Рішення

від 09.01.2007 по справі 28-22/293-06-7787

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28-22/293-06-7787

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" січня 2007 р.Справа  № 28-22/293-06-7787

Господарський суд Одеської області  у складі:

Судді                                               Гуляк Г.І.

З участю представників:

від позивача –                            Яковлева А.О.;

від відповідача –                        Гальченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до Адвокатського об'єднання „Юридичний захист” про стягнення 25124,88  гривень неустойки , -

ВСТАНОВИВ:

Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Адвокатського об'єднання „Юридичний захист” з вимогою щодо стягнення неустойки у розмірі 25124,88 гривень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08. 2006 року порушено провадження  у справі за № 22/293-06-7787.

Відповідно до розпорядження  голови господарського суду Одеської області від  10 жовтня 2006 року за № 242-р, справу № 22/293-06-7787 за позовом Представництва  по Управлінню комунальною власністю  Одеської міської ради до Адвокатського  об'єднання  „Юридичний захист”     про стягнення 25 124, 88 гривень, у зв'язку з заявою   судді  господарського суду Одеської області  Торчинської Л.О., передано   на розгляд  судді  господарського суду Одеської області  Гуляк Г.І.

Ухвалою  від  10 жовтня 2006 року  по справі 22/293-06-7787 згідно  розпорядження  голови господарського суду Одеської області від  10 жовтня 2006 року за № 242-р, суддею господарського суду Одеської області Гуляк Г.І.  прийнято справу до провадження та присвоєно справі № 28-22/293-06-7787.

Позивач у своїх позовних вимогах вказує, що згідно рішення  господарського суду Одеської області  від 01 грудня 2005 року  по справі  № 15/334-05-9699  відповідача -  Адвокатське об'єднання  „Юридичний захист” було зобов'язано висилитися  з  нежилого приміщення  першого поверху, загальною площею 125,8 кв. м. , що розташоване за адресою : м. Одеса,  пров. Червоний, 3 . Постановою  Одеського   апеляційного  господарського суду  від 21 лютого 2006 року  по справі  15/334-05-9699  рішення  господарського суду Одеської області від 01 грудня 2005 року було скасовано. Постановою Вищого господарського  суду України  від 25 травня 2006 року  по справі  за № 15/334-05-9699 постанова  Одеського апеляційного господарського суду  від 21.12.2005 року скасована, а  рішення господарського суду Одеської області від  01.12. 2005 року залишено у силі.

Також   позивач вказує, що відповідач  з 18.10 .2005 року по теперішній час  не висилився з незаконно займаного приміщення  та не передав  його за актом приймання -передачі, як то було запропоновано останньому  у повідомленні  Представництва  від 17 жовтня 2005 р. № 01-13/10430, про відмову від договору оренди № 94/2 від 08.12.1999 р. та пропозицією здійснити фактичну передачу спірного об'єкту співробітникам Представництва.

Позивач  вимагає від  відповідача  сплати  неустойки у сумі 25124,88 гривень відповідно до ст. 785 ЦК України за користування   приміщенням  за час прострочення  повернення    його за актом приймання-передачі Представництву.

Відповідач, у свою чергу 13.09. 2006 року  подав до суду  відзив на позовну заяву, відповідно до якого  вказує, що  між сторонами  03.07. 2006 року  було укладено додаткове погодження  про розірвання  договору оренди за № 94/2 від 08.12.1999 року та передано позивачу  вказане приміщення  площею 125,8 кв. м. за актом приймання-передачі.

У відзиві відповідачем висловлено думку, що позивачем неправильно вказано період неправомірного знаходження  у орендованому приміщенні   Адвокатського об'єднання „Юридичний захист„, та вважає, що його необхідно обчислювати  з 25 травня 2006 року, тобто з моменту  прийняття постанови  Вищого господарського суду  України  по справі за №  15/334-05-9699  по день передачі нежилого приміщення  за актом приймання передачі від 03 липня 2006 року.

За підрахунками  відповідача , сума неустойки,  сплату якої вимагає позивач становить 2435 гривень.

Позивач 25.10.2006 року  за вхід. № 23637 подав  до суду   заяву про зміну позовних вимог, де вказує, що у зв'язку з підписанням сторонами додаткового погодження від 03.07.2006р. до договору оренди №94/2 від 08.12.1999р., згідно якому договір припинив свою дію 03.07.2006р., відповідач здійснив передачу раніше орендованого приміщення по акту приймання-передачі 03.07.2006р. Однак, АО „Юридичний захист" користувалося орендованим приміщенням без сплати орендній плати з 18 жовтня 2005 р. по 03.07.2006р., що на думку представництва, надає позивачу право стягнення збитків у вигляді недотриманої орендної плати. Збитки пов'язані з невиконанням відповідачем вимог договору оренди №94/2 від 08.12.1999р. та становлять суму у розмірі 12324,44 грн.

