Рішення

від 11.01.2014 по справі 110/5471/13-ц

КРАСНОПЕРЕКОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 110/5471/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2014 р.

Красноперекопський міськрайонний суд АР Крим у складі: головуючого, судді Шевченко О.В., при секретарі Бєлковій Н.М.., за участю представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) КРП «Вода Криму» - Говдан К.О., відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красноперекопськ АР Крим цивільну справу| за позовом Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до кримського республіканського підприємства "Вода Криму" про включення до особового рахунку 221,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2013 року Кримське республіканське підприємство «Вода Криму» (далі КРП «Вода Криму») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання і водовідведення, мотивуючи позовні вимоги тим, що квартира, в якій проживає відповідач з лютого 2013 року обладнана лічильником води, тому витрати води в ній проводиться відповідно до норм, затверджених виконкомом Красноперекопської міської ради №421 від 05.04.2012 року - 6,19 куб.м. Відповідач до лютого 2013 року належним чином проводив оплату води, але починаючи з березня 2013 року припинив оплату у зв'язку з чим за період з березня 2013 року по 01.11.2013 року утворилась заборгованість, яка складає 213,80 грн. З урахуванням наведеного та з посиланням на статті 525, 526, 625, 642 ЦК України позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь КРП «Вода Криму» заборгованість по оплаті послуг водопостачання і водовідведення в розмірі 213,80 грн. та судові витрати.

Ухвалою Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.2013 року відмовлено у видачі судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у розмірі 213,80 грн.

08.01.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до КРП «Вода Криму» в якому просить включити до його особового рахунку суму у розмірі 221,02 грн., обґрунтовуючи вимоги тим, що він зареєстрований та інколи проживає у квартирі АДРЕСА_1. У лютому 2013 року його квартиру було обладнано прибором обліку води, за придбання якого він витратив - 95 грн., на його встановлення - 73,08 грн., отримання технічних умов - 52,94 грн., а всього 221,02 грн.. Після встановлення цього лічильника він звернувся до КРП «Вода Криму» із заявою про включення суми у розмірі 221,02 грн. у його особовий рахунок по зазначеній квартирі і повідомив, що припиняє оплати зазначених послуг. Проте КРП «Вода Криму» замість включення цієї суми у його особовий рахунок, нарахувала йому заборгованість, що стало підставою для звернення до суду із цим зустрічним позовом.

В судовому засіданні представник позивача КРП «Криму» - Говдан К.О. просив задовольнити позовні вимоги КРП «Вода Криму» у повному обсязі і відмовити у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 як необґрунтований.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання з'явився, з позовом не згоден, просить відмовити у його задоволенні, просить задовольнити його зустрічний позов. Зазначив, що дійсно у квартирі встановлений лічильник, покази лічильника він не знимає, контролерів із КРП "Вода Криму" до квартири не впускає, оскільки у контролера посвідчення старого зразка, послуги водопостачання та водовідведення він сплачує без вказівки на покази лічильника, пояснити які покази лічильник на теперішній час, не зміг. Водою він не користується, так як перекриває її. Офіційно до КРП "Вода Криму" з приводу його тривалого не проживання він не звертався, оскільки КРП "Вода Криму" знає, що він не проживає у зазначеній квартирі, так як він відома особа у м.Красноперекопськ.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши представника позивача КРП «Вода Криму» Говдан К.О., та відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2, суд дійшов до висновку задоволення позову КРП «Вода Криму», та відмові у задовлені зустрічного позову ОСОБА_2.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 вищевказаної норми цивільного процесуального закону, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 4 ст. 391 ЦК України власність зобов'язує.

Згідно зі ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до числа житлово-комунальних послуг відносяться й послуги комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Пунктом 5 частини 2 ст. 20 зазначеного Закону передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Суд може відмовити в захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень чч. 2 - 5 ст. 13 цього Кодексу ( ч. 3 ст. 16 ЦК України).

