Рішення

від 10.01.2014 по справі 919/1210/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2014 року справа № 919/1210/13

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до громадської організації «Севастопольська пластунська сотня»

(вул. Танкістів, 5, м. Севастополь, 99009)

про стягнення 51562,20 грн, розірвання договору та звільнення приміщення.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Бекетова Н.С., довіреність від 08.01.2014;

від відповідача - Міронов В.С., довіреність від 16.12.2013.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовною заявою до громадської організації «Севастопольська пластунська сотня» (далі - відповідач) про:

- стягнення 51562,20 грн, з яких: 6593,55 грн - заборгованість з орендної плати (за період з 01.01.2013 по 31.09.2013); 279,43 грн - пеня; 547,22 грн - 30% річних; 44142,00 грн - штраф;

- розірвання договору оренди нерухомого майна від 01.03.2012 №34-12 та зобов'язання звільнити вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 109,90 кв.м. з входом у підвал, що розташовані в підвалі житлової п'ятиповерхової будівлі за адресою: м. Севастополь, проспект Ген. Острякова, 68.

Позовні вимоги, із посиланням на положення Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна від 01.03.2012 №34-12 в частині своєчасного та повного внесення орендної плати.

Ухвалою суду від 18.10.2013 позовна заява Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №919/1210/13.

Ухвалами суду від 18.12.2013 та від 08.01.2014 продовжено строк вирішення спору до 10.01.2014.

У судових засіданнях, які відбулися 18.12.2013 та 08.01.2014, судом оголошувалась перерва відповідно до 08.01.2014 та 10.01.2014.

Ухвалою суду від 10.01.2014 провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 6593,55 грн припинено у порядку пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 279,43 грн, 30% річних у розмірі 547,22 грн та штрафу у розмірі 44142,00 грн, а також розірвання договору оренди нерухомого майна від 01.03.2012 №34-12 та зобов'язання звільнити орендовані приміщення, підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов в цій частині задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У судовому засіданні представник відповідача повністю визнав вимоги позивача про стягнення пені та річних, а проти задоволення вимог позивача немайнового характеру заперечив з підстав їх необґрунтованості. Заявлену до стягнення суму штрафу вважає такою, що підлягає зменшенню, у зв'язку з її неадекватністю суті допущеного правопорушення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

01.03.2012 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та громадською організацією «Севастопольська пластунська сотня» (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №34-12 (далі - Договір) /арк.с. 15-16/.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - вбудовані нежитлові приміщення літ. 11-1 - 11-6, загальною площею 109,90 кв.м., з входом в підвал, що розташовані в підвалі житлової п'ятиповерхової будівлі за адресою: м. Севастополь, проспект Ген. Острякова, 68. Об'єкт оренди буде використовуватися під розміщення громадської організації.

Згідно з пунктом 2.5 Договору вступ Орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що орендна плата складає 1231,08 грн без ПДВ за перший місяць оренди (із застосуванням індексу інфляції станом на лютий 2012 р.) та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно.

Відповідно до пункту 3.3 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 4.4.3 Договору передбачено, що Орендар зобов'язаний своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, передбачені пунктом 4.4.4 договору оренди, пов'язані з використанням об'єкта оренди, в тому числі оплату комунальних і експлуатаційних послуг.

Цей Договір діє з моменту його підписання та до 16.02.2015 (пункт 7.1 Договору).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме передав відповідачеві об'єкт оренди за Актом приймання-передачі орендованого майна від 01.03.2012, підписаним без зауважень обома сторонами та Балансоутримувачем /арк.с. 17/.

Водночас, неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного внесення орендної плати за період дії Договору з 01.01.2013 по 31.09.2013 у розмірі 6593,55 грн, і стало причиною звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

За приписами частин першої та шостої статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 762 ЦК України та умовами Договору (пункт 3.2) на орендаря покладено обов'язок щомісячно не пізніше 20 числа сплачувати орендну плату.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідач визнав виникнення заборгованості з орендної плати за Договором у розмірі 6593,55 грн і повністю її погасив після порушення провадження в цій справі, у зв'язку із чим, як вже зазначалось раніше, суд припинив провадження у справі у відповідній частині позову в порядку пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