Позивач - Представництво  по управлінню комунальної власності  Одеської міської ради 25.12.2006 року за № 29302 надав до суду  додаткові пояснення, де вказує, що у період розгляду цієї справи ніяких коштів відповідач Представництву не сплачував. Однак, відповідач перераховував декілька разів грошові кошті Представництву з 04.11.2005р. по 15.05.2006р., тобто під час розгляду справи №15/334-05-9699 за позовом Представництва до АО „Юридичний захист" про виселення відповідача з нежитлового приміщення по пров. Червоний, 3. В результаті розгляду зазначеної справи було встановлено, що договір оренди №94/2 від 08.12.1999 р. є розірваним з 18.10.2005р. на підставі ст. 782 ЦК України - тобто з дня отримання АО „Юридичний захист" повідомлення за №01-13/10430 від 17.10.2005р. про те, що Представництво відмовляється від договору оренди №94/2 від 08.12.1999 р.

Отже, після отримання відповідачем вказаного повідомлення Представництва та АО „Юридичний захист" підписали акт звірення розрахунків, згідно якого після сплати відповідачем 21.10.2005р. та 27.10.2005р. заборгованості по сплаті орендної плати, на 28.10.2005р. між обома сторонами по договору оренди №94/2 від 08.12.1999 р. всі орендні платежі були здійснені.

Платежі, які були здійснені відповідачем  відповідно до платіжних доручень №97 від 04.11.2005р. у сумі 1250,00 грн. , №15 від 24.02.2006р. у сумі 5000 грн.,  №19 від 15.03.06р. у сумі 5000 грн.,  №22 від 03.04.2006р. у сумі 6000,00грн. 15.05.2006р., були  повернуті відповідачу у зв'язку з відсутністю договірних відносин між сторонами, так як у  реквізитах „Призначення платежу" зазначалося: „Орендна плата згідно договору №94/2 від 03.06.98р.” Також  АО „Юридичний захист" перерахував грошові кошти  у сумі 5000 гривень із зазначенням призначення платежу „орендна пл. за 10.05 11.05 12.05 01.06 02.06 03.06 04.06 05.06 згідно  ухвали апеляційного  суду від 21.02.06 Червоний пр. 3 ПДВ 200,00" . Представництво повернуло вказані кошти  на підставі відмови від договору оренди у порядку  ст. 782 ЦК України.

Розглянувши  матеріали справи  суд встановив наступне:

Нежиле приміщення першого поверху, загальною площею 125,8 м2, розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Червоний, 3 –належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, управління якою здійснює Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.  

08 грудня 1999 р. між Адвокатським об'єднанням „Юридичний захист” та Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради укладено договір оренди нежилого приміщення № 94/2, згідно умов якого Представництво по управлінню комунальною власністю зобов'язувалось передати, а Адвокатське об'єднання „Юридичний захист” зобов'язувалось прийняти в строкове платне володіння та користування приміщення, загальною площею 125,8 м2, першого поверху за адресою: м. Одеса, пров. Червоний, 3 з метою розміщення офісу. Дія договору встановлювалась з 22 липня 1999 р. по 08 грудня 2004р.

17 жовтня 2005 р. позивачем  на адресу Адвокатського об'єднання „Юридичний захист” надіслано повідомлення № 01-13/10430, з інформацією про відмову від договору оренди № 94/2 від 08.12.1999 р. та пропозицією здійснити фактичну передачу спірного об'єкту співробітникам Представництва, підписати акт приймання-передачі.

Таким чином, починаючи з 17 жовтня 2005 р., тобто після одержання повідомлення позивача № 01-13/10430 від 17.10.2005 р. про припинення договірних правовідносин щодо оренди об'єкту комунальної власності, договір оренди вважається розірваним, а відповідач самовільно без правових підстав займає нежиле приміщення першого поверху, загальною площею 125,8 кв. м, розташоване за адресою: м. Одеса, Червоний провулок, 3.

