Ухвала

від 27.11.2013 по справі 13/366-ап-08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К-42990/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника позивача - Зозулі С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні

на постанову Господарського суду Херсонської області від 10 липня 2008 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року

у справі № 13/366-АП-08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів»

до Державної податкової інспекції у місті Херсоні

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Херсонський комбінат хлібопродуктів» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Херсоні (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002672301/0 від 03 червня 2008 року.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 10 липня 2008 року позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні, винесене відносно ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів», № 0002672301/0 від 03 червня 2008 року. Стягнуто з державного бюджету на користь ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» 3,40 грн. компенсації по сплаті державного мита.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року постанову Господарського суду Херсонської області від 10 липня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Херсоні, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Херсонської області від 10 липня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ПАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів», посилаючись на те, що постанова Господарського суду Херсонської області від 10 липня 2008 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Херсоні провела позапланову невиїзну перевірку ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2006 року, січень, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року, за результатами якої був складений акт № 1706/23-2/00952367 від 30 травня 2008 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 608253,00 грн., у тому числі: за жовтень 2006 року - 38835,49 грн., за січень 2007 року - 353909,20 грн.,за травень 2007 року - 61679,27 грн., за вересень 2007 року - 28867,83 грн., за жовтень 2007 року - 19352,92 грн., за листопад 2007 року - 51,33 грн., за грудень 2007 року - 105557,84 грн.

Зокрема, в акті перевірки було встановлено, що позивач не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету, у зв'язку з тим, що відсутнє джерело відшкодування, оскільки при проведенні зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника було встановлено, що по ланцюгу постачання від продавця до виробника не встановлено факту сплати податку на додану вартість усіма субєктами господарювання до державного бюджету.

03 червня 2008 року ДПІ у м. Херсоні на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002672301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на загальну суму 608253,88 грн., у тому числі: за жовтень 2006 року - 38835,49 грн., за січень 2007 року - 353909,20 грн.,за травень 2007 року - 61679,27 грн., за вересень 2007 року - 28867,83 грн., за жовтень 2007 року - 19352,92 грн., за листопад 2007 року - 51,33 грн., за грудень 2007 року - 105557,84 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 608253,88 грн. є безпідставним, оскільки ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду вказану суму податку на додану вартість, які були сплачені підприємством в складі вартості товару-но-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «Агротранс», ТОВ «Дабл ю Джей Херсон», АПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ТОВ «Дабл ю Джей-Агро», ПП ОСОБА_5, ПП «Агропартнер», ТОВ «Універсал Трейдінг», з урахуванням того, що несплата податку продавцем в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування, а також зважаючи на те, що законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агротранс», ТОВ «Дабл ю Джей Херсон», АПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ТОВ «Дабл ю Джей-Агро», ПП ОСОБА_5, ПП «Агропартнер», ТОВ «Універсал Трейдінг», а також факт сплати позивачем до бюджету податку на додану вартість у сумі 608253,00 грн. при придбанні товарно-матеріальних цінностей у вказаних контрагентів податковим органом не заперечувався та підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.1 арк. справи 33-150, т.2 арк. справи 1-72, т.4 арк. справи 24-172).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування на загальну суму 608253,88 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно відхилили посилання податкового органу на те, що позивач не мав права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в залежності від якого і визначається сума бюджетного відшкодування, з урахуванням того, що податковим органом не підтверджено факт сплати податку на додану варітсть до бюджету усіма субєктами господарювання по ланцюгу постачання від продавця до виробника товарно-матеріальних цінностей, оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Херсоні підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Херсонської області від 10 липня 2008 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Херсонської області від 10 липня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна