Постанова

від 10.01.2014 по справі 811/3914/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

10 січня 2014 року Справа № 811/3914/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача за формою "Р" №0002411701 від 21.11.2013 р., згідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 60 000,00 грн., в тому числі за основним платежем - 40 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 000,00 грн..

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту №226/11-23-17-01/НОМЕР_1 від 28.10.2013 року документальної невиїзної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01.06.2013 по 30.06.2013 року. Перевіркою встановлено, що позивач придбав ТЗ як фізична особа-підприємець та отримав технічний паспорт на громадянина. Враховуючи те, що фізична особа-підприємець не може бути власником рухомого майна (п.1, п.2 ст.325 Цивільного кодексу України), то в нього не виникає право на податковий кредит за операцією з придбання зазначеного майна.

Позивач вважає висновки податкового органу такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, суперечать положенням Податкового кодексу України, Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 р., нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

В судовому засіданні 10.01.2014 р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив суд їх задовольнити. Додатково, представником заявлено клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження /а.с.104/.

Відповідачем подано заперечення проти позову та зазначено, що оскільки фізична особа-підприємець не може бути власником рухомого майна (п.1 п.2 статті 325 Цивільного кодексу України), то в позивача не виникло право на податковий кредит за операцією з придбання зазначеного майна. Отже, позивач в порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України завищив податковий кредит за червень 2013 року на суму ПДВ - 40 000,00 грн. /а.с.75/.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подані заперечення, просив суд їх врахувати та відмовити в задоволені позову. Відносно заявленого представником позивача клопотання та подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував /а.с.104/.

Відтак, згідно ч.6 ст.128 КАС, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржено.

Позивач, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконкомом Кіровоградської міської ради 16.10.2001 року, є платником податку на додану вартість /а.с.12-16/.

Встановлено, що посадовою особою відповідача, згідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, наказу Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 17.10.2013 р. №994 та відповідно до доповідної записки від 17.10.2013 року №848/17-01, проведена невиїзна документальна позапланова перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.06.2013 по 30.06.2013 року, за результатами якої складено акт №226/11-23-17-01/НОМЕР_1 від 28.10.2013 року /а.с.19-26/.

Перевіркою встановлені порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 40 000 грн., в тому числі за червень 2013 року на суму 40 000 грн..

У зв'язку з цим, 21.11.2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення за №0002411701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 60 000,00 грн., з них 40 000,0 грн. основного платежу, 20 000,0 грн. штрафної (фінансової) санкції (штрафу) /а.с.30-31/.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Як зазначено акті №226/11-23-17-01/НОМЕР_1 від 28.10.2013р., при перевірці декларування дозволеного податкового кредиту за період з 01.06.2013 по 30.06.2013 р. встановлено, що позивач до складу податкового кредиту включив сплачене ПДВ за придбання у ТОВ "Альфа Моторз" (код ЄДРПОУ 32677651) легковий автомобіль марки Honda CR-V RM489DKKR відповідно податкових накладних від 10.06.2013 р. №192 на суму ПДВ 16 666,67 грн., від 13.06.2013 р. №261 на сумі ПДВ 15 000,00 грн., від 05.06.2013 р. №87 на суму ПДВ 8 333,33 грн.. Встановлено, що позивач придбав легковий автомобіль як ФОП та отримав технічний паспорт на громадянина. Враховуючи те, що фізична особа-підприємець не може бути власником рухомого майна (п.1 п.2 статті 325 Цивільного кодексу України), то в нього не виникає право на податковий кредит за операцією з придбання даного майна.

Враховуючи сказане, на думку відповідача позивач в порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України завищив податковий кредит за червень 2013 р. на суму ПДВ 40 000 грн..

Проте суд не погоджується з позицією податкового органу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення визначених операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, який в свою чергу вказує, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, відповідно до норм Податкового кодексу України до податкового кредиту фізичних осіб-суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, можливе включення сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням транспортного засобу за умови використання такого рухомого майна в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та за наявності документального оформлення відповідних витрат з відображення їх у бухгалтерському й податковому обліку.

Встановлено, що 04.06.2013 року між позивачем (як покупець) та ТОВ «Альфа Моторз» (як продавець) укладено договір №044/13 купівлі-продажу легкового автомобіля марки Honda CR-V RM489DKKR /а.с.32-35/.

Як встановлено в ході перевірки та підтверджено наявними в справі доказами, позивачем до складу податкового кредиту включено сплачене ПДВ за придбання у ТОВ «Альфа Моторз» (код ЄДРПОУ 32677651) легковий автомобіль марки Honda CR-V RM489DKKR відповідно податкових накладних:

- від 10.06.2013 р. №192 на суму ПДВ 16 666,67 грн. /а.с.38/,

- від 13.06.2013 р. №261 на сумі ПДВ 15 000,00 грн. /а.с.39/,

- від 05.06.2013 р. №87 на суму ПДВ 8 333,33 грн. /а.с.36/.

Жодних зауважень в ході перевірки до зазначених документів не було.

Виконання договору підтверджено копіями: платіжних доручень /а.с.40-43/, свідоцтва про реєстрацію ТЗ /а.с.44/.

В матеріалах справи наявні докази використання позивачем транспортного засобу у власній господарській діяльності /а.с.53-63, 79-103/.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що ТЗ придбаний позивачем (що не спростовано ні перевіркою, ні в ході розгляду справи) використовуються останнім у господарській діяльності.

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року (далі - Порядок).

Згідно до п.6 цього Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції; транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Таким чином, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець, оскільки чинним законодавством чітко передбачено, що за фізичною особою-підприємцем транспортні засоби реєструються як за фізичною особою.

Ст.51 Цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

З огляду на сказане, неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами-підприємцями не позбавляє права таких осіб на податковий кредит по операціях з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені ст.198 Податкового кодексу України. Відтак, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку, сплачені контрагентам при придбанні ТЗ в сумі 40 000,00 грн..

Отже, реєстрація ТЗ на фізичну особу не є тією обставиною, яка може свідчити про його придбання без мети подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку на додану вартість.

Відповідно до частини першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності сформованого податкового повідомлення-рішення від 21.11.2013 р. №0002411701, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно п.п.3 п.9 роз. VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 21 листопада 2013 року №0002411701.

3.Стягнути з державного бюджету на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 172 грн. 05 коп., шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько