Ухвала

від 14.01.2014 по справі 805/15696/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.

Суддя-доповідач - Шишов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2014 року справа №805/15696/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Шишова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Жаботинської С.В., секретарі судового засідання Сульженко А.В., представника позивача Марич Г.О., представника відповідача Горожанкіна В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Олександрівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі № 805/15696/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Олександрівському районі Донецької області про стягнення витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду задоволені частково позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Олександрівському районі Донецької області про стягнення витрат у розмірі 565,38 грн.

Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Олександрівському районі Донецької області (ідентифікаційний код: 26257831; 84000, Донецька область, Олександрівський район, селище міського типу Олександрівка, вул. Радянської Конституції, будинок 5) на користь Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Донецької області (ідентифікаційний код: 21995044; 84000, Донецька область, Олександрівський район, селище міського типу Олександрівка, площа Жовтнева, будинок 1) суму витрат на виплату пенсії у розмірі 275 (двісті сімдесят п`ять) 40 (сорок) копійок.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення допомоги на поховання у розмірі 289,98грн. суд виходив з того що не був встановлений причинний зв'язок між смертю ОСОБА_4 з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

З рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що у Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України відсутні підстави відшкодування витрат на виплату пенсії (по ОСОБА_5.). Також, зазначив, що позивачем не надано доказів причинного зв'язку між профзахворюванням та смертю (по ОСОБА_4.). Просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні представник Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Олександрівському районі Донецької області підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Донецької області просила залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивачем та відповідачем проведено щомісячні звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за квітень 2013р., липень-вересень 2013р. за наслідками яких складені відповідні таблиці розбіжностей до них.

Із таблиць розбіжностей вбачається, що відповідачем не прийняті до відшкодування суми витрат на виплату пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво і переїхали на постійне місце проживання в Україну, за липень 2013р. - вересень 2013р. у розмірі 275,40 грн. (по 91,80 грн. за кожний місяць) та суми витрат на виплату допомоги на поховання, оскільки смерть потерпілого не пов'язана із страховим випадком державного страхування за квітень 2013р. у розмірі 289,98 грн.

Із акта звірки від 18.11.2013р. №3337/06 вбачається, що допомога на поховання у розмірі 289,98 грн. не прийнята по ОСОБА_4, а витрати пов'язані з виплатою пенсії не прийняті по ОСОБА_5

За пенсійною справою ОСОБА_4 позивачем надані: виписка із акта огляду МСЕК до довідки сер. ДОН-05 №112144, із якої вбачається, що ОСОБА_4 встановлено третю групу інвалідності через трудове каліцтво; протокол від 04.02.2003р. № 23 про призначення пенсії по інвалідності; довідка про смерть від 15.04.2013р. №16/07-14; копія свідоцтва про смерть від 11.04.2013р. серія НОМЕР_1; розпорядження від 16.04.2013р. щодо виплати допомоги на поховання; заяву від 16.04.2013р. щодо виплати одноразової грошової допомоги на поховання.

Проте, у пенсійній справі ОСОБА_4 відсутні та до суду першої та апеляційної інстанції не надано доказів, які б підтверджували наявність причинного зв'язку смерті ОСОБА_4 з одержаним трудовим каліцтвом внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Із розрахунку від 18.11.2013р. №3337/06 вбачається, що до 289,98 грн. допомоги на поховання по ОСОБА_4 включені поштові витрати.

За пенсійною справою ОСОБА_5 позивачем надані: розпорядження про призначення пенсії від 12.10.2010р. №112180: розпорядження про перерахунок пенсії з 01.12.2012р.; довідки від 31.10.2013р. 3683/05; акт про нещасний випадок на виробництві; довідка та витяг з акту огляду ВТЕК, із яких вбачається, що ОСОБА_5 отримав трудове каліцтво (друга група інвалідності) внаслідок нещасного випадку на виробництві 29.11.1985р. на території Азербайджанської РСР.

Із розрахунку суми боргу, яка підлягає відшкодуванню, акта звірки та розпорядження від 12.10.2010р. №112180 вбачається, що до суми витрат по виплаті пенсії ОСОБА_5 включено основний розмір пенсії 89,87 грн. (в місяць) та цільова грошова допомога 1,93 грн. (в місяць) (всього 91,80 грн. за місяць).

Відповідно до п.4 «Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасного випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003р. N 5-4/4 від та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 376/7697 від 16.05.2003р. встановлено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Розмір допомоги на поховання в частині, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків, визначається управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, виходячи з основного розміру вищезазначеної пенсії померлого пенсіонера та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який отримував вищезазначену пенсію.

Суму витрат з виплати і доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Граничних тарифів на основні послуги зв'язку, затверджених наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 7 червня 2002 року N 120 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 липня 2002 року за N 595/6883.

Відповідно до ст.1 Угоди «Про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення» від 13.03.1992 року пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Із наведеного вбачається, що взаємні розрахунки між державами можуть провадитися за наявності відповідних двосторонніх договорів.

Згідно ст.5 вказаної Угоди, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Статтею 1 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ст.4 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду, про що зазначено у ст.12 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

За пенсійним страхуванням, згідно з пунктом 1 статті 25 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною четвертою статті 26 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України.

Відповідно до п.5 ч.1 статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Сфера дії цього Закону поширюється на ту категорію інвалідів, щодо відшкодування витрат на виплату пенсій яким виник спір.

За змістом частини другої статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закон.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Також, слід зазначити, що п. «а» ч.1 статті 27 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Статтями 21 та 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачено обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Абзацом третім цього пункту передбачено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Із наведеного вбачається обов'язок Фонду відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Як вбачається з абзацу 7 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами ПФУ - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України.

Зазначена правова позиція відображена у висновках Верховного Суду України в постанові від 21.11.2011р. № 21-361а11.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що вимога про стягнення заборгованості, пов'язаної з виплатою пенсій, є обґрунтованою і повністю кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі наведеного суд першої інстанції вбачав наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат з виплати пенсії по ОСОБА_5 (розміру пенсії та цільової грошової допомоги) у сумі 275,40 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на виплату допомоги на поховання ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що у разі смерті потерпілого члени його сім'ї мають право на одержання від Фонду соціального страхування від нещасних випадків страхових виплат (одноразової допомоги, пенсії у зв'язку із втратою годувальника) та послуг, пов'язаних з похованням померлого.

Статтею 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначені щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди за цим законом.

Так, відповідно до частини восьмої зазначеної статті, у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

В абзаці другому ч.9 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Відповідно до п.2 «Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 р. № 826, встановлено, що витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» пов'язує виплату витрат на поховання саме потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання особи за наявності причинного зв'язку смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Як було встановлено, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність причинного зв'язку смерті ОСОБА_4 з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

За наведених обставин відсутні правові підстави для відшкодування понесених витрат на поховання ОСОБА_4 за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що відображена в постанові від 30.10.2012р. № 21-228а12, згідно якої Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст ухвали складений 14 січня 2014 року.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Олександрівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі № 805/15696/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі № 805/15696/13-а - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення постанови у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів після складення постанови в повному обсязі.

Головуючий О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

С.В.Жаботинська