Рішення

від 09.01.2014 по справі 906/1860/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" січня 2014 р. Справа № 906/1860/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.,

при секретарі Гекалюк О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: Асатряна Т.Л., представника за довіреністю від 24.12.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмогідротехнолоджіз" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрак Центр" (с.Болярка Житомирський район Житомирська область)

про стягнення 101340,10грн. (згідно із заявою про зменшення позовних вимог)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пневмогідротехнолоджіз" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрак Центр" про стягнення 102081,28грн., з яких: 84932,00грн. основного боргу, 6289,62грн. пені, 8493,20грн. штрафу та 2366,46грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.12.2013р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмогідротехнолоджіз" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 09.01.2014р. та зобов'язано сторони надати документи, необхідні для розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву від 09.01.2014р. про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, відповідно до якої ТОВ "Пневмогідротехнолоджіз" просить стягнути з відповідача 5548,44грн. пені, нарахованої окремо по кожному акту за шість місяців прострочки виконання зобов'язання. Решту позовних вимог позивач залишив без змін (а.с.58).

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, у тому числі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, подана представником позивача заява, не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах зменшених позовних вимог, викладених в заяві від 09.01.2014р. Відповідно, у справі має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача на користь позивача 84932,00грн. основного боргу, 5548,44грн. пені, 8493,20грн. штрафу та 2366,46грн. 3% річних. Також, зазначив, що орендна плата нараховувалась у відповідності до підписаних сторонами специфікацій №1 від 07.11.2012р. та №2 від 01.12.2012р. до договору №091/11.2012 від 07.11.2012р. Вказав, що вантажний самоскид марки Iveco Trakker 450, держ. номер АА 3341 ЕХ було повернуто відповідачем позивачу 18.11.2012р. (акт прийому-передачі №3 від 18.11.2012р.), а вантажний самоскид марки Scania R500, держ. номер АА 6626 BP - 17.12.2012р. (акт прийому-передачі №4 від 17.12.2012р.).

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, письмового відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №1000212921436 про вручення 24.12.2013р. уповноваженому представнику відповідача рекомендованого листа (а.с.51). Клопотань про відкладення від відповідача не надходило.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання останнім письмового відзиву, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

07.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пневмогідротехнолоджіз" (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автотрак Центр" (орендар/відповідач) укладено договір оренди транспортних засобів №091/11.2012 (далі - договір, а.с.10-13), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування вантажні самоскиді Iveco Trakker 450 та Scania R500 (надалі іменується - "транспортні засоби, що орендується") та зобов'язується сплачувати орендодавцеві оренду плату.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно п.1.2 договору, характеристики майна, що орендується:

вантажний самоскид марки Iveco Trakker 450, держ. номер АА 3341 ЕХ, кузов №WJMJ4CTS40C164443, рік випуску 2006, колір - червоний;

вантажний самоскид марки Scania R500, держ. номер АА 6626 BP, кузов №XLER8X40005167654, рік випуску 2007, колір - червоний.

Пунктами 1.2.2, 1.2.3 договору сторони встановили, що стан транспортних засобів, що орендуються, на момент передання їх в оренду за цим договором: справний технічний стан. Балансова вартість майна, що орендується на дату укладення даного договору складає: вантажного самоскиду марки Iveco Trakker 450 - 495001,00грн., вантажного самоскиду марки Scania R500 - 637500,00грн.

Цей договір набуває чинності з моменту його укладення, а саме з 07.11.2012р., скріплення печатками та підписання уповноваженими представниками сторін, та закінчується в останній день строку дії оренди (п.3.1 договору).

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У пунктах 3.2 та 3.3 договору сторони визначили, що строк дії оренди транспортних засобів за договором встановлюється з 07.11.2012р. по 31.12.2012р. включно. Дата початку строку дії оренди - дата підписання акту приймання - передачі транспортних засобів, які є невід'ємною частиною договору та підтверджує факт передачі у справному технічному стані транспортних засобів орендарю. Обов'язок по складанню акту приймання - передачі транспортних засобів покладається на сторону, яка передає транспортні засоби.

Пунктом 4.1 договору сторони обумовили, що вартість оренди транспортних засобів фіксується в специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.

Сторонами 07.11.2012р. та 01.12.2012р. підписано специфікації (додатки №1 та №2, відповідно) в яких сторони визначили, що вартість оренди транспортних засобів за договором №091/11.2012 від 07.11.2012р. за листопад 2012р. складає 91000,00грн., за грудень 2012р. - 23932,00грн. (а.с.14-15).

Відповідно до п.5.3.3 договору, відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищезазначеного договору, позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування вантажні самоскиді Iveco Trakker 450, держ. номер АА 3341 ЕХ та Scania R500, держ. номер АА 6626 BP, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленим печатками підприємств актами прийому-передачі транспортного засобу №1 від 07.11.2012р. та №2 від 07.11.2012р. до договору від оренди транспортних засобів №091/11.2012 від 07.11.2012р. (а.с.60-61).