Враховуючи допущене відповідачем прострочення виконання обов'язку щодо перерахування до місцевого бюджету орендної плати позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 279,43 грн, 30% річних у розмірі 547,22 грн та штраф у розмірі 44142,00 грн. Розрахунки пені та річних здійснені за відповідні періоди прострочення по 23.09.2013 /арк.с. 13-14/.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом пункту 8.5 Договору, у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця поверх збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.6 Договору передбачено, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 30 календарних днів, Орендодавець вправі вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця поверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та річних суд дійшов висновку про їх відповідність наведеним вище вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 279,43 грн та 30% річних у розмірі 547,22 грн такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача штрафу у розмірі 44142,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8.7 Договору у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більш ніж 60 календарних днів, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитків штраф у сумі, що дорівнює трьохкратному розміру річної орендної плати за договором.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взято розмір орендної плати за перший місяць дії Договору - 1231,08 грн; загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 44142,00 грн, що є суттєво більшим, ніж загальний розмір заборгованості по орендній платі, яка існувала на день звернення позивача з даним позовом до суду (6593,55 грн).

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 №18, зокрема визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На підставі викладеного, виходячи із загальних засад, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості та розумності, а також враховуючи добровільне усунення відповідачем допущеного порушення, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до розміру орендної плати за перший місяць оренди, а саме до 1231,08 грн.

На думку суду, такий розмір відповідальності є адекватним суті вчиненого відповідачем правопорушення та його наслідкам, і відповідає приписам чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 44142,00 підлягають задоволенню частково у розмірі 1231,08 грн.

Враховуючи допущене відповідачем прострочення виконання обов'язку щодо внесення орендної плати, позивачем також заявлено вимоги про розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути орендоване майно.

Частиною третьою статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору. Так, нормами частин першої та другої статті 651 ЦК України наведені наступні підстави та порядок розірвання цивільного договору: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору .

Отже, за приписами норм вказаної статті для розірвання договору за рішенням суду однією із необхідних умов є істотне порушення цього договору, для підтвердження якого необхідно довести, що внаслідок такого порушення другій стороні договору було завдано шкоду та внаслідок цієї шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, до предмету доказування у судовій справі про розірвання договору входить не тільки доведення факту невиконання договору, але й встановлення судом істотності зазначених порушень договору, тобто наявності у зазначених порушень характеру таких, що значною мірою позбавили сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим вищенаведеної норми закону. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Також критерієм істотного порушення закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивач не довів факт того, що відповідачем були порушені істотні умови договору, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач вносив орендну плату, однак в меншому розмірі, ніж передбачено договором, не доведений розмір шкоди, яку зазнав позивач. При цьому, судом встановлено, що станом на час вирішення даного господарського спору відповідач не має заборгованості з орендної плати за Договором, що підтверджено відповідною довідкою позивача /арк.с.72/.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання оспорюваного договору та задоволення похідної від неї вимоги про встановлення обов'язку по звільненню об'єкту оренди та передання його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

За правилами статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, згідно з пунктом 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Крім того, за приписами частини другої статті 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача (пункт 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що причиною звернення з даним позовом до суду стало порушення відповідачем господарського зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати, суд вважає за необхідне покласти на останнього всі витрати позивача по сплаті судового збору (у тому числі за позовні вимоги, в частині яких провадження було припинено).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 4014,50 грн.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до громадської організації «Севастопольська пластунська сотня» про стягнення пені у розмірі 279,43 грн, 30% річних у розмірі 547,22 грн та штрафу у розмірі 44142,00 грн, а також про розірвання договору оренди нерухомого майна від 01.03.2012 №34-12 та зобов'язання звільнити орендовані приміщення, - задовольнити частково.

2. Стягнути з громадської організації «Севастопольська пластунська сотня» (вул. Танкістів, 5, м. Севастополь, 99009; ідентифікаційний код 37750931) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 33213870700001 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509, код платежу 22080400) пеню у розмірі 279,43 грн (двісті сімдесят дев'ять грн 43 коп.), 30% річних у розмірі 547,22 грн (п'ятсот сорок сім грн 22 коп.) та штраф у розмірі 1231,08 грн (одна тисяча двісті тридцять одна грн 08 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з громадської організації «Севастопольська пластунська сотня» (вул. Танкістів, 5, м. Севастополь, 99009; ідентифікаційний код 37750931) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044; 99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5; п/р 37188003000416 в ГУ ДКС України в м. Севастополі, МФО 824509) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4014,50 грн (чотири тисячі чотирнадцять грн 50 коп.) .

Повне рішення складено 15.01.2014.

Суддя О.М.Архипенко