м2, розташоване в АДРЕСА_1(а.с.48-49,166-167).

Згідно договору купівлі-продажу від 02.06.2003 року вбачається, що нежитлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1 площею 6,4 м.2 придбано ПП ОСОБА_3 у ВАТ «Балаклійське СМУ» (а.с.33) право власності зареєстровано на неї 29.12.2003 року (а.с.31,32).

Згідно висновку ТОВ «Аргумент - Експерт» від 16.12.2013 року вартість магазину складає 132 282 гривень (а.с.61-62). Сторони з висновком вартості спірного нежитлового приміщення згодні.

Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Для визнання майна, придбаного в період шлюбу, обєктом спільної сумісної власності подружжя немає значення на ім'я кого з подружжя воно оформлене та зареєстроване. Крім того, чоловік та жінка мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, яке їм належить на праві спільної сумісної власності.

Як роз'яснено в п. п. 23, 24, 25, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи між подружжям спір про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясовувати джерело і час його придбання.

Таким чином, судом встановлено, що нежитлове приміщення - крамниця, розташована за адресою АДРЕСА_1 придбано в період зареєстрованого шлюбу та ведення сторонами спільного господарства, спільного бюджету, тобто за кошти спільної праці подружжя і є їх спільною сумісною власністю.

Факт придбання особисто ОСОБА_3 вказаного спірного майна за власні кошти суду не доведено.

За встановлених в судовому засіданні обставин доводи відповідачки, що крамниця належить їй, як приватному підприємцю, а позивач мав свідоцтво приватного підприємця не значний час , не заслуговують на увагу.

В судовому засіданні відповідачка не спростовувала факту спільного мешкання з позивачем , виконання ремонту по дому , залишення їй та сину квартири з майном , виконання робіт по магазину .

Згідно ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Таким чином, кожен із подружжя має право на 1/2 частину у спільному сумісному майні і частки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є рівними. Підстав для відступу від начала рівності часток подружжя , враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя , що заслуговують на увагу судом не встановлено .

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57, 59, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст.22,28,29 Кодексу про шлюб та сім'ю України (1969 року), Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 про визнання майна спільною власністю та розподіл майна - задовольнити.

Визнати нежитлове приміщення -крамницю, від частки будівлі 79/2360, загальною площею 31,9 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_1 спільно нажитим майном подружжя.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на ? частину нежитлового приміщення - крамницю, розташовану за адресою АДРЕСА_1, від частки будівлі 79/2360, загальною площею 31,9 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_5 судові витрати понесені сплатою судового збору в розмірі 661 (шістсот шістдесят одну ) грн. 41 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Л.М. Муленко

Мотивоване рішення складено 14.01.2014 року.

Суддя Л.М. Муленко