Виконання позивачем належним чином своїх зобов'язань за договором оренди транспортних засобів №091/11.2012 від 07.11.2012р. підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000013 від 30.11.2012р. на суму 91000,00грн. та №ОУ-0000014 від 29.12.2012р. на суму 23932,00грн. Вказані акти підписані відповідачем без будь-яких претензій та зауважень. Отже, за користування транспортними засобами у період з листопада 2012 року по грудень 2012 року відповідачу нарахована орендна плата за договором оренди транспортних засобів №091/11.2012 від 07.11.2012р. на загальну суму 114932,00грн. (а.с.16-21).

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п.4.3 договору оренди транспортних засобів №091/11.2012 від 07.11.2012р. сторони погодили, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця наступним чином: орендна плата за автомобілі за кожен місяць оренди (розмір якої обумовлений у специфікації) здійснюється до 5 числа місяця, наступного за місяцем оренди.

З урахуванням погоджених сторонами в п.4.3 договору строків проведення розрахунків за користування транспортними засобами, відповідач мав провести оплату з позивачем наступним чином:

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000013 від 30.11.2012р. - у строк до 05.12.2012р.,

- за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000014 від 29.12.2012р. - у строк до 05.01.2013р.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором оренди транспортних засобів №091/11.2012 від 07.11.2012р. в частині своєчасного проведення розрахунків за користування транспортними засобами належним чином та в повному обсязі не виконав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 29.11.2012р. проведено оплату з орендної плати транспортних засобів на суму 30000,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с.49). Неоплаченою відповідачем залишилась орендна плата на суму 84932,00грн. (114932,00грн. - 30000,00грн.).

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань позивач направив відповідачу претензію №1 від 18.03.2013р. з вимогою погасити заборгованість у сумі 84932,00грн. (а.с.22).

Направлення позивачем вказаної вимоги та отримання її відповідачем 28.03.2013р. підтверджується поштовим повідомленням №1241400006114 (а.с.23).

Проте, вказану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За статтею ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Станом на час прийняття рішення, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за користування транспортними засобами на суму 84932,00грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення основної заборгованості в сумі 84932,00грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди транспортних засобів №091/11.2012 від 07.11.2012р., що є підставою для застосування відповідальності, обумовленої договором.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У даному випадку, пунктом 7.5.1.3 договору сторони передбачили, що за порушення термінів оплати орендної плати або оплати не в повному обсязі, якщо така прострочка складає не більше 7 календарних днів, орендар сплачує орендодавцю пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки. Якщо прострочка оплати орендної плати складає 8 календарних днів і більше, орендар разом з пенею сплачує орендодавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

За порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди транспортних засобів №091/11.2012 від 07.11.2012р., у відповідності до ст.625 ЦК України, ст.ст.611,549 ЦК України та пункту 7.5.1.3 договору, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 5548,44грн. пені (акт за листопад 2012р.: пеня нарахована за період з 06.01.2013 по 05.06.2013р. на суму заборгованості 61000,00грн. та становить 3785,34грн.; акт за грудень 2012р.: пеня нарахована за період з 06.01.2013 по 05.07.2013р. на суму заборгованості 23932,00грн. та становить 1763,10грн., розрахунок а.с.58), 8493,20грн. штрафу (84932х10%) та 2366,46грн. 3% річних (за період з 06.01.2013р. по 10.12.2013р. на суму заборгованості 84932,00грн., розрахунок, а.с.5-6).

Перевіривши вказані розрахунки, господарський суд встановив правомірність здійснених позивачем нарахувань пені та 3% річних за визначені останнім періоди та, відповідно, обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення 5548,44грн. пені та 2366,46грн. 3% річних. Позов в цій частині підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідачем допущено прострочення оплати орендної плати більш ніж на 8 календарних днів, господарський суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 8493,20грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 629, 759, 763 ЦК України, ч.1 ст. 173, ч.1 ст. 193, ст.ст.230, 231, 283 ГК України та керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрак Центр" (12414, Житомирська область, Житомирський район, с.Болярка, вул.Жовтнева, 20, ідентифікаційний код 37055830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пневмогідротехнолоджіз" (02099, м.Київ, вул.Бориспільська, буд.9, корпус 61, ідентифікаційний код 35426496)

- 84932,00грн. боргу,

- 5548,44грн. пені,

- 8493,20грн. штрафу,

- 2366,46грн. 3% річних,

- 2026,80грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.01.14

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - до справи,

2 - позивачу - 02081, м.Київ, вул.Здолбунівська, 9-Б, оф.230 (рек. з пов.)

4 - відповідачу (рек.з пов.)