Рішення

від 14.01.2014 по справі 910/21969/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21969/13

14.01.14

За позовом Публічного акціонерного товариства

В«Асфальтобетонний завод В«АБ СтоличнийВ»

до Приватного підприємства В«ЕкобудсервісВ»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 14 січня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

13 листопада 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства В«Асфальтобетонний завод В«АБ СтоличнийВ» (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 07/386 від 01 листопада 2013р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства В«ЕкобудсервісВ» (відповідач) заборгованості за договором на постачання продукції № 685 від 01 грудня 2011 року в сумі 71 777,24 грн. з них: основного боргу - 62 173,20 грн. (шістдесят дві тисячі сто сімдесят три гривні 20 копійок), індексу інфляції - 6 124,06 грн. (шість тисяч сто двадцять чотири гривні 06 копійок) та 3% річних - 3 479,98 грн. (три тисячі чотириста сімдесят дев'ять гривень 98 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором на постачання продукції № 685 від 01 грудня 2011 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості переданої йому позивачем, як Постачальником, асфальтобетонної суміші (товару), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за відповідним правочином.

В п. 3.11. постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам України роз'яснення про те, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Так, під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 06.12.2013р. через канцелярію подав до суду заяву № 07/422 від 03.12.2013р. «Про уточнення ціни позову» в якій Публічне акціонерне товариство В«Асфальтобетонний завод В«АБ СтоличнийВ» просить суд стягнути з Приватного підприємства В«ЕкобудсервісВ» заборгованості за договором на постачання продукції № 685 від 01 грудня 2011 року в сумі 62 948,23 грн. з них: основного боргу - 62 173,20 грн. (шістдесят дві тисячі сто сімдесят три гривні 20 копійок), індексу інфляції - 621,73 грн. (шістсот двадцять одна гривня 73 копійки) та 3% річних - 153,30 грн. (сто п'ятдесят три гривні 30 копійок), що, по суті, виходячи зі змісту заяви, а також положень раніше поданої позовної заяви № 07/386 від 01 листопада 2013р. та конкретних обставин справи № 910/21969/13, розцінюється судом як зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 03.12.2013 року.

В судовому засіданні 03 грудня 2013 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 14 січня 2014 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2011 року між позивачем (надалі - Виконавець або Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Замовник або Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір на постачання продукції № 685 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.2. якого Постачальник зобов'язується виготовляти й передавати у власність Покупця замовлену продукцію/товар, по узгодженню сторін виконати її доставку, а Покупець приймати й своєчасно здійснювати оплату замовленої ним продукції та фактичних транспортних витрат на умовах Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав товар та надав послуг, а Покупець прийняв товар та отримав послуги на загальну суму - 62 173,20 грн. з яких: 60 099,60 грн. - вартість товару і 2 073,60 грн. - послуги з автоперевезення товару, однак Покупець за товар не розрахувався та послуг не оплатив, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі - 62 173,20 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання умов Договору щодо оплати товару та послуг.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було встановлено судом, 01 грудня 2011 року між сторонами укладено договір на постачання продукції № 685 згідно п. 1.2. якого Постачальник зобов'язується виготовляти й передавати у власність Покупця замовлену продукцію/товар, по узгодженню сторін виконати її доставку, а Покупець приймати й своєчасно здійснювати оплату замовленої ним продукції та фактичних транспортних витрат на умовах Договору.

З матеріалів справи випливає, що на виконання умов Договору в грудні 2011 року позивач передав товар вартістю - 60 099,60 грн. та надав послуг з автоперевезення вантажів на суму - 2 073,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: АБ-0010097, АБ-0010616 та АБ-0010487, а також товарно-транспортними накладними і актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № АБ-0000474 від 03.12.2011р. (належним чином засвідчені копії накладних та акту містяться в матеріалах справи). Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що зауважень до отриманого товару та наданих послуг з автоперевезення вантажу Продавцю від Покупця не надходило.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що розрахунки за продукцію здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України на умовах 100% попередньої оплати шляхом прямого перерахування грошей на поточний рахунок Постачальника, зазначений у розділі 12 Договору.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом установлено, що позивач, внаслідок неоплати Покупцем вартості отриманого по видатковим накладним товару та вартості послуг, 30.01.2012р., 14.09.2013р. та 23.09.2013р. звертався до відповідача з вимогами щодо сплати боргу в сумі 62 173,00 грн. (копії вимог в справі). Факт надсилання вказаних вимог Продавцем підтверджується рекомендованими повідомленнями про відправлення поштової кореспонденції реєстр. №№: 03045 0166231 2, 03045 0166303 3 та 03045 0166311 4 (копії документів містяться в матеріалах справи).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2013р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам вказаної ухвали контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів оплати товару та послуг з автоперевезення товару по Договору згідно видаткових накладних №№: АБ-0010097, АБ-0010616 та АБ-0010487, а також акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № АБ-0000474 від 03.12.2011р., станом на січень 2014 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Покупця на користь Постачальника заборгованості за Договором поставки в розмірі 62 173,20 грн. з розрахунку: 60 099,60 грн. (вартість товару) + 2 073,60 грн. (послуги з автоперевезення продукції).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товару та наданих послуг, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з Покупця, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь Продавця підлягає 153,30 грн. 3% річних.

У відповідності до Наказу Міністерства освіти і науки від 23.07.2010р. № 736/902/758 «Про затвердження порядків надання платних послуг державними та комунальними навчальними закладами» визначено, що індекс інфляції - визначений у встановленому законодавством порядку офіційний індекс інфляції за попередній календарний рік. Згідно Постанови Національного банку України від 27.12.2007р. № 480 «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України» поняття «індекс інфляції» - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Розмір втрат від інфляції, зроблений за розрахунком суду у відповідності до встановлених чинним законодавством України вимог та індексів, складає - «-126,46 грн.»:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.01.2013 - 31.10.2013 62173.20 0.998 -126.46 62046.74А тому, враховуючи від'ємний показник середнього індексу інфляції за перерахований/перевірений судом період, як індексу споживчих цін по відношенню до суми боргу, позовні вимоги щодо стягнення 621,73 грн. втрат від інфляції є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням поданої позивачем заяви № 07/422 від 03.12.2013р. «Про уточнення ціни позову», підлягають частковому задоволенню про стягнення 62 326,50 грн. з них: основного боргу - 62 173,20 грн. (шістдесят дві тисячі сто сімдесят три гривні 20 копійок) та 3% річних - 153,30 грн. (сто п'ятдесят три гривні 30 копійок).

Щодо господарських витрат у справі № 910/21969/13.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року» Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?» довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про уточнення позовних вимог, становить - 62 948,23 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 703,47 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства В«ЕкобудсервісВ» (ідентифікаційний код 31515587, адреса: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 50, літ. А, р/р 26002185192 в ПАТ «ОСОБА_2 Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 14305909), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства В«Асфальтобетонний завод В«АБ СтоличнийВ» (ідентифікаційний код 04012321, адреса: 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, буд. 60, р/р 26006000688901 в ПАТ "АКБ «Київ», МФО 322498, код ЄДРПОУ 14371869), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 62 173,20 грн. (шістдесят дві тисячі сто сімдесят три гривні 20 копійок), 3% річних - 153,30 грн. (сто п'ятдесят три гривні 30 копійок) та судові витрати - 1 703,47 грн. (одна тисяча сімсот три гривні 47 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/21969/13.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 15.01.2014р.

Суддя О.В. Котков