Рішення

від 14.01.2014 по справі 904/9201/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.01.14р. Справа № 904/9201/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Текстиль-Сервіс", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ХЛІБ", смт. Ювілейне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

про стягнення 16 744,72 грн. заборгованості

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

Від позивача: Балюра М.Г., директор, наказ № 3-к від 01.02.2005 р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Текстиль-Сервіс" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "ХЛІБ" суму основного боргу у розмірі 16 592,00 грн., 3% річних - 26,63 грн., пеню - 124,09 грн. за поставлений товар.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати поставленого товару належним чином та в установлений строк.

Позивач позовні вимоги, викладені у позовній заяві, підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судового засідання Відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника відповідача в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 22, 32).

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

Ухвалою суду від 16.12.2013р. розгляд справи відкладався до 14.01.2014р.

У судовому засіданні 14.01.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою «Текстиль-Сервіс» (далі - Позивач) та Публічним акціонерним товариством «ХЛІБ» (далі -Відповідач) відповідно до ст.ст. 181, 184 ГК України у спрощеній формі був укладений договір на поставку товару.

Згідно накладної від 10.02.2011. № 11 (а.с. 14) Позивачем Відповідачеві поставлено товар (платка) на загальну суму 45 496,20 грн.

Отримання Відповідачем товару по вказаній накладній підтверджується підписом повноважного представника відповідача без зауважень, повноваження якого підтверджуються довіреністю № 3407 від 07.02.2011р. (а.с. 15).

Відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар у сумі 28 904,20 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.22).

Враховуючи неповну оплату Відповідачем отриманого товару, Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить сягнути з Відповідача 16 592,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення спору на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Сума заборгованості підтверджується Актами звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2011р. та станом на 01.10.2012р., підписаним повноважними представниками сторін та скріпленого печатками підприємств сторін (а.с.16,17).

Позивачем на адресу Відповідача направлена претензія № 18 від 19.09.2013р., у якій Позивач вимагає в семиденний строк з дня отримання претензії погасити борг Відповідача перед Позивачем (а.с.18).

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив.

Відповідач на час розгляду справи позовні вимоги не спростував, суму боргу за поставлений товар не сплатив.

Враховуючи викладене, вимоги Позивача про стягнення основного боргу у сумі 16 592,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 124,09 грн. та 3 % річних у сумі 28,63 грн. за період з 01.10.2013р. по 21.10.2013р.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняться у письмовій формі.

Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства (п. 2.1. роз'яснень ВАСУ № 02-5/293 від 29.04.94р.).

Оскільки Позивачем та Відповідачем укладено договір у спрощеній формі, то сторонами не передбачено відповідальності Відповідача за несвоєчасну оплату отриманого товару у вигляді пені, тому вимоги Позивача про стягнення пені в сумі 124,09 грн. не ґрунтуються на чинному законодавстві та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного у стягненні 124,09 грн. пені слід відмовити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних за період з 01.10.2013р. по 21.10.2013р. включно становлять 28,63 грн. та підлягають стягненню.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з Відповідача на користь Позивача основного боргу у розмірі 16 592,00 грн. та 3% річних - 28,63 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ХЛІБ» (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Теплична, 27/С, код ЄДРПОУ 00381545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Текстиль-Сервіс» (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 1, поверх 6, код ЄДРПОУ 20197275) суму основного боргу - 16 592,00 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дві грн. 00 коп.), 3% річних - 28,63 грн. (двадцять вісім грн. 63 коп.); витрат по сплаті судового збору - 1 707,75 грн. (одна тисяча сімсот сім грн. 75 коп.), про що видати наказ.

В частині стягнення пені у сумі 124,09 грн. - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 15.01.2014р.