Рішення

від 15.01.2014 по справі 914/4422/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2014 р. Справа № 914/4422/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.

при секретарі Фартушку Н.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Електро», м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «Карат-Стиль», м. Львів,

про: стягнення 7 995 грн. 67 коп. суми основного боргу, 591 грн. 52 коп. пені, 306 грн. 19 коп. 3% річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Працьовитий Ю.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Електро» до Приватного підприємства «Карат-Стиль» про стягнення 7 995 грн. 67 коп. суми основного боргу, 591 грн. 52 коп. пені, 306 грн. 19 коп. 3% річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.11.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 11.12.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.23013 року №20 (докази в матеріалах справи).

Судове засідання 11.12.2013 року відкладено на 15.01.2014 року з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду у справі.

Представник позивача в судове засідання 15.01.2014 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Електро» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 00132486, знаходиться за адресою: 79035, Львівська область, м. Львів, вул. Пимоненка, буд. 3, що підтверджується Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії АВ №371498 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Приватне підприємство «Карат-Стиль» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 31290213, знаходиться за адресою: 79032, Львівська область, м. Львів, вул. Лисеницька, буд. 1, кв. 92, що підтверджується Витягом з ЄДРЮО та ФОП серії АГ №896602 (докази в матеріалах справи).

04.06.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Електро», правонаступником якого, згідно із пунктом 1.2. Статуту ПАТ «Електро» (затвердженого Протоколом Загальних зборів акціонерів ПАТ «Електро» від 23.08.2013 року№2, зміни зареєстровано 04.09.2013 року за №14151050022010613) є Публічне акціонерне товариство «Електро» (надалі - позивач, орендодавець) та Приватним підприємством «Карат-Стиль» (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень №14/06/08 (надалі - договір), відповідно до умов якого орендодавець в порядку та на умовах, визначених договором а орендар прийняв у тимчасове (строкове) платне користування, без права наступного викупу, нежитлові приміщення будівлі адміністративного будинку і складські приміщення та відкриті майданчики, котрі є власністю орендодавця (надалі об'єкт оренди), які знаходяться в м. Львові по вул. Пимоненка, 3 (база ЦВД ЗАТ «Електро») з метою розміщення в них офісних приміщень, складів та майстерень, тощо, площа яких і їх призначення приведена в Додатку №1.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором найму (оренди).

Зазначений договір оренди укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Розділом 2 договору встановлено порядок передачі об'єкту в оренду, розділом 3 - орендну плату та порядок розрахунків.

Так, відповідно до пунктів 2.1. та 2.2. договору, приймання-передача об'єкту здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін. Сторони проводять приймання-передачу об'єкту в оренду, протягом двох календарних днів з дня підписання договору.

Пунктами 2.3. та 2.4. договору сторони погодили, що передача об'єкту в оренду оформляється сторонами актом прийому-передачі в день її фактичного здійснення. Орендар розпочинає платне користування об'єктом після підписання договору, з дати оформлення сторонами акту приймання-передачі об'єкту в оренду.

Згідно пункту 3.1. договору розмір плати за оренду об'єкта становить 4 800 грн. 00 коп. за місяць, включаючи податок на додану вартість.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що орендна плата за договором сплачується орендарем у безготівковий формі у грошовій одиниці України - гривні шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця, вказаний в договорі не пізніше п'ятнадцятого числа місяця, за який проводиться оплата за оренду на підставі рахунків, виставлених орендодавцем.

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що до складу орендної плати за договором не входить плата за надання послуг електроенергії, теплопостачання, теплового навантаження, водопостачання, водовідведення, пожежну сигналізацію, прибирання території та вивіз побутових відходів, послуг зв'язку та інших комунальних послуг.

Відповідно до пункту 3.4. договору орендар сплачує вартість комунальних послуг безпосередньо на рахунок орендодавця відповідно до розрахунку, який надається орендодавцем. Оплата здійснюється протягом п'яти банківських днів від дня виставлення орендодавцем рахунку.

Згідно пункту 3.5. договору загальна сума орендної плати корегується орендодавцем один раз в квартал на величину офіційного індексу інфляції.

Розділом 4 договору встановлено права та обов'язки орендодавця, розділом 5 - права та обов'язки орендаря.

Так, згідно пункту 4.2.1. орендодавець, серед іншого, зобов'язаний передати орендарю об'єкт в оренду в порядку та в терміни згідно з умовами, визначеними договором, а також виставляти рахунки на здійснення орендної плати та відшкодування комунальних витрат.

Пунктом 5.2. договору визначено, що орендар використовувати об'єкт за його цільовим призначенням, визначеним у розділі 1 договору. Усі зміни у призначенні використання об'єкту оренди можуть проводитись лише за згодою орендодавця, з оформленням необхідних змін до договору; сплачувати орендну плату і комунальні послуги за об'єкт в сумі, на умовах та в порядку, визначеному в розділі 3 договору, а також утримувати об'єкт, що орендується в належному санітарному і протипожежному стані; підтримувати земельну ділянку і територію навколо Об'єкту оренди в належному санітарному стані. і забезпечувати дотримання його працівниками, відвідувачами, клієнтами правил пожежної безпеки, охорони праці, безпечного користування тепловою та електричною енергією, нагрівальними приладами, електроустановками, вимог контрольно-перепускного режиму орендодавця.

