Ухвала

від 16.01.2014 по справі 821/3219/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 р.Справа № 821/3219/13-а

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В. судді -Запорожана Д.В. судді -Жука С.І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року по адміністративній справі за позовом приватного підприємства "ЛИДЕРСТРОЙЗАПЧАСТЬ" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановила:

Позивач приватне підприємство «Лидерстройзапчасть» 22.08.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003882200 від 31.05.2013 року та №0003892200 від 31.05.2013 року.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року було замінено первинного відповідача на належного - Державну податкову інспекцію у м.Херсоні головного управління Міндоходів у Херсонській області.

Справа була розглянута за відсутності сторін порядку письмового провадження.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року адміністративний позов приватного підприємства "ЛИДЕРСТРОЙЗАПЧАСТЬ" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень був задоволений.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби №0003882200 від 31.05.2013 року.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби №0003892200 від 31.05.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Лидерстройзапчасть» (код ЄДРПОУ 35028449) судовий збір в сумі 302 гривні 68 копійок.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м.Херсоні головного управління Міндоходів у Херсонській області, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування вищезазначеної постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що приватне підприємство «Лидерстройзапчасть» зареєстроване виконавчим комітетом Херсонської міської ради 17.04.2007 року, що підтверджується випискою з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних - осіб підприємців серії ААВ №519125.

На податковий облік ПП «Лидерстройзапчасть» взято в ДПІ у м. Херсоні 19.04.2007 року за №7069.

Згідно довідки №АА№677110 Державної служби статистики України головного управління статистики у Херсонській області видами діяльності позивача за КВЕД - 2010 є: неспеціалізована оптова торгівля; будівництво житлових і нежитлових будівель; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; вантажний автомобільний транспорт; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки (а.с.27).

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200068677 серія НБ №093377 позивачем отримано 01.10.2012 року.

Судом 1-ї інстанції також встановлено, що за період з 16.04.2013 року по 19.04.2013 року відповідачем проведена документальна виїзна перевірка приватного підприємства «Лидерстройзапчасть» (код 35028449) з питання придбання імпортного товару за групою 84 «Реактори ядерні, котли, машини і механічні пристрої; їх частини», групою 22 «Алкогольні і безалкогольні напої та оцет» у грудні 2012 року та подальшої реалізації придбаного товару». За результатами даної перевірки складено Акт від 26.04.2013 року №2433/22-6/35028449.

З вищенаведеного Акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п.п. 138.1.1 п.138.1 п. 138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 12401,97 грн. за 2012 рік. Також, встановлено порушенння п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п.198.1 п. 198.2 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого у ПП «Лидерстройзапчасть» виникла недоплата в Державний бюджет на суму ПДВ 11811 гривень 41 копійок у грудні 2012 року. Крім цього, перевіркою не встановлено порушень по господарським відношенням з придбання імпорту товару за групою 84 «Реактори ядерні, котли, машини і механічні пристрої, їх частини» контрагентом ПП «ЮгОилСервіс» (код 34786476) у грудні 2012 року.

Підставою для таких висновків перевірки слугувало те, що у ПП «Лидерстройзапчасть» відсутні документи про передачу товару від ТОВ «Люксор-Віва». Також встановлено відсутність документів, що підтверджують якість продукції (сертифікатів відповідності, паспортів якості, актів приймання - передачі), її транспортування, що у комплексі свідчить про відсутність фактичних поставок товарів від ТОВ «Люксор-Віва» до ПП «Лидерстройзапчасть».

З урахуванням вищенаведеного, контролюючий орган дійшов висновку, що у позивача відсутні документи про передачу товару від ТОВ «Люксор-Віва», тобто не має доказів фактичного здійснення господарської операції по передачі товару ПП "Лидерстройзапчасть".

На підставі вищезазначеного Акта перевірки позивача, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003882200 від 31.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 14764 гривень 26 копійок, в тому числі за основним платежем в сумі 11811 гривень 41 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 2952 гривень 85 копійок.

Також, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003892200 від 31.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 15502 гривень 46 копіойк, в тому числі за основним платежем в сумі 12401 гривень 97 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 3100 гривень 49 копійок.

Судом 1-ї інстанції було досліджено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Люксор-Віва», оскільки відповідач стверджував про те, що у ПП «Лидерстройзапчасть» відсутні документи про передачу товару від ТОВ «Люксор - Віва».

Відповідно до ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацію товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і провадиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

19.11.2012 року між позивачем та ТОВ «Люксор-Віва» (код ЄДРПОУ 36955930) укладено договір купівлі - продажу №17/ЛВ (далі - Договір 1). Згідно умов Договору 1 Продавець (ТОВ «Люксор-Віва») передає товар у власність Покупця, який приймає та сплачує його згідно умов Договору 1. Згідно п.2.1 цього ж Договору постачання товару здійснюється за рахунок Продавця або силами Покупця (самовивозом). Сума товару визначається по кожній партії товару, узгоджується та відображається в накладній та/або рахунках - фактурах. У відповідності до договірних домовленостей, Продавцем передано товар Покупцеві, а Покупцем прийнято цей товар, що підтверджено складеними фінансово - господарськими документами: податковою накладною від 19.12.2012 року №807 на суму 48700 гривень (з ПДВ); видатковою накладною від 19.12.2012 року №000807; податковою накладною від 25.12.2012 року №826 на суму 25000 гривень (з ПДВ); видатковою накладною від 25.12.2012 року №000826.

