Рішення

від 13.01.2014 по справі 913/3316/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

13 січня 2014 року Справа № 913/3316/13

Провадження №8пд/913/3316/13

За позовом Прокурора Артемівського району міста Луганська в інтересах держави в особі Ювілейної селищної ради м. Луганська, м. Луганськ,

до Підприємства "Сприяння плюс" громадської організації "Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захист платників податків "Сприяння", м. Луганськ, -

про внесення змін до договору оренди землі.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

в присутності учасників розгляду спору:

від прокурора (заявника) - Чекер Я.В. - прокурор прокуратури Артемівського району міста Луганська, - посвідчення №019323 від 05.08.2013;

від позивача - представник не з'явився;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: прокурором в інтересах держави в особі позивача заявлено вимоги про внесення змін до договору оренди землі, укладеного між позивачем - Ювілейною селищною радою м. Луганська (далі - селищна рада, орендодавець) та Підприємством "Сприяння плюс" громадської організації "Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захист платників податків "Сприяння" (далі - Підприємство "Сприяння плюс", орендар) 25.08.2005, у нотаріальній формі, за реєстром №2896, державна реєстрація від 30.08.2005 №040540200010, - предметом якого є земельна ділянка площею 0,1775 га, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, сел. Ювілейне, пров. Дачний, надана в оренду терміном на 49 років під розміщення "Автохаузкемпінгу" (кафе, мийка, шашлична, готель), а саме:

абзац перший пункту 8 розділу "Орендна плата" договору викласти у новій редакції: "8.Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного) із застосуванням до нього договірного коефіцієнту 3".

Датою внесення змін вважати дату набрання чинності рішення суду.

Позов мотивовано ухиленням відповідача від приведення договору у відповідність до чинного законодавства.

У зв'язку з надходженням позову господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/3316/13.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 23.12.2013 до 13.01.2014 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням сторонами вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 13.01.2014 від прокурора надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він заявлені вимоги підтримав повністю.

Позивач до судового засідання, призначеного на 13.01.2014, не з'явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується наявними у справі доказами (а.с.30;31-32;33-34).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;33-34).

Оператор поштового зв'язку станом на 13.01.2014 не повернув до суду поштові відправлення, які містять ухвали суду від 10.12.2013 - про порушення провадження у справі та від 23.12.2013 - про відкладення її розгляду.

Позивач у позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказав м. Луганськ, вул.Ліньова,85 (а.с.2-4), що також підтверджується: витягом з ЄДР №17712179 від 05.12.2013 (а.с.15-18), - на яку судом були спрямовані вищезгадані ухвали.

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Отже, у суду є підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Прокурор не заперечив проти розгляду справи за відсутності позивача та відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.4 3 ,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності позивача та відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши прокурора, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

25.08.2005 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) у нотаріальній формі, за реєстром №2896, укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Ювілейної селищної ради міста Луганська від 21.07.2005 №29/301 (а.с.8) надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1775 га (п.2), нормативною грошовою оцінкою 65643,05 грн. (п.4), терміном на 49 років (п.7), під розміщення "Автохаузенкемпінгу" (кафе, мийка, шашлична, готель) (п.1), яка знаходяться за адресою: місто Луганськ, селище Ювілейне, провул.Дачний (п.1).

Річна орендна плата на період з 22.07.2005 по 22.07.2008 встановлюється у розмірі земельного податку (річного), який діє на момент укладення договору, збільшеного на коефіцієнт 1,2; з 23.07.2008 по 23.07.2054 - на коефіцієнт 2,5 (п.8), - яка вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі та на момент укладення договору становить 787,68 грн. (п.8.1), за базовий податковий період протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.11); її розмір підлягає щорічному індексуванню на коефіцієнт, який застосовується для грошової оцінки земель (п.10).

Розмір орендної плати переглядається один раз на рік за умов, вказаних у п.12 договору, у т.ч. - у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін та тарифів, у т.ч. внаслідок інфляції.

Зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі її недосягнення спір вирішуються у судовому порядку (п.30).

Державну реєстрацію договору здійснено 30.08.2005 за № 040540200010 (а.с.9-10;11-13).

Факт передачі орендареві земельної ділянки підтверджується двостороннім актом приймання-передачі земельної ділянки від 30.08.2005 (а.с.13).

