Рішення

від 15.01.2014 по справі 913/3248/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2014 року Справа № 913/3248/13

Провадження № 7/913/3248/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтошина", м. Дніпропетровськ

до відповідача ОСОБА_1 підприємства В«АлчевськпастрансВ» , м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 74 188 грн. 00 коп.

Суддя Демидов В.О.

Секретар судового засідання Мартинцева Н.М.

В засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги б/н від 16.10.2013;

від відповідача - представник не прибув.

Суть спору: позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтошина", звернувся до суду з позов до відповідача, ОСОБА_1 підприємства В«АлчевськпастрансВ» , з вимогою про стягнення коштів у сумі 74188 грн. 00 коп. за договором № 1 від 12.07.2012 та витрат з оплати послуг адвоката у розмірі 3000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленої позивачем продукції.

На підставі ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України 23.10.2013 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл даної позовної заяви та її розгляд призначено судді Демидову В.О.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 03.12.2013 було порушено провадження у справі № 913/3248/13.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 15.01.2014 не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином; відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не надав, проте, у судовому засіданні 23.12.2013 усно визнав позовні вимоги про що зафіксовано у протоколі судового засідання від 23.12.2013 (а.с. 72).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

12 липня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтошина" (далі - позивач, постачальник) та Комунальне підприємство В«АлчевськпастрансВ» (далі - відповідач, покупець) уклали договір № 1 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався протягом 2012 року поставити покуцеві товари, а покупець прийняти та оплатити такі товари (а.с. 23-24).

Пункт 1.2 договору передбачає, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність шини нові за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до специфікації № 1 товаром є шини нові (R2012.00(320-508 R) 18 сл. (укомплектовані камерами або з огумованим ободом) у кількості 178 шт. вартістю за одиницю 2532 грн. 50 коп. (без ПДВ), 3039 грн. 00 коп. з ПДВ на загальну вартість 450785 грн. 00 коп. (без ПДВ), 540942 грн. 00 коп. з ПДВ (а.с. 25).

Згідно п. 4.2 договору покупець здійснює оплату поставленої партії товару протягом 60 календарних днів з моменту отримання від постачальника товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на підставі видаткових накладних, № РН-0712-1 від 12.07.2012 на суму 91170 грн. 00 коп.; № РН-0712-2 від 12.07.2012 на суму 1188 грн. 00 коп.; № РН-1009-1 від 09.10.2012 на суму 91170 грн. 00 коп.; № РН-1221-1 від 21.12.2012 на суму 51663 грн. 00 коп. (а.с. 26-29).

Відповідач обумовлений договором товар отримав, що підтверджується довіреностями на отримання товару № 281 від 08.10.2012; № 153 від 10.07.2012; № 377 від 20.12.2012 (а.с. 30-32).

У порушення умов виконання умов договору відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленої позивачем продукції в повному обсязі не виконав, сплативши лише 161003 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 1530 від 20.07.2012 на суму 5390 грн. 00 коп., № 1546 від 23.07.2012 на суму 5000 грн. 00 коп., № 1614 від 31.07.2012 на суму 5000 грн. 00 коп., № 1951 від 04.09.2012 на суму 15000 грн. 00 коп., № 2216 від 02.10.2012 на суму 15390 грн. 00 коп., № 2223 від 03.10.2012 на суму 15000 грн. 00 коп., № 2254 від 09.10.2012 на суму 10390 грн. 00 коп., № 2456 від 25.10.2012 на суму 10000 грн. 00 коп., № 2576 від 12.11.2012 на суму 10000 грн. 00 коп., № 2653 від 16.11.2012 на суму 1170 грн. 00 коп., № 2799 від 07.12.2012 на суму 23000 грн. 00 коп., № 2829 від 13.12.2012 на суму 10000 грн. 00 коп., № 2863 від 18.12.2012 на суму 12000 грн. 00 коп., № 2910 від 28.12.2012 на суму 6663 грн. 00 коп., № 3844 від 16.05.2013 на суму 4000 грн. 00 коп., № 4115 від 27.06.2013 на суму 13000 грн. 00 коп. (а.с. 39-54), внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 74188 грн. 00 коп.

Для врегулювання питання оплати відповідачем в добровільному порядку було складено графік погашення кредиторської заборгованості № 841 від 30.05.2013, згідно якого, відповідач зобов'язувався погасити суму боргу двома частинами в червні 2013 року в сумі 43594 грн. та в липні 2013 року в сумі 43594 грн. (а.с. 55-56).

Невиконання відповідачем умов договору та графіку погашення заборгованості стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Для захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до адвоката ОСОБА_2, про що було складено угоду про надання правової допомоги б/н від 16.10.2013 (а.с. 60-61).

ОСОБА_2 здійснює адвокатську діяльність, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 340 від 15.04.2002 (а.с. 59).

Відповідно до пп. 1.1 договору клієнт (позивач) довіряє, а адвокат бере на себе зобов'язання здійснювати правову допомогу в інтересах клієнта на умовах передбачених договором.

Відповідно до пп. 6.3 даного договору розмір гонорару адвоката складає 3000 грн. 00 коп.

Факт оплати позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтошина", коштів за послуги адвоката підтверджується платіжним дорученням № 281 від 18.10.2013 (а.с. 62).

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладення ними договору №1 від 12.07.2012.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (п. п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами п. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, матеріалами справи та її фактичними обставинами підтверджений факт поставки товару позивачем відповідачеві обумовлених договором, а також наявності заборгованості відповідача в сумі 74188 грн. 00 коп.

Факт отримання товару, так само як і наявність заборгованості відповідачем не оспорені.

Тому, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню у сумі 74188 грн. 00 коп.

Щодо вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката у розмірі 3000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом оправи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Отже, відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „ Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» . Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст.6 Закону України „ Про адвокатуру та адвокатську діяльністьВ» , де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно ст.30 вказаного Закону адвокату виплачується гонорар - форма винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 21.02.2013 № 7 В«Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» , витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до поданих позивачем документів до матеріалів справи вбачається, що між позивачем (клієнт) та адвокатом укладено угоду про надання правової допомоги б/н від 16.10.2013.

Відповідно до пп. 6.3 даного договору розмір гонорару адвоката складає 3000 грн. 00 коп.

Факт оплати позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтошина", коштів за послуги адвоката підтверджується платіжним дорученням № 281 від 18.10.2013.

Водночас, положеннями статті 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_2, судові витрати на оплату послуг адвоката, які заявлені позивачем, підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 3000 грн. 00 коп.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем продукції та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманої продукції підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та задоволення їх в повному обсязі.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у справі.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства В«АлчевськпастрансВ» , 94222, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Дунауйвароська, буд. 3, ідентифікаційний код 03328020 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроавтошина", 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд. 138, ідентифікаційний код 33517188, заборгованість у сумі 74188 грн. 00 коп., судові витрати по оплаті послуг адвоката у сумі 3000 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1720 грн. 50 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено та підписано - 16.01.2014.

Суддя В.О. Демидов