Постанова

від 10.07.2006 по справі 9/163-2649

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/163-2649

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2006 р.Справа № 9/163-2649

 15:30 год.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Кропивної Л.В.             

при секретарі судового засідання  Шмідт Л.А.

Розглянув справу

за позовом  Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України вул. Грушевського, 8, м.Тернопіль           

до  Товариства з обмеженою відповідальністю перукарня "Фея" вул. Руська, 21, м.Тернопіль            

За участю представників сторін:

позивача:  Гловак В.М., довіреність № 06-315/991 від 06.06.2006 р.    

відповідача:  не з'явився.  

Суть справи:  Позивач - Тернопільське обласне  відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль. звернувся 26.06.2006 р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю перукарні „Фея”,                     м. Тернопіль, про стягнення 6 282,92 грн. штрафних санкцій за нестворення  робочих місць для інвалідів та 119,00 грн. пені за порушення терміну сплати штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи  позов,  Позивач посилається на те, що Підприємство не виконало  встановленого відповідно до статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” нормативу робочих місць  для працевлаштування інвалідів, про що позивач дізнався із даних статистичного „Звіту про зайнятість  та працевлаштування інвалідів за 2005 рік”, поданого Підприємством.

Як стверджує позивач, норматив робочих місць на підприємстві складає в кількості 2-х робочих місць для працевлаштування інвалідів, однак жодного інваліда Товариством з обмеженою відповідальністю перукарня “Фея” не було працевлаштовано .

Спираючись на  положення ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та  на Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1767, Позивач  просить стягнути  штрафні санкції у розмірі середньорічної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Ухвалою від 27 червня 2006 р. порушено провадження в адміністративній справі та  призначено попереднє судове засідання на 15:00 год. 10 липня 2006 р.

У попередньому судовому засіданні 10.07.2006р. представник позивача підтримав адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідач свого представника в попереднє судове засідання 10.07.2006 р. не направив, хоча про дату, місце та час слухання справи був повідомлений належним чином, у встановленому законом порядку - ухвалою та повісткою про виклик від 27.06.2006 р., заперечень на позов, а також витребуваних судом документів не подав.

Представник позивача не заперечив проти закінчення попереднього судового засідання та призначення справи до судового розгляду згідно ст. 121 КАС України  на  15:10 год.                       10 липня 2006 р.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини за своїм характером є адміністративно-правовими, а отже справа розглядається згідно положень Кодексу  адміністративного судочинства України, що набрав чинності з 01.09.2005 р., у відповідності до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень якого, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами КАС України. виходячи з такого.

Категорії справ,  підвідомчих   господарським судам України, вміщено у статті 12 Господарського процесуального кодексу України, серед яких:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а  також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;  спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Відповідно до  частини четвертої статті 22 Закону України „Про судоустрій України” справи,  пов'язані  з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування, розглядаються місцевими адміністративними судами.

Фонд соціального захисту інвалідів України є, згідно пунктів 1, 3  Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 р., урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому,  та має  завданням участь у  межах компетенції в реалізації державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів   та за своєчасним  перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ та організацій за недодержання  ними  нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Соціальний захист інвалідів є одним із способів реалізації конституційних прав та свобод громадян.

За своєю правовою природою  правовідносини між Фондом  соціального захисту інвалідів України  та підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання з приводу соціальної  захищеності  інвалідів та створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, належать до сфери публічно-правових відносин, які є формою вираження державно-управлінських відносин, мають державно-владний характер, у яких один із суб'єктів –Фонд соціального захисту інвалідів України наділений державою владними повноваженням щодо інших учасників цих відносин.