Згідно рішення  господарського суду Одеської області  від 01 грудня 2005 року  по справі  № 15/334-05-9699  відповідача -  Адвокатське об'єднання  „Юридичний захист” було зобов'язано висилитися  з  нежилого приміщення  першого поверху, загальною площею 125,8 кв. м. , що розташоване за адресою : м. Одеса,  пров. Червоний, 3 . Постановою  Одеського   апеляційного  господарського суду  від 21 лютого 2006 року  по справі  15/334-05-9699  рішення  господарського суду Одеської області від 01 грудня 2005 року було скасовано. Постановою Вищого господарського  суду України  від 25 травня 2006 року  по справі  за № 15/334-05-9699 постанова  Одеського апеляційного господарського суду  від 21.12.2005 року скасована, а  рішення господарського суду Одеської області від  01.12. 2005 року залишено у силі. Оскільки  вищезгадане рішення господарського суду Одеської області  набрало законної сили  25 травня 2006 року, тому логічно вказати, що договір оренди № 94/2 від 08.12.1999 року  відповідно до положень ст.  782 Цивільного  кодексу України  вважається розірваним  з моменту одержання  наймачем ( Адвокатський об'єднанням „Юридичний захист”) повідомлення наймодавця  про відмову від договору оренди, а саме  з 17 жовтня 2005 року.  Факт розірвання договору з 17 жовтня  2005 року встановлений рішенням господарського суду  Одеської області від 01 грудня 2005 року  по справі  № 15/334-05-9699, тому у відповідності до положень ст.35 ГПК України не потребує доказування у цій справі.

          Але, незважаючи на те, що договір оренди припинив свою дію ще 17 жовтня 2005 року, а рішення господарського суду  Одеської області від 01 грудня 2005 року  по справі  № 15/334-05-9699 набрало законної сили 25 травня 2006 року,  між сторонами  03.07.2006 року було підписано додаткове погодження  до договору оренди № 94/2 від 08.12.1999 року, відповідно до п. 2 якого визначається, що вищевказаний договір оренди між сторонами  вважається розірваним за погодженням обох сторін відповідно до ст.  26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” з  03.07.2006 року. Також у п.  3 цього додаткового погодження  до договору оренди № 94/2 від 08.12.1999 року  зазначено, що  воно є невід'ємною частиною  договору оренди.

          Відповідно до ст. 83 п. 1 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

          Як  встановлено п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Так,  положення  п. 3 ст.  653 ЦК України, які вказують, що якщо  договір  змінюється або розривається  у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється  з моменту набрання  рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили, надає суду підстави вважати, що додаткове погодження, яке є невід'ємною частиною   до договору оренди № 94/2 від 08.12.1999 року, укладено сторонами всупереч  вимогам  вищевказаної норми закону. Оскільки договір оренди припинив свою дію ще 17 жовтня 2005 року, а рішення господарського суду  Одеської області від 01 грудня 2005 року  по справі  № 15/334-05-9699, яким,  на підставі  ст. 783 ЦК України договір оренди № 94/2 від 08.12.1999 року між Представництвом  по  управлінню комунальною власністю  Одеської міської ради  та  Адвокатське об'єднання „Юридичний захист” розірвано та відповідача  виселено з займаного приміщення, за адресою :  м. Одеса, пров. Червоний, 3,  набрало законної сили 25 травня 2006 року.

Оскільки, додаткове погодження, яке є невід'ємною частиною   до договору оренди № 94/2 від 08.12.1999 року укладені між Адвокатський об'єднанням „Юридичний захист” та  Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 03.07.2006 року суперечать вимогам законодавства, тому вищевказане додаткове погодження до договору оренди  є недійсним з моменту його вчинення на підставі ст. ст. 203,  236, п. 3 ст. 653  ЦК України та ст. 83 п. 1 ГПК України.

          03.07.2006 року між Представництвом  по  управлінню комунальною власністю  Одеської міської ради  та  Адвокатське об'єднання „Юридичний захист” було складено акт прийому-передачі приміщення за договором оренди № 94/2 від 08.12.1999 року , відповідно до якого  відповідач передав, а позивач прийняв приміщення  площею 125,8 кв. м. розташованого за адресою : м. Одеса, пров. Червоний 3 у задовільному стані, тобто адвокатське об'єднання фактично без належних правових підстав користувався вищевказаним приміщенням з 18 жовтня 2005 р. по 03.07.2006 року.

Як встановлено судом відповідач - „Юридичний захист" користувалося орендованим приміщенням без сплати орендній плати з 18 жовтня 2005 р. по 03.07.2006р., що в свою чергу  надає позивачу право стягнення збитків у вигляді недотриманої орендної плати. Збитки пов'язані з невиконанням відповідачем вимог договору оренди №94/2 від 08.12.1999р.