Наявність транспортних засобів у позивача підтверджується Договором оренди транспортних засобів від 04.10.2012 року укладеним між ОСОБА_1 та ПП "Лидерстройзапчасть". Предметом даного договору є те, що орендодавець передає, а орендатор приймає в тимчасове володіння та користування: автомобіль марки МАЗ 630308-040, автомобіль марки MAN26.463, МАЗ 83781 041, KRONE ADР24, для використання як на території України так і за її межами.

Транспортування товару, придбаного у ТОВ «Люксор-Віва», підтверджено товарно-транспортною накладною від 19.12.2013 року №235; товарно-транспортною накладною від 25.12.2012 року №241.

Оплата за отриманий товар здійснена в безготівкові формі з рахунку Позивача №26001023009828, що підтверджується виписками по особовому рахунку.

В подальшому, 25.02.2013 року позивачем укладено договір поставки товару №П25/02-03 (далі - Договір 2) з ПП «Євросиндикат».

Згідно умов вищевказаного договору позивач (продавець) зобов'язався поставити ПП «Євросиндикат» (покупцеві) товар, ціна, кількість, асортимент та строки поставки якого обумовлюються в видаткових накладних.

На підтвердження виконання Договору 2 позивачем надано наступні докази: податкова накладна від 04.03.2013 року №15 на суму 74168 гривень 08 копійок (з ПДВ); видаткова накладна від 04.03.2013 року №РН-000250; транспортування товару підтверджено товарно-транспортною накладною від 04.03.2013 року №105; реєстрація податкової накладної в єдиному реєстрі податкових накладних, підтверджена квитанцією №1 від 18.03.2013 року.

Суд 1-ї інстанції вірно зазначив, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо проведення купівлі - продажу товару та подальшої її реалізації.

Крім того, з дослідженого судом Акта перевірки позивача вбачається, що: «в ході перевірки встановлено, що у вантажоодержувача ПП «Лидерстройзапчасть» відсутні документи про передачу товару від вантажовідправника ТОВ «Люксор-Віва», тобто не має доказів фактичного здійснення господарської операції по передачі товару вантажоодержувачу - ПП «Лидерстройзапчасть». Таким чином, перевіркою встановлено відсутність документів, що підтверджуюсь якість продукції (сертифікатів відповідності, паспортів якості, актів приймання - передачі), її транспортування, що у комплексі свідчить про відсутність фактичних поставок товарів від ТОВ «Люксор-Віва» до ПП «Лидерстройзапчасть», а засвідчує лише документування вказаних операцій» (а.с. 18).

При цьому такий висновок контролюючого органу спростовується тим, що в самому Акті перевірки позивача зазначено, що для проведення документальної перевірки позивачем були надані наступні документи: «прибуткові накладні, податкові накладні, регістр бухгалтерського обліку по рахунку 631,36,1 декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість, договору оренди офісного та складського приміщення, договору оренди транспортних засобів, банківські виписки, товарно-транспортні накладні, договори купівлі - продажу» (а.с. 14).

Позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду 1-ї інстанції належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок контролюючого органу про те, що у ПП «Лидерстройзапчасть» відсутні документи про передачу товару від ТОВ «Люксор-Віва» та відсутність документів, що підтверджують якість продукції (сертифікатів відповідності, паспортів якості, актів приймання - передачі), її транспортування, що у комплексі свідчить про відсутність фактичних поставок товарів від ТОВ «Люксор-Віва» до ПП «Лидерстройзапчасть» безпідставним.

Податковим органом не доведено, що проведена господарська операція була не реальною, не доведено недобросовісність позивача та його контрагента, оскільки позиція податкового органу ґрунтується виключно на тому, що позивачем не надано документів на підтвердження факту перевезення товару від ТОВ «Люксор-Віва» до ПП «Лидерстройзапчасть».

Щодо встановлення контролюючим органом порушень позивачем, в результаті чого у ПП "Лидерстройзапчасть" виникла недоплата в Державний бюджет України на суму податку на додану вартість 11811 гривень 41 копійок за грудень 2012 року. Суд 1-ї інстанції зазначив, що відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 того ж Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Із аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції щодо недоплати позивачем податку на додану вартість, яка є безпідставною.

Згідно зі статтею 1 Податкового кодексу України він (Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлюється, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пунктом 137.1 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про обґрунтованість дій позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Люксор-Віва».

Колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року по адміністративній справі за позовом приватного підприємства "ЛИДЕРСТРОЙЗАПЧАСТЬ" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: /підпис/Ю.В. Яковлев Суддя: /підпис/Д.В. Запорожан Суддя: /підпис/С.І. Жук