Фонд соціального захисту інвалідів України  та його відділення на місцях є  носієм  прав та обов'язків, які реалізуються  у галузі державного управління у соціальній сфері, а тому реалізація  Фондом його  функцій, у тому числі  щодо  звернення за примусовим стягнення штрафних санкцій у судовому порядку ,  є проявом  владних повноважень стосовно  підприємств , установ , організацій, де   кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Як визначається  у п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання, пов'язанні із розмежуванням компетенції господарських і адміністративних судів” № 3418-IV від 07.02.2006 р., справи за участю Фонду соціального захисту інвалідів України, пов'язаних із здійсненням ним владних повноважень, підлягають розглядові місцевими та апеляційними господарськими судами в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Таким чином,  розглядаючи адміністративну справу,  де позивачем є Тернопільське обласне відділення Фонду України соціального захисту  інвалідів, що має адміністративну процесуальну дієздатність, господарський суд  діє на підставі ст. 4, 6, 7, 18 та п.6 розділу УП Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши подані суду докази, суд   встановив:

Згідно  даних Звіту про  зайнятість інвалідів (Форма № 10-ПІ) за 2005 рік, поданого відповідачем 01.02.2006 р., середньооблікова чисельність його штатних працівників облікового складу за рік складає 41 чоловік, тобто відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, норматив робочих місць для працевлаштуванні інвалідів для Товариства з обмеженою відповідальністю  перукарня “Фея” становить –2 робочих місця.    

Даний норматив працевлаштування  відповідачем не дотримано.

          Як стверджує позивач, і вбачається із Звіту , середньорічний розмір заробітної плати на підприємстві складає  3 141,46 грн., а  за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2006 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі  6 282,92 грн.

За несвоєчасну сплату  адміністративно-господарської ї санкції,   позивач нарахував Товариству з обмеженою відповідальністю перукарні “Фея” 119,00 грн. пені на підставі  ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів України”, згідно  з якою  визначається, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені та  обчислюється виходячи  із 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки .

 Відповідно до   ч.  1  ст.  19  Закону  України  "Про  основи  соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) для  підприємств,  установ, організацій,  у тому числі  підприємств,  організацій  громадських  організацій інвалідів,  фізичних осіб,  які використовують найману працю,  встановлено норматив робочих  місць  для  працевлаштування інвалідів   у   розмірі   чотирьох   відсотків   середньооблікової  чисельності штатних працівників облікового складу за рік,  а  якщо  працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

         Згідно частини  5  статті  19  зазначеного  Закону ( 875-12 ) виконанням нормативу робочих місць у кількості,  визначеній згідно  з   частиною   першою  цієї  статті,  вважається  працевлаштування  підприємством,   установою,    організацією,    у    тому    числі підприємством,  організацією  громадських  організацій  інвалідів,  фізичною особою,  яка використовує найману працю,  інвалідів,  для  яких це місце роботи є основним.

              Пунктом 1.8  Інструкції  зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом  Держкомстату  від  28.09.2005  року  N   286 ( 494-2005-р ),  визначено,  що показник середньооблікової кількості  штатних  працівників  використовується  для  визначення  кількості  зайнятих  працівників за сферами економічної діяльності та ведення  спостереження за  змінами  мобільності  робочої  сили.  Суть  його визначення  полягає  у  тому,  що  зайнятий працівник враховується  тільки один раз (за місцем основної роботи), незалежно від терміну

трудового договору та тривалості робочого часу.

             Таким чином,  для  виконання  нормативу  враховуються  тільки  працевлаштовані інваліди,  для яких це місце  роботи  є  основним, тобто із веденням трудової книжки.

             Згідно частини   1  статті  20  Закону  України  "Про  основи соціальної  захищеності  інвалідів   в   Україні"   (   875-12   ) підприємства,  установи,  організації,  у тому числі підприємства,  організації громадських організацій інвалідів,  фізичні особи, які використовують  найману  працю,  де  середньооблікова  чисельність працюючих   інвалідів   менша,   ніж    установлено    нормативом,  передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним  відділенням     Фонду      соціального      захисту      інвалідів адміністративно-господарські  санкції,  сума  яких  визначається в  розмірі   середньорічної   заробітної   плати   на    відповідному  підприємстві,  установі,  організації,  у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка  використовує найману працю,  за кожне робоче місце, призначене для  працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.  