Цей спір виник з наступних підстав.

01.01.2011 набув чинності Податковий кодекс України у редакції Закону України від 02.12.2010 №2755-УІ, - що господарський суд визнає в якості загальновідомого факту, який в силу приписів частини 1 ст.35 ГПК України не потребує доказування.

З метою вжиття заходів до виконання приписів ПК України та на підставі п.34 ч.1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 №№280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" Ювілейна селищна рада міста Луганська 27.07.2012 за вих. №552 спрямувала на адресу відповідача письмову пропозицію про приведення вищезгаданого договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у т.ч. ПК України (а.с.14;23-27), факт отримання якої відповідач не спростував та не заперечив, - але про результати її розгляду селищну раду не повідомив, додаткову угоду не уклав.

Як сказано у абзаці 11 підпункту в) пункту 2.2.3 Узагальнення Вищого господарського суду України від 01.01.2010 щодо практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами, - установивши, що законодавчо змінено розмір орендної плати за землю, про що орендар був повідомлений, але ухилявся від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренду землі, суди повинні враховувати вказані нормативні акти при вирішенні спорів про внесення змін до договорів у частині зміни орендних ставок.

Сукупність вищенаведених обставин стала підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Відповідач проти позов не заперечив.

Заслухавши прокурора, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно частинам 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини 1 та 2 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання (ст. 629 ЦКУ).

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що спірний договір належить до категорії господарських, оскільки укладений з метою забезпечення здійснення господарської (підприємницької) діяльності відповідача (ч.1 ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГКУ).

В силу частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу (ст.180 ГКУ) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір, укладений між сторонами по цій справі, належить до категорії орендних.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) (ст.1 спеціального Закону України від 06.10.1998 № 161-ХІУ "Про оренду землі") право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону "Про оренду землі").

В силу ст.125 ЗКУ право оренди землі підлягає державній реєстрації.

Укладений сторонами договір відповідає приписам вищецитованого законодавства.

За загальним правилом (ст.651 ЦКУ) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наявних у справі доказів вбачається, що підставою для позову стала істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а також ухилення орендаря (відповідача) від приведення його у відповідність до чинного законодавства.

Такою істотною зміною прокурор та позивач вважають зміну встановленого чинним законодавством України рівня орендної плати за користування землею (ст.288 Податкового кодексу України).

У частинах 1 та 2 ст. 632 Цивільного кодексу України сказано, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, передбачена можливість застосування цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У абзаці 3 п.2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (далі - Постанова №6) наведена правова позиція, згідно якій судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Сторони договору передбачили можливість внесення змін до нього (п.30), - що узгоджується з приписами статті 30 Закону "Про оренду землі", якою встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Правова позиція щодо можливості внесення змін до договору оренди землі у разі наявності спору між його сторонами викладена у абзаці четвертому п.2.19 вищезгаданої постанови пленуму Вищого господарського суду України, у якому зазначено, що статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої ст. 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

У справі у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, доведено, що між сторонами існує спір з приводу договірного коефіцієнту розміру річної орендної плати та необхідності приведення його у відповідність до вимог нині чинного законодавства.

Відповідач, будучи достеменно обізнаним з приводу набрання чинності Податковим кодексом України та отримавши письмову пропозицію орендодавця про внесення змін до вищезгаданого договору оренди землі, у добровільному порядку не вжив заходів до внесення змін до нього.

Зокрема, у частині 2 ст. 21 Закону "Про оренду землі" (у редакції Закону України від 2305 №2756-УІ, чинній на час виникнення спору) зазначено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, останній може бути змінений за згодою сторін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При вирішенні цього спору суд керується приписами частини 2 названої статті Кодексу, відповідно до якої, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у

відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У даному випадку позивачем належним чином доведена наявність сукупності передбачених даною нормою закону 4-х обставин.

Як зазначено у частині 4 ст. 652 Цивільного кодексу, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що заявлена прокурором та позивачем вимога повністю узгоджується з приписами ч.4 ст.652 названого Кодексу.

