Рішення

від 14.01.2014 по справі 905/8185/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.01.2014 Справа № 905/8185/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпекс ЛТД", м. Донецьк

про стягнення неустойки в сумі 45765,26грн.

від Прокурора - Осипенко Ю.С. - за посвідченням;

за участю представників сторін:

від позивача - Хорошко К.М. - за довіреністю;

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Прокурором м. Донецька в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпекс ЛТД", м. Донецьк про стягнення неустойки в сумі 45765,26грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та відповідачем був укладений договір оренди №2064/2005 від 09.09.2005р. Заявою від 21.08.2012р. №11-06-05-08153 позивач повідомив відповідача про те, що термін дії договору оренди закінчився та на новий строк продовжений не буде. Вказаним листом позивач також зобов'язав відповідача повернути майно із оренди. Акт приймання-передачі орендованого майна був підписаний сторонами лише 30.04.2013р., у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із позов про стягнення неустойки за період з листопада 2012р. по квітень 2013р. в сумі 45765,26грн. на підставі частини 2 ст.785 ЦК України за користування річчю за час прострочення.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, процесуальні документи були надіслані на адресу відповідача, яка зазначена у позовні заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.07.2013р. Конверт, у якому було надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «підприємство не зареєстровано».

За приписами абз. 3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням прокурора та представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та усним клопотанням представника позивача та прокурора, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, господарський суд встановив:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альпекс ЛТД» (Орендар) 09 вересня 2005 року був укладений договір оренди №2064/2005, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нерухому майно (Майно) - нежитлові вбудовані приміщення - частину першого поверху учбового корпусу загальною площею 157,6кв.м., розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Собінова, 151, що знаходяться на балансі Вищого професійного училища №107 (Балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Згідно п.2.1. договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту прийому-передачі майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2 договору оренди)

За умовами п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2005р.) - 1003,16грн. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2005р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень-серпень 2005р. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.2 договору оренди).

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% відповідно щомісяця не пізніше 25 числа місяця. (п.3.3. договору).

За приписами п. 5.7. договору Орендар зобов'язався у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Цей договір укладено строком на 360 днів, що діє з 09.09.2005р. до 04.09.2006р. (п.10.1. договору). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.10.6. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до п.2.1 договору приміщення було передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Альпекс ЛТД», про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (додаток №1 до договору оренди).

У зв'язку із відсутністю заяв однієї із сторін про закінчення терміну дії договору, з урахуванням вимог передбачених ст.764 ЦК України та частиною 2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та згідно умов п. 10.6. договору строк дії оренди неодноразово продовжувався.

Заявою від 21.08.2012р. №11-06-05-08153 позивач повідомив відповідача про те, що термін дії договору оренди №2064/2005р. від 09.09.2005р. закінчився та на новий строк продовжений не буде. Вказаним листом позивач також вимагав повернути майно із оренди в порядку передбаченому п. 2.4. договору оренди.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.03.2013р. по справі №2а/0570/17732/2012 задоволено позовні вимоги Регіонального відділення фонду державного майна України по Донецькій області про примусове повернення майна та стягнення заборгованості за договором оренди №2064/2005 від 09.09.2005р.

Згідно акту приймання-передачі від 30.04.2013р. відповідач повернув Балансоутримавучу об'єкт оренди, а саме частину першого поверху учбового корпусу загальною площею 157,6кв.м., розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Собінова, 151.

Листом №11-06-05-09056 від 25.07.2013р. позивач повідомив відповідача, що до моменту передачі орендованого майна за актом приймання-передачі від 30.04.2013р. орендарю нараховується неустойка в порядку ст.785 ЦК України за період з листопада 2012р. по квітень 2013р. в сумі 45765,26грн.

У зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна після розірвання договору оренди позивачем була нарахована неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення а саме за період з листопада 2012р. по квітень 2013р. у розмірі 45765,26грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України від 08.04.99 №3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Вказані обставини підтверджують правомочність звернення прокурора м.Донецька в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.3. договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця, наступного за звітним періодом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно приписів ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно вимог статті 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди; строк, на який укладається договір оренди; орендна плата.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Водночас, на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Вимогами ст.782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Так, заявою від 21.08.2012р. № 11-06-05-08153 позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди №2064/2005 від 09.09.2005р. та одночасно вимагав повернути державне майно із оренди балансоутримувачу по акту приймання-передачі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12.03.2013р. по справі №2а/0570/17732/2012 задоволено позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про примусове повернення майна та стягнення заборгованості за договором оренди №2064/2005 від 09.09.2005р.

Згідно вимог передбачених ст.35 ГПК України факти, встановлені під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

За таких обставин, враховуючи що договір оренди припинив свою дію суд дійшов ґрунтовного висновку, що відповідач безпідставно продовжував користуватися орендованим приміщенням до квітня 2013р.

Відповідно до вимог передбачених ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За змістом вказаної статті неустойка підлягає сплаті за період користування вчасно не повернутим майном.

З самих матеріалів справи та наданих доказів вбачається, що відповідач в порушення умов Договору оренди №2064/2005 від 09.09.2005р. та приписів законодавчих актів України орендоване приміщення звільнив та повернув Балансоутримувачу із простроченням, а саме 30.04.2013р.

З огляду на вищезазначене відповідач повинен сплатити позивачу неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю.

Приписами п.5.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» визначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. по справі № 5009/3253/12.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст.121, 129 Конституції України, п.5.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», ст.ст. 2, 3, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11-16, 598, 626, 629, 631, 632, 638, 759, 761, 762, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 174, 180, 284, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 29, 32-36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Прокурора м. Донецька в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпекс ЛТД", м. Донецьк про стягнення неустойки в сумі 45765,26грн, задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпекс ЛТД" (83014, м. Донецьк, пр-т Дзержинського, 43-а, код ЄДРПОУ 20360918) на користь Державного бюджету (р/р №31117093700002, МФО 834016, код бюджетної класифікації - 22080200, отримувач - м.Донецьк ГУДКСУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 37967785) Стягувач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (83001, м.Донецьк, вул. Артема, 97, ідентифікаційний код 13511245) неустойку в сумі 45765,26грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпекс ЛТД" (83014, м. Донецьк, пр-т Дзержинського, 43-а, код ЄДРПОУ 20360918) на користь державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.01.2014р.

Суддя С.В. Тоцький