Рішення

від 14.01.2014 по справі 919/1327/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року справа № 919/1327/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Грицай О.С. при секретарі Григор'євій К.Д. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Севторг-Альфа"

(99040, м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 69-А)

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення заборгованості в розмірі 9 400,00 грн.,

за участю представників:

позивача - Жиліна І. Б. - довіреність № б/н від 12.11.2013;

відповідача - не прибув.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Севторг-Альфа" (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 9 400,00 грн за орендну плату відповідно до договору суборенди №253/САС від 01.11.2012.

Справа розглядалась у судових засіданнях 26.11.2013, 10.12.2013, 19.12.2013 та 14.01.2014 року.

Ухвалою суду від 19.12.2013 за клопотанням представника позивача відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Присутній у судовому засіданні 14.01.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судові засідання та зокрема у судове засідання 14.01.2014 відповідач явку свого повноважного представника не забезпечила, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно і належним чином (а. с. 46).

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абзацу першого пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явились у засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 з відміткою про вручення їй ухвали особисто та міститься її підпис на повідомленні, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Крім викладеного, судом встановлено, що 01.11.2012 року між сторонами укладений договір суборенди № 253/САС (далі -договір) (а.с 10-11).

Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування частину нежитлових приміщень загальною площею 19,0 кв. м, розташованих в АДРЕСА_2 (далі приміщення), яке знаходиться в орендодавця на підставі договору суборенди №56/СС-186/САС укладеного 17 жовтня 2012 року з орендодавцем приміщення ТОВ "Севторг-Альфа", який узгоджує цей договір.

Відповідно до пункту 2.1 договору строк оренди складає 1 (один) рік і вираховується з дати підписання акту прийому-передачі приміщення.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що орендодавець зобов'язується передати приміщення в орендне користування за актом прийому-передачі в строк до 01 листопада 2012 р.

Відповідно до пункту 3.1 договору, орендар за користування приміщенням щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 2 500, 00 грн. у тому числі з ПДВ.

Орендна плата сплачується орендарем орендодавцю до 20 числа поточного місяця.

Пунктом 4.1.1 договору передбачено, що орендодавець зобов'язується до 01 листопада 2012 року передати орендарю за актом прийому -передачі приміщення вказане в п. 1.1 цього договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору по закінченню строку цього договору, а також у випадку дострокового припинення цього договору прийняти від орендаря приміщення за актом прийому-передачі.

Відповідно до пункту 4.3.2 договору орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату.

Пунктом 4.3.11 договору передбачено, що по закінченню строку оренди, а також у випадку дострокового припинення цього договору у триденний строк звільнити приміщення та передати його орендодавцю за актом прийому-передачі.

Розділом 5 договору передбачено дострокове розірвання договору, а саме у пункті 5.1 вказано, що цей договір може бути розірваний достроково:

Згідно з пункту 5.1.1 договору у випадках передбачених діючим законодавством, відповідно до пункту 5.1.2 у випадках передбачених п. 4.2.3 цього договору.

Відповідно до пункту 5.2 договору, кожна із сторін має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку, попередивши про це другу сторону за тридцять днів.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що орендар зобов'язаний повернути приміщення орендодавцю за актом прийому-передачі протягом 3 (трьох) календарних днів з дати припинення договору у стані не гіршому ніж на момент отримання в оренду з врахуванням зносу. Амортизаційні нарахування використовуються у відповідності з діючим законодавством.

Надання майна в оренду за договором позивачем підтверджується, зокрема, актом прийому-передачі до договору суборенди 01.11.2012, підписаним обома сторонами без зауважень (а. с. 12).

Натомість, відповідач умови договору порушив, орендну плату вносив несвоєчасно і не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 31.03.2013 у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 9 400,00 грн., що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Крім того позивачем у відповідності до договору суборенди було направлено повідомлення за вих. № 62 від 11.03.2013 про дострокове одностороннє розірвання договору суборенди у зв'язку з несвоєчасною сплатою орендної плати (а. с. 13).

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, 01.11.2012 між сторонами був укладений договір суборенди приміщення, який за своєю правовою природою є договором піднайму (суборенди).