За змістом статті 654 Цивільного кодексу України зміна умов договору вчиняється в такій самій формі, що й договір.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на день укладення спірного договору) грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 01 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Як уже сказано вище у цьому рішенні, на день виникнення та вирішення даного спору по суті розмір орендної плати встановлено абзацом 3 підпункту 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 (Закон "Про плату за землю" того ж дня втратив чинність), а саме: для земель інших категорій (крім сільськогосподарських) - на рівні 3-кратного розміру земельного податку, а відповідно до підпункту 288.5.2 п.288.5 цієї статті орендна плата не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки - залежно від її призначення.

Оцінивши дії позивача, спрямовані на врегулювання цього спору, суд дійшов висновку, що вони, крім вищевикладених підстав, відповідають приписам чинного законодавства України ще і з огляду на таке.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад (п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку згадувана у рішенні земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді селища Ювілейне міста Луганська, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Ювілейна селищна рада міста Луганська.

Як сказано вище у цьому рішенні, правовідносини щодо оренди землі врегульовані низкою спеціальних нормативних актів, у тому числі - Законом України від 06.10.1998 №161-ХІУ "Про оренду землі", Земельним та Цивільним кодексами України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 34 частини 1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення земельних питань віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суд факт законодавчої зміни розміру орендної плати за землю вважає належним чином доведеним, про що орендар є повідомленим та обізнаним, але ухиляється від вчинення дій, спрямованих на внесення відповідних змін до договору оренду землі.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Згідно частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору у сумі 1147,00 грн. покладає на відповідача шляхом стягнення його на користь Державного бюджету України з урахуванням наступних обставин.

Відповідно до приписів п.11 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-УІ "Про судовий збір" органи прокуратури звільнені від сплати судового збору на користь Державного бюджету України у разі звернення до суду з позовом в інтересах держави.

За приписами п/п 2 п.2 ч.2 ст. 4 цього Закону у разі звернення до господарського суду з позовом немайнового характеру (до їх категорії належить спір по цій справі) на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2013 рік" на 1 січня 2013 року (1147,00 грн.), оскільки прокурор звернувся з цим позовом до суду 10.12.2013 (а.с.2-4).

На підставі викладеного, ст.ст.19,144 Конституції України, ст.ст.11,16,202,626,651-654 Цивільного кодексу України; ст.ст.93, 125 Земельного кодексу України; ст.ст.179-181,188 Господарського кодексу України; ст.ст.1,13,20,30 Закону України від 06.10.98 року № 161-ХІУ "Про оренду землі"; ст. 26 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,22,27,32-34,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -

В И Р І Ш И В :

1.Позов Прокурора Артемівського району міста Луганська в інтересах держави в особі Ювілейної селищної міста Луганська до Підприємства "Сприяння плюс" громадської організації "Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захист платників податків "Сприяння" - про внесення змін до договору оренди землі - задовольнити повністю.

2.Внести зміни до договору оренди землі, укладеного між Ювілейною селищною радою міста Луганська (орендодавець) та Підприємством "Сприяння плюс" громадської організації "Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захист платників податків "Сприяння" (орендар) 25 серпня 2005 року, у нотаріальній формі, за реєстром №2896, державна реєстрація від 30 серпня 2005 року №040540200010, - предметом якого є земельна ділянка площею 0,1775 га, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, селище Ювілейне, провул. Дачний, надана в оренду терміном на 49 років під розміщення "Автохаузкемпінгу" (кафе, мийка, шашлична, готель), а саме:

абзац перший пункту 8 розділу "Орендна плата" договору викласти у новій редакції: "8.Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного) із застосуванням до нього договірного коефіцієнту 3".

2.1.Відповідно до приписів ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 4 Закону України від 01.07.2004 №1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зміни у праві оренди земельної ділянки, про які йдеться у пункті 2 цього рішення, підлягають державній реєстрації.

3.Стягнути з Підприємства "Сприяння плюс" громадської організації "Сприяння розвитку підприємництва, малого та середнього бізнесу, захист платників податків "Сприяння", ідентифікаційний код 32326455, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Ліньова, 85, - на користь Державного бюджету України на рахунок: №31214206783006, банк - ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013; одержувач коштів: УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО 37991503, ККД - 22030001, символ звітності банку - 206, - судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у сумі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.; після набрання рішенням законної сили видати наказ Державній податковій інспекції у Артемівському районі міста Луганська Головного управління Міндоходів України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 13.01.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 15 січня 2014 року.

Суддя А.П.Середа