Рішення

від 15.01.2014 по справі 927/1611/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

15 січня 2014 року справа № 927/1611/13

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "БМС ТЕХНО",

вул. Л. Руденко, 6-а, офіс 401, м. Київ, 02140

Відповідач: Відділ освіти Борзнянської районної державної адміністрації,

вул. Пантелеймона Куліша, 104/1, м. Борзна, Чернігівська область, 16400

Предмет спору: про стягнення 97453,68 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №10/01-14 від 10.01.2014 року, представник

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 97453,68 грн. боргу, за неналежне виконання договору №01-БМС-БРЗ про закупівлю за державні кошти комплектів навчально-лабораторного обладнання для кабінетів біології, хімії, математики та фізики від 01.07.2013 року, з додатком №1 до нього.

В поданому в судове засідання 24.12.2013 року відзиві на позов відповідач просить відмовити в позові повністю, оскільки згідно накладної №017 від 03.10.2013 року проведено реєстрацію бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 03.10.2013 року №445 та надане платіжне доручення 04.10.2013 року №2232 на суму 97456,68 грн., але казначейством не проведено вищезазначений платіж.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але відповідач повноважного представника в судове засідання 15.01.2014 року не направив.

До початку розгляду справи від відповідача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника відповідача, у зв'язку з неможливістю явки повноважного представника в судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 15.01.2014 року надав письмове клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.

Також представником позивача заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Клопотання позивача задоволено, витяг залучено до матеріалів справи.

Інших заяв та клопотань від сторін не надійшло.

Проти клопотання відповідача про розгляд справи без участі його повноважного представника, представник позивача не заперечував.

Суд задовольнив клопотання відповідача про розгляд справи без його участі, оскільки відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони.

Ухвалою суду від 24.12.2013 року сторони були повідомлені, що не з'явлення в судове засідання повноважного представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 15.01.2014р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав свої позовні вимоги.

Суд за відсутністю представника відповідача зачитав відзив на позов, поданий представником відповідача в судове засідання 24.12.2013 року.

Також судом в судовому засіданні 15.01.2014 р. було здійснено огляд оригіналів: договору №01-БМС-БРЗ про закупівлю за державні кошти комплектів навчально-лабораторного обладнання для кабінетів біології, хімії, математики та фізики від 01.07.2013 року з додатком №1 до нього; накладної №017 від 03.10.2013 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.07.2013 року між відділом освіти Борзнянської районної державної адміністрації (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "БМС ТЕХНО" (постачальник) був укладений договір №01-БМС-БРЗ про закупівлю за державні кошти комплектів навчально-лабораторного обладнання для кабінетів біології, хімії, математики та фізики.

Згідно п. 1.1. договору №01-БМС-БРЗ про закупівлю за державні кошти комплектів навчально-лабораторного обладнання для кабінетів біології, хімії, математики та фізики від 01.07.2013 року, постачальник (позивач) зобов'язується у 2013 році поставити замовникові навчально-лабораторне обладнання для кабінетів біології, хімії, математики та фізики (32.99.5 вироби різні н.в.і.у.), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Пунктом 1.2 договору визначено найменування товару , який підлягав поставці.

У відповідності до п.1.3 договору, кількість товарів ( кількісні характеристики), згідно додатку № 1.

Сторонами була підписана специфікація обладнання, додаток № 1 до договору №01-БМС-БРЗ від 01.07.2013р., в якій визначено найменування навчально-лабораторного обладнання та його кількість.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Таким чином, укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 3.1. договору, ціна цього договору становить 97453,68 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ становить 16242,28 грн.

Пунктом 5.1. договору також передбачено, що строк поставки товарів до 31.10.2013 року.

Договір набирає чинності, згідно п. 10.1. договору, з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих за цим договором зобов'язань.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання щодо поставки товару по договору №01-БМС-БРЗ про закупівлю за державні кошти комплектів навчально-лабораторного обладнання для кабінетів біології, хімії, математики та фізики від 01.07.2013 року виконав належним чином та в повному обсязі, а саме поставив відповідачу товар, передбачений умовами договору.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується накладною №017 від 03.10.2013 року на суму 81211,40 грн., сума ПДВ 16242,28 грн., разом з ПДВ 97453,68 грн., яка підписана сторонами та скріплена печатками, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Щодо факту отримання товару відповідач не заперечував.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1.1. договору сторонами передбачено, що замовник (відповідач) зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари згідно п. 4.1. договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розрахунки, згідно п. 4.1. договору, проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення виконавцем товарних накладних на оплату, протягом 10 календарних днів.

Таким чином, за отриманий товар, відповідач зобов»язаний був розрахуватись по вищевказаній накладній протягом 10 календарних днів після пред'явлення виконавцем товарних накладних на оплату, тобто з дати вказаній у накладній (п.4.1. договору), а саме по 14.10.2013 року включно, оскільки 13.10.2013р. є вихідним днем.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті за поставлений товар не виконав, належних доказів здійснення оплати та доказів надходження коштів позивачу не надав. Заборгованість за отриманий товар становить 97453 грн. 68 коп.

Посилання відповідача на ту обставину, що згідно накладної №017 від 03.10.2013 року проведено реєстрацію бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 03.10.2013 року №445 та надане платіжне доручення 04.10.2013 року №2232 на суму 97456,68 грн., але казначейством не проведено вищезазначений платіж, судом до уваги не приймається з наступних підстав:

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Цивільного кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Відповідно до частини 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Умовами договору №01-БМС-БРЗ про закупівлю за державні кошти комплектів навчально-лабораторного обладнання для кабінетів біології, хімії, математики та фізики від 01.07.2013 року не передбачено залежність оплати відповідачем отриманого товару від бюджетних асигнувань, установлених кошторисами чи казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі В«Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти УкраїниВ» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446.

Крім того, відповідно до п. 1.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» передбачено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Доказів перерахування казначейством коштів на рахунок позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 97453 грн. 68 коп. основного боргу.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збірВ» від 08.07.2011 року № 3674-VI, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1949 грн. 07 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 525, 526, 530, 626, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст. 4 Закону України „Про судовий збірВ» , ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти Борзнянської районної державної адміністрації, вул. Пантелеймона Куліша, 104/1, м. Борзна, Чернігівська область, 16400 (код ЄДРПОУ 02147380, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БМС ТЕХНО", вул. Л. Руденко, 6-а, офіс 401, м. Київ, 02140 (код ЄДРПОУ 22945907, відомості про банківські реквізити відсутні) 97453,68 грн. боргу та 1949,07 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 16.01.2014 року.

Суддя Л.М. Лавриненко