Саме цей договір є підставою для виникнення у відповідача перед позивачем зобов'язань щодо внесення орендної плати.

Відповідно до частити третьої статті 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму (оренди).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами договору, внесення орендної плати здійснюється орендодавцю щомісячно в строк до 20 числа поточного місяця (пункт 3.1 договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом та не заперечується представником позивача, 11.03.2013 за вих. № 62 товариством з обмеженою відповідальністю "Севторг-Альфа" було направлено повідомлення про розірвання договору суборенди №253/САС від 01.11.2012 з якого вбачається, що у зв'язку з порушенням відповідачем вимог оплати орендної плати за оренду нежитлового приміщення на АДРЕСА_3 позивач повідомив фізичну особу підприємця ОСОБА_1 про одностороннє розірвання укладеного між ними договору суборенди та для зменшення заборгованості відповідача за оренду приміщення пропонував розірвати договір з 15.03.2013 р. (а. с. 13).

Доводи позивача стосовно того, що відповідач звільнив приміщення 31.03.2013, суд не може прийняти до уваги з огляду на наступне. Відповідно до п. 4.1 цього договору сторони узгодили, що орендодавець зобов'язується по закінченню строку цього договору, а також у випадку дострокового припинення цього договору прийняти від орендаря приміщення за актом прийому-передачі, жодного акту, або іншого документу на підтвердження передачі об'єкту суборенди позивачем не надано, а тому підстав вважати, що відповідач користувався приміщенням немає.

З огляду на вищевикладене, та як вбачається з повідомлення позивача від 11.03.2013 за вих. № 62, суд вважає за доцільне вважати, що відповідач звільнив приміщення з дати, яку запропонував сам позивач, а саме з 15 березня 2013 року. А тому доводи товариства з обмеженою відповідальністю "Севторг-Альфа", що відповідач користувався приміщенням на умовах укладеного з позивачем договору в період з 01 листопада 2012 року по 31 березня 2013 року, та складає 5 місяців є неточними.

Оскільки судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов договору стосовно своєчасного внесення орендної плати, але зважаючи на те, що у суду відсутні докази того, що відповідач користувався приміщенням на умовах укладеного з позивачем договору в період з 01 листопада 2012 року по 31 березня 2013 року, суд вимогу позивача щодо стягнення заборгованості за 5 місяців у розмірі 9 400,00 грн. задовольняє частково, а саме за період з 01.11.2012 по 15.03.2013 (дата, яку запропонував сам позивач у повідомленні, яке направлене відповідачу від 11.03.2013 за вих. № 62 про звільнення приміщення). Так як відповідно до пункту 3.1 договору орендар за користування приміщенням щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 2 500, 00 грн. у тому числі з ПДВ, а враховуючи, що суд застосовує період стягнення заборгованості за користування приміщенням з відповідача з 01.11.2012 по 15.03.2013, то заборгованість фізичної особи підприємця ОСОБА_1 складатиме 4,5 місяця, а саме 2 500,00 грн. - 1 місяць, то 15 днів складатиме - 1 250,00 грн., а отже 4,5 місяця становитиме в грошовому еквіваленті 8 150,00 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 8 150,00 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 44, 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір в розмірі 1 491,71 грн. покладається на відповідача, а надлишково сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 0,50 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44 , 49 , 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Севторг-Альфа" (99040, м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 69-А, ЄДРПОУ 37251447, р/р 2600330707501 в ПАО «Банк Кредит Днепр», МФО 384986) заборгованість за договором суборенди у розмірі 8 150,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 491,71 грн.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Севторг-Альфа" (99040, м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, 69-А, ЄДРПОУ 37251447, р/р 2600330707501 в ПАО «Банк Кредит Днепр», МФО 384986) з Державного бюджету України (код за ЄДРПОУ - 38022717; рахунок № 31215206783001 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО - 824509; код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір») надлишково сплачену суму судового збору в розмірі 0,50 грн грн, сплаченого на підставі платіжного доручення № 82 від 13.11.2013..

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 січня 2014 року

Суддя О.С. Грицай