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року визначено обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця надання житлово-комунальних послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1. Позивачем надавалися послуги з водопостачання і водовідведення. Однак, з 01.03.2013 року по 01.11.2013 року відповідач проводить оплату поточного споживання вище перелічених послуг водопостачання та водовідведення, у неповному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість за цей період у розмірі 213,80 грн..

Враховуючи, що договір між сторонами про надання послуг з водопостачання та водовідведення між сторонами не укладений, але, виходячи із загальних начал та змісту цивільного законодавства України, звичаїв ділового обороту та частини 2 статті 642 ЦК України, з урахуванням того, що позивач надавав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідач, у свою чергу їх приймав та претензій щодо їхньої якості не заявляв, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин статті 526, 610, 614 ЦК України, які регламентують загальні умови виконання зобов'язання та правові наслідки та відповідальність за порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку про обґрунтованість позову КРП «Вода Криму» та стягнення заборгованості яка виникла станом на 01.11.2013 у розмірі 213,80 грн. з ОСОБА_2 на користь позивача.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. 11, 15 ЦПК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист же цивільних прав - є передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_2 до КРП «Вода Криму» про включення до його особового рахунку 221,02 грн., суд виходить з некоректності позовних вимог ОСОБА_2, оскільки враховуючи ст. 16 ЦК України відсутній такий спосіб відновлення порушення права, як включення до особового рахунку окремої суми.

Крім того судом враховується, що договір між ОСОБА_2 та КРП «Вода Криму» не укладено.

Судом не встановлено, що Законами України «Про питну воду та питне водопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» N630 від 21.07.2005 р., передбачений такий обов'язок виконавця послуг як включення до тарифів водопостачання та водовідведення, вартість лічильника, його обладнання, та його встановлення, або можливість взаємозарахування вартості цих витрат до майбутніх платежів за послуги водопостачання та водовідведення.

Не передбачає такого права і Закон України «Про захист прав споживачів».

Посилання як на підставу задоволення позову витяг із статті у газеті «Перекоп», Інтернет сторінку Красноперекопської міської ради, є невірним тлумаченням норм права та кола належність та допустимих доказів.

Судом при розгляді зустрічного позоу ОСОБА_2, враховується вимог ч. 3 ст. 28 Закону України "Про метрологію тп метрологічну діялність" згідно якої - якщо виконавцем послуг є водопостачальна організація, то її витрати, пов'язані з періодичною повіркою, обслуговуванням та ремонтом квартирних лічильників холодної води повинні відшкодовуватись власником або балансоутримувачем цього будинку через оплату за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Суд розглядає зустрічний позов в межах заявленого позову і на підставі наданих суду доказів.

Відповідно до положень статті 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суду, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частинами 1-4 ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що первісний позов задоволено, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229,40 грн., що був сплачений позивачем при зверненні до суду із вищезазначеним позовом та із заявою про видачу судового наказу.

Враховуючи, що у задоволені зустрічного позову відмовлено, і вимоги було заявлено виходячи з вимог Закону України «Про захист прав споживачів», тому вирішення питання про судовий збір суд відносить за рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 16, 526, 610, 614, 625, 642 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про захист прав споживачів", статтями 3, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов кримського республіканського підприємства «Вода Криму» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженця м.Комсомольськ-на-Амурі Хабаровського краю, зареєстрованого АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1 на користь кримського республіканського підприємства «Вода Криму», розташованого м.Красноперекопськ вул.Привокзальна, 13 (р/р 26007402052 АО Райффайзен Банк Аваль», код банку 380805 ЄДРПОУ 20671506) заборгованість яка виникла станом на 01.11.2013 року в сумі 213,80 грн..

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженця м.Комсомольськ-на-Амурі Хабаровського краю, зареєстрованого АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1 у на користь кримського республіканського підприємства «Вода Криму», розташованого м.Красноперекопськ вул.Привокзальна, 13 (р/р 26007403686 в АО «Райффайзен Банк аваль», код банку 380805, ЄДРПОУ 38498825) на відшкодування судових витрат суму у розмірі 229,40 грн.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до кримського республіканського підприємства "Вода Криму" про включення до особового рахунку 221,02 грн. відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. В. Шевченко