На підставі ст. 48 Закону України “Про власність”, власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права розпоряджатись об'єктом права власності.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані збитки суб'єкту, права або інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані доходи, які управлена сторона одержала б в разі неналежного виконання зобов'язань або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України відшкодування збитків є господарською санкцією. Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, й відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом..

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Безоплатне зайняття нежитлового приміщення - об'єкта комунальної власності, порушує ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", та перешкоджає ефективному використанню, та розпорядженню вищевказаним об'єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади міста Одеси.

Розмір  збитків становить суму, що дорівнює орендній платі за користування приміщенням з 18.10.2005р. по 03.07.2006 року, яка визначена додатковим положенням до договору оренди № 94/2 від 08.12.1999 року, укладеного між сторонами  21 травня 2001 року   та становить  12324,44 гривень.

Що стосується платежів,  які були здійснені відповідачем  відповідно до платіжних доручень №97 від 04.11.2005р. у сумі 1250,00 грн. , №15 від 24.02.2006р. у сумі 5000 грн.,  №19 від 15.03.06р. у сумі 5000 грн.,  №22 від 03.04.2006р. у сумі 6000,00грн. 15.05.2006р.  та які  були  повернуті відповідачу у зв'язку з відсутністю договірних відносин між сторонами, так як у  реквізитах „Призначення платежу" зазначалося: „Орендна плата згідно договору №94/2 від 03.06.98р.”, а також   АО „Юридичний захист" перерахував грошові кошти  у сумі 5000 гривень із зазначенням призначення платежу „орендна пл. за 10.05 11.05 12.05 01.06 02.06 03.06 04.06 05.06 згідно  ухвали апеляційного  суду від 21.02.06 Червоний пр. 3 ПДВ 200,00" , які повернуті представництвом  на підставі відмови від договору оренди у порядку  ст. 782 ЦК України, суд встановив, що вони були повернуті  відповідачу на підставі чинного законодавства, а саме: .

 Згідно з положеннями п.3.8. Постанови Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 „Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (із змінами і доповненнями), реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і несе за неї відповідальність. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Закон України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (із змінами і доповненнями) встановлює у п.1.24, що переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Відповідно до п. 1.30 вказаного Закону та п. 1.4 вказаної Інструкції № 22, «платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача".

Згідно п.3.8 Інструкції №22 реквізит "Призначення платежу" заповнюється платником таким чином, щоб надати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і несе за неї відповідальність.

Крім того, відповідно до п.2.3. Інструкції №22 відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків і кодів банків, суми податку на додану вартість і кодів бюджетної класифікації, несе особа, яка оформила цей документ і подала його до обслуговуючого банку (тобто АО „Юридичний захист").

Перерахування грошових коштів внаслідок помилки платника свідчить про те, що у отримувача (у контексті судової справи - це Представництво) цих грошових коштів немає ніяких законних підстав для їх отримання. Тобто, отримувач грошових коштів є особою, яка недобросовісно володіє цими грошовими коштами. Так, згідно ст.400 ЦК України недобросовісний володар зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володарем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Враховуючи викладене, Представництво мало повернути та повернуло  кошти з невірним зазначенням призначенням платежу АО „Юридичний захист", згідно положенням діючого законодавства.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати відносяться за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Адвокатського об'єднання "Юридичний захист" ( р/р 26008660544890 у Одеської обласної ФАКБ СОЦ.РОЗ. "Укрсоцбанк" МФО 328016 ЗКПО 03105067; Червоний провулок, 3, м. Одеса, 65026) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійска, 1, р/р 37326027001909 в УДК в Одеській області, МФО 328011, ЗКПО 26302595) збитки у розмірі 12324 (дванадцять тисяч  триста  двадцять чотири ) гривень 44 копійок.

3. Стягнути з Адвокатського об'єднання "Юридичний захист" ( р/р 26008660544890 у Одеської обласної ФАКБ СОЦ.РОЗ. "Укрсоцбанк" МФО 328016 ЗКПО 03105067; Червоний провулок, 3, м. Одеса, 65026) на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійска, 1, р/р 37326027001909 в УДК в Одеській області, МФО 328011, ЗКПО 26302595) витрати по сплаті держмита  у сумі 123 (сто двадцять  три) гривень 24 копійок та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять ) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня  його підписання.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Гуляк Г.І.