Постанова

від 11.12.2013 по справі 2а/2370/4846/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/18286/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чигиринському районі Черкаської області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012

у справі № 2а/2370/4846/2011

за позовом Державної податкової інспекції у Чигиринському районі Черкаської області

до Відкритого акціонерного товариства Чигиринського районного об'єднання «Агропроммеханізація»

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.07.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012, відмовлено у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Чигиринському районі Черкаської області (надалі - позивач, ДПІ у Чигиринському районі Черкаської області) до Відкритого акціонерного товариства Чигиринського районного об'єднання «Агропроммеханізація» (надалі - відповідач, ВАТ Чигиринське районне об'єднання «Агропроммеханізація») про стягнення податкового боргу за березень-травень 2011 року у сумі 12 672,51 грн.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 і задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач не надав письмових заперечень, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі частини першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ Чигиринське районне об'єднання «Агропроммеханізація» зареєстровано юридичною особою Чигиринською районною державною адміністрацією 23.09.1996 за № 10181200000000211.

Відповідно до договорів оренди від 21.05.2010 відповідач є орендарем земельних ділянок державної та комунальної власності.

ВАТ Чигиринське районне об'єднання «Агропроммеханізація» невчасно та не в повній мірі сплачувало заборгованість по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності у 2010 році, внаслідок чого утворився податковий борг.

Позивачем надіслано платнику податків податкову вимогу від 31.12.2010 № 1/92 із визначенням суми заборгованості в розмірі 4 115,55 грн.

Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що позов не підлягає задоволенню, оскільки сума боргу, вказана у позові, сформована у березні-травні 2011 року за нормами Податкового кодексу України, в той час як податкова вимога була направлена відповідачеві у 2010 році на підставі норм Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), чинного на час надсилання податкової вимоги.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України , який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, повноваження і обов'язки посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу , з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо орендної плати за землю, визначене у податковій декларації на поточній рік, сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, якій дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України .

Керуючись наведеними правовими нормами Податкового кодексу України , відповідачем 31.01.2011 подано позивачу податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності № 1238 та № 1225 із визначенням щомісячної суми зобов'язання, що є узгодженим за правилами цього Кодексу .

У визначені законодавством строки відповідачем суму орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за березень-травень 2011 року не сплачено.

Доказів погашення суми боргу, що утворилась станом на 01.01.2011 та збільшилась за рахунок несплачених сум узгодженого податкового зобов'язання за березень-травень 2011 року, відповідачем судам попередніх інстанцій не надано.

Оскільки борг у сумі 12 672,51 грн. утворився після набуття чинності Податковим кодексом України в результаті несплати ВАТ Чигиринське районне об'єднання «Агропроммеханізація» узгодженого податкового зобов'язання відповідно до декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що слід застосовувати порядок його погашення та стягнення, передбачений нормами Податкового кодексу України.

Згідно п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених ст.60 Податкового кодексу України .

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому, грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Підстав вважати відкликаною податкову вимогу від 31.12.2010 № 1/92, сформовану та відправлену на виконання Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд не вбачає, що підтверджує її дійсність та обов'язковість для платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання і після вступу в дію положень Податкового кодексу України.

Наведеним спростовується висновок суду апеляційної інстанції про необхідність направлення на адресу відповідача нової податкової вимоги на підставі норм Податкового кодексу України на суму збільшення податкового боргу у 2011 році після спливу граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за вищеперелічені періоди 2011 року.

Відповідно до п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно пп. 20.1.18 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України , органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 та п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. При цьому, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Аналізуючи всі зазначені положення Податкового кодексу України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що податкові органи набувають право звертатися до суду про стягнення коштів за податковим боргом після дотримання всіх умов, визначених ст. 59 , 95 Податкового кодексу України .

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем дотримано порядок надсилання податкової вимоги на суму податкового боргу, розмір якого в подальшому змінювався. Відтак, непогашення платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання у передбачені законодавством строки після направлення податкової вимоги, створило умови для звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови.

Частиною шостою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, колегія суддів не вбачає підстав вирішувати питання щодо розподілу судових витрат у даній справі.

Керуючись ч. 4 та 6 ст. 94, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чигиринському районі Черкаської області задовольнити.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.07.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 у справі № 2а/2370/4846/2011 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Стягнути з рахунків Відкритого акціонерного товариства Чигиринське районне об'єднання «Агропроммеханізація» (код ЄДРПОУ 03767038, адреса: Черкаська область, м. Чигирин, вул. Кірова, 164) у банках, що обслуговують такого платника податків, кошти в рахунок погашення податкового боргу зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі 12 672,51 грн. за березень-травень 2011 року.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)А.М. Лосєв Судді (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна