Рішення

від 13.01.2014 по справі 904/8608/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.01.14 Справа № 904/8608/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Світ Агро", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Апостолівський комбікормовий завод", с. Нива Трудова, Апостолівський район, Дніпропетровська область

про стягнення 30 033, 05 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповдіача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Світ-Агро" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Апостолівський комбікормовий завод" про стягнення заборгованості у розмірі 26 440 грн., пені у розмірі 2 959, 28 грн., трьох відсотків річних у розмірі 633, 77 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі сировини № 14 від 04.04.2013 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену сировину.

Ухвалою господарського суду від 06.11.2013 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 18.11.2013.

18.11.2013 через канцелярію господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду на п'ятнадцять днів.

Ухвалою від 18.11.2013 строк розгляду справи продовжено на п'ятнадцять днів та її розгляд відкладено на 13.01.2014.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомлення про вручення цінних листів з ухвалами суду (арк. с. 52-53).

03.12.2013 через канцелярію господарського суду від позивача надійшло клопотання від 29.11.2013 вих. №29-11/13, в якому він просить розглядати справу без участі його представника.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.01.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.04.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Світ-Агро» (далі - позивач, продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Апостолівський комбікормовий завод» (далі - відповідач, покупець) був укладений договір № 14 купівлі сировини (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується своєчасно прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Загальна кількість товару складає загальну кількість партій товару. Визначену в узгоджених і належним чином оформлених заявках та складених до цього договору (п. 1.2 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата кожної партії товару, згідно фактичної ціни помноженої на вагу прийнятого товару, з урахуванням транспортних витрат, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100% оплати протягом двадцяти одного календарного дня з отримання товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткової накладної (п. 5.10 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 106 560 грн., відповідно до видаткових накладних № 988 від 22.04.2013 та № 1351 від 05.06.2013, підписаних обома сторонами (арк. с. 10, 15).

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 80120 грн., що підтверджується банківськими виписками (арк. с. 20-29).

Отже, несплаченою залишається вартість поставленого товару у розмірі 26 440 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 26 440 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає повному задоволенню.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 2 959, 28 грн. за період з 14.05.2013 по 28.10.2013.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У випадку прострочення строків оплати товару продавець має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити, пеню у розмірі 0,1 відсотка від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період, за кожен день прострочення (п. 8.3 договору).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу у повному обсязі у розмірі 2 959, 28 грн.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані три відсотка річних у сумі 633, 77 за період з 14.05.2013 по 28.10.2013.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, три відсотка річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 633, 77 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1 720, 50 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Апостолівський комбікормовий завод" (53810, Дніпропетровська область, Апостолівський район, с. Нива Трудова, вул. Леніна, буд. 19, код ЄДРПОУ 00952947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Світ-Агро"(03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 96, оф. № 2, код ЄДРПОУ 37405944) основний борг у розмірі 26 440 грн. (двадцять шість тисяч чотириста сорок грн. 00 к.), пеню у розмірі 2 959, 28 грн. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять грн. 28 к.), три відсотка річних у розмірі 633, 77 грн. (шістсот тридцять три грн. 77 к.) та 1 720, 50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 к.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко Повне рішення складено 14.01.2014