Розділом 6 договору встановлено порядок повернення об'єкта оренди з оренди, розділом 7 - відповідальність сторін.

Так, відповідно до пунктів 6.1. та 6.2. договору повернення орендодавцю об'єкта оренди здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін протягом трьох календарних днів з дня припинення дії договору включно.

Згідно пункту 6.3. договору повернення об'єкту з оренди оформляється актом прийому-передачі в день його фактичного здійснення і підписується членами двосторонньої комісії.

Відповідно до пунктів 6.4. та 6.5. договору орендар припиняє тимчасове платне користування об'єктом з дати оформлення сторонами акту приймання-передачі об'єкту з оренди. Об'єкт оренди вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акту приймання-передачі.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що орендар, у випадку не виконання умов договору, передбачених пунктом 3. сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2009 року включно.

Відповідно до пункту 8.4. договору по припиненні дії договору, у випадку виникнення заборгованості, сторона-боржник зобов'язана провести розрахунок відповідно до пункту 3 договору.

Списком приміщень, які передаються в оренду, що є додатком №1 до договору, сторони погодили, що в оренду передається приміщення під офіс площею 23,2 м. кв., складське приміщення площею 165 м .кв. та естакаду площею 10 м. кв., а також суму орендної плати в розмірі 4 089 грн. 60 коп. Вказаний список підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірена копія в матеріалах справи).

Актом приймання-передачі від 04.06.2008 року до договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування складське приміщення площею 165 м. кв. з рампою площею 10 м. кв. та офісне приміщення площею 23, 2 м. кв. Вказаний Акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірена копія в матеріалах справи).

Актом приймання-передачі від 30.12.2008 року до договору відповідач у зв'язку з скороченням виробничої діяльності повернув з оренди, а позивач прийняв офісне приміщення площею 23, 2 м. кв. Вказаний Акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірена копія в матеріалах справи).

У зв'язку з поверненням з оренди частини орендованого майна сторонами укладено Змінений протокол узгодження договірної ціни з 01.01.2009 року, згідно якого в оренді залишилось складське приміщення площею 165 м. кв. та рампа площею 10 м. кв. Вказаний протокол підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірена копія в матеріалах справи).

Актом приймання-передачі від 01.02.2011 року до договору відповідач у зв'язку з скороченням виробничої діяльності і фінансовими проблемами повернув з оренди, а позивач прийняв складське приміщення площею 165 м. кв. з рампою. Вказаний Акт підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору (належним чином завірена копія в матеріалах справи).

Таким чином позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передав відповідачу у строкове платне користування приміщення за договором та прийняв вказані приміщення від відповідача після закінчення строку дії договору.

Відповідач своїх зобов'язань зі сплати орендної плати та інших платежів за договором в розмірі 118 381 грн. 08 коп. належним чином не виконав, за час користування орендованим майном сплатив на користь позивача 110 385 грн. 41 коп., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 7 995 грн. 67 коп. (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати та інших платежів за договором становить 7 995 грн. 67 коп., станом на час розгляду справи по суті доказів її погашення сторонами суду не заявлено та не подано.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло між сторонами з господарського Договору оренди нежитлового приміщення від 04.06.2008 року №14/06/08.

Частиною 2 статті 175 ГК України передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти - юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми - юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нормою частини третьої вказаної статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-111, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім стягнення суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 591 грн. 52 коп. пені за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року за прострочення сплати орендної плати у відповідності до пункту 7.1. договору (розрахунок суми пені в матеріалах справи).

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку суми основного боргу, заборгованість із сплати орендної плати в розмірі 18 399 грн. 13 коп. виникла 02.02.2011 року, а відтак, нарахування пені за прострочення сплати платежів за договором повинно було здійснюватись позивачем за шість місяців з моменту виникнення такої заборгованості, тобто з 02.02.2011 року до 02.08.2011 року.

В подальшому, відповідачем здійснено часткове погашення суми основного боргу за договором, а саме: 24.11.2011 року на суму 8 000 грн. 00 коп., 26.12.2011 року на суму 2 500 грн. 00 коп., 30.01.2012 року на суму 1 500 грн. 00 коп., 23.04.2012 року на суму 1 000 грн. 00 коп., 13.07.2012 року на суму 1 000 грн. 00 коп., внаслідок чого станом на момент подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати та інших платежів за договором становила 7 995 грн. 67 коп.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 591 грн. 52 коп. пені за період з 01.01.2013 року по 30.06.2013 року за прострочення сплати орендної плати та інших платежів за договором у відповідності до пункту 7.1. договору є безпідставними та необґрунтованими, тому в їх задоволенні слід відмовити повністю.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 306 грн. 19 коп. трьох відсотків річних за період з 01.08.2012 року по 11.11.2013 року, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України (розрахунок суми трьох відсотків річних в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 4 -3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, суд оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 720 грн. 50 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань зі сплати орендної плати та інших платежів за договором.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32 - 34 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з боржника: Приватного підприємства «Карат-Стиль» (79032, Львівська область, м. Львів, вул. Лисеницька, буд. 1, кв. 92; код ЄДРПОУ 31290213) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Електро» (79035, Львівська область, м. Львів, вул. Пимоненка, буд. 3; код ЄДРПОУ 00132486) 7 995 грн. 67 коп. суми основного боргу, 306 грн. 19 коп. трьох відсотків річних та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

15.01.2014 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Описову та мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 16.01.2014 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.