Для підприємств,  установ,   організацій,  у  тому  числі  підприємств,  організацій громадських організацій інвалідів,  фізичних осіб,  на яких працює  від 8 до 15 осіб,  розмір адміністративно-господарських санкцій за  робоче  місце,  призначене  для  працевлаштування  інваліда  і  не  зайняте  інвалідом,  визначається  в  розмірі  половини  середньої  річної заробітної плати на відповідному підприємстві,  в установі,  організації,  у  тому числі підприємстві,  організації громадських  організацій інвалідів,  у фізичної особи, яка використовує найману  працю.  Положення  цієї  частини  не  поширюються на підприємства,

установи і організації,  що повністю утримуються за рахунок коштів  державного або місцевих бюджетів.

    Отже, наведені  вище  норми  Закону  України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ”( 875-12 ) дають підстави  говорити про наступні обов'язки підприємств:

    - дотримання  ними  нормативів  по  створенню  визначеної цим  законом кількості робочих місць для інвалідів;

    - сплати  ними  адміністративно-господарських  санкцій в разі  недотримання зазначених нормативів.

    Частиною 4   статті   20   зазначеного   Закону  (  875-12  ) визначено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються  підприємствами,    установами,   організаціями,   у   тому   числі  підприємствами,  організаціями громадських організацій  інвалідів, фізичними  особами,  зазначеними  в  частині  першій  цієї статті,  самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося   порушення  нормативу,  встановленого  частиною  першою  статті 19 цього Закону.  При цьому до правовідносин  із  стягнення  адміністративно-господарських  санкцій,  передбачених цим Законом, не застосовуються строки,  визначені  статтею  250  Господарського  кодексу України .

Положенням про  робоче   місце   інваліда   і   про   порядок працевлаштування інвалідів, затведженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314                 ( 314-95-п ), визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1).

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Згідно п. 5 Положення ( 314-95-п ), підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про  створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як випливає з направленого 01.02.2006 р. відповідачем Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, ТзОВ перукарня “Фея” –не забезпечило нормативу робочих місць у кількості 2-х місць, тому зобов'язана самостійно розрахувати та сплатити до 15.04.2006 р. адміністративно-господарські санкції у розмірі  6 282,92 грн.

Відповідач не спростував доводів позову про невиконання  Товариством обов'язку  щодо сплати  штрафних санкцій.  Протягом періоду, за який стягуються штрафні санкції, відповідач не інформував Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів з метою направлення інвалідів останнім на підприємство. Доказів звернення у інші органи, передбачені Законом, не представив.

Суд дійшов до висновку, що  Відповідач не вжив усіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів, у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції до 15.04.2006 р. не сплатив, а тому  на нього  покладається відповідальність, передбачена  статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

З огляду на наведене, суд вважає правомірним адміністративний позов  щодо стягнення з Відповідача 6 282,92 грн.  за не створення  робочих місць для інвалідів в користь  Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”,  порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи із 120%  річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.

Оскільки з 15.04.2006 р. адміністративно-господарські санкції відповідач не сплатив, позивач  нарахував за період з 15.04.2006 р. по 21.06.2006 р. пеню у розмірі 119,00 грн.

Судові витрати  в силу положень ч. 4 ст.  94 КАСУ стягненню з відповідача не підлягають, адже  позивач  користується пільгами при сплаті  судового збору.

Керуючись ст. 22 Закону України „Про судоустрій України”,  ст. 4, 6, 7, 18, ч.4   ст. 94, 162, 163 та п.6 розділу УП Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд

                                            ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовільнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю перукарні „Фея”  (вул. Руська, 21, м. Тернопіль, ідент. код 14046744) – 6 282,92 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів та 119,00 грн. пені на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України (м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8, ід. код 14032334, одержувач: Держбюджет м. Тернопіль, 50070000 УДК України в Тернопільській області. МФО 838012, рахунок                                     № 31214230600002).

На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                Л.